Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Гончарний центр в урочищі Пошали

О.В. Лисенко, І.Б. Тесленко

Раннє середньовіччя. Розташовується приблизно за 4,8 км до південного заходу від с. Привітне і за 4,5 км до північного сходу від с. Рибацьке, в північно-західній частині Канакської балки, коло південно-західного підніжжя гори Тарачуг, на південносхідному відрозі гори Амбіліч-Бурун, між річками Пашала та Тарачугун-Узені (урочище Пошали), на висоті близько 140 м над рівнем моря, приблизно за 3,3 км від берега моря.

Об’єкт виявлено в 1957 р. О.Л. Якобсоном [Якобсон, 1966, с. 190; 1970, с. 26; 1979, с. 19, прим. 38]. У 1993 р. пам’ятник досліджувався археофізичною групою (кер. Т.М. Смекалова) Санкт-Петербурзького університету (магніторозвідка на площі 60х130 м, зафіксовано 5 гончарних горнів) і загоном Гірсько-Кримської експедиції (кер. В.Л. Миц) Кримської філії Інституту археології НАНУ (розкопано одну піч) [Миц та ін., 1994, с. 193-197].

Виробничий комплекс (площа – не більше 0,5 га) займав виположену ділянку вододільного хребта. Досліджене теплотехнічне спорудження являє собою двоярусний горн. Зберігся топковий блок із периферичною топкою і661 передтопковою ямою, впущені до котловану. Топка повернена на південний схід (магнітний азимут – 130?), перекрита коробовим склепінням. Північнозахідна стіна передтопкової камери облицьована великими каменями. Нижній ярус горна трапецієподібної форми (4,55х3,13 м) з одним подовжнім (довжина – 2,67 м, ширина – 0,90-0,95 м) і чотирма парами поперечних каналів (ширина – 0,25-0,50 м), перекритих стрілчастими склепіннями. Под випалювального блоку піднімався на 1,80-1,85 м. Споруду сформовано з сирцевих цеглин (0,15х0,23х0,50 м).

Цілість комплексу задовільна. Серед знахідок переважають фрагменти червоноглиняних гладкостінних і жолобчастих піфосів (видимо, основна продукція центру). Віднайдено, також, окремі уламки дахової черепиці (керамід і каліптерів), цегли, амфор «причорноморського» типу. За артефактами об’єкт датується VIII (?)-X ст.

Матеріали розвідок зберігаються в Кримської філії Інституту археології НАНУ.

Література:

Мыц В.Л., Жук С.М., Кирилко В.П., Лысенко А.В., Смекалова Т.Н., Татарцев С.В., Тесленко И.Б. Археологические разведки в Горном Крыму // АИК. 1993 год. – Симферополь, 1994.

Якобсон А.Л. Средневековые пифосы Северного Причерноморья // Советская археология. – 1966. – № 2.

Якобсон А.Л. Раскопки большой гончарной печи VIII–IX вв. в районе Судака // АО. 1969 г. – М., 1970.

Якобсон А.Л. Керамики и керамическое производство средневековой Таврики. – Л., 1979.

Джерело: Матеріали до тому «Звід пам’яток історії та культури України. ». – К.: 2015 р., с. 660 – 661.