Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Г. Н. Логвин

З городища найкраще зійти вниз і берегом Сейму пройти до Молчанського монастиря. Не треба забувати, що в 1500 р. Путивль входить до складу Московської держави і тут, в одному місті, поруч жили українці і росіяни, між якими завжди існували живі культурно-мистецькі зв’язки.

Монастир виник у XVII ст. В 1630 – 1636 рр. споруджено кам’яний храм замість дерев’яного. Із східного боку знаходиться прямокутна апсида, збудована, як виявилося, раніше, ніж храм; вона є, очевидно, баштою старих укріплень. З півночі до головного об’єму примикає ще одна баня. Отже, храм у плані складається з трьох прямокутних приміщень, з’єднаних під прямим кутом у формі глаголю. Треба обійти храм кругом, щоб звикнутися з асиметричною композицією трьох бань. Вони різні розмірами, висотою, не однакові пропорціями і деталями, але разом з тим утворюють непорушне ціле. Східна баня має кубічний перший ярус, стіни якого здаються немов фрагментом велетенської української плахти, орнаментованої квадратними нішами в шаховому порядку та отороченої каймою з трикутних ніш і стрічкою «городків».

Головний же об’єм храму поставлено на доволі високий підкліт, де розміщувалась трапезна, а на рівні підлоги храму – відкрита галерея. Північний об’єм теж повторює український храм – типу восьмерика на четверику. Він, мабуть, і вабить око тим, що невимушено поставлені бані утворюють мальовничу групу так вільно, просто і природно, як на деревах виростають гілки, що ніколи не бувають схожі, проте становлять непорушну єдність. Інтер’єр колись був багатший завдяки двом іконостасам, один з яких був установлений в головному приміщенні, а другий – в північному.

З собору походить унікальна скульптура XVII ст. – «Христос у темниці». Прагнення мистецтва зображувати божественні персонажі як звичайних людей знайшло своє вдале втілення в цій скульптурі. Христос зображений в момент, коли його б’ють по щоці. Глибоке страждання майже зовсім не виявлене зовнішніми рухами; на це натякає тільки піднята для захисту рука. Майстер вирізьбив не стільки святого, скільки звичайного селянина, якому рвали ніздрі й якого таврували за спробу протестувати проти феодально-кріпосницького ярма.

Навколо монастиря була кам’яна стіна з баштами на рогах та брамою-дзвіницею. Остання являє значний інтерес своєю архітектурою. Вона в нижньому ярусі має браму, а у верхньому – дзвіницю. Низ її важкий, прорізаний тільки аркою воріт, а верх легкий, бо має вісім величезних арочних отворів. Завершується дзвіниця типовим барочним верхом. В основі верхнього ярусу під арками проходить широкий пояс плоских ніш, оздоблених орнаментованою полив’яною керамікою яскравих синіх, зелених і жовтих кольорів. Під промінням сонця і на тлі білих стін вони іскряться і виграють всіма барвами веселки.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 128 – 133.