Ремісниче училище Маклакова М.

Віктор Вечерський

Ремісниче училище Маклакова М., 1886 (архіт). Вул. Луначарського, 80.

Мурований двоповерховий будинок на цокольному поверсі міститься у північній частині історичного середмістя, займаючи наріжну ділянку на майдані перед ансамблем СпасоПреображенського собору. Південним фасадом виходить на вулицю Афанасіївську (Луначарського), а східним – на соборний майдан. Забудова вулиці садибна одноповерхова, тому будинок училища є дуже імпозантним архітектурним акцентом поблизу міського собору – однієї з головних містобудівних домінант Путивля. На схід від ремісничого училища містяться корпуси колишнього міського училища та будинок І.Рябініна.

Будівля зведена поблизу міського чоловічого училища в 1886 за проектом курського молодшого архітектора Северина Івановича Пекалкевича як ремісниче училище коштом путивльського купця і мецената Миколи Маклакова. У кін. 19 ст. він передав ремісничому училищу свою бібліотеку, що нараховувала багато старовинних рукописів і стародруків.

Після його смерті ремісниче училище опікали спадкоємці М.Маклакова. У радянську добу тут містився Путивльський плодоовочевий технікум. До будинку з заходу було прибудовано одноповерховий корпус Г-подібного плану.

Будівля має симетричний план. Два прямокутні в плані рамена коридорного двобічного розпланування сходяться під прямим кутом й об’єднуються розподільчо-комунікаційним вузлом – вестибюлем зі сходовою клітиною, розташованими на діагональній вісі, яка є віссю симетрії плану всієї будівлі. При цьому наріжник зрізано для влаштування головного входу, фланкованого ступінчастими пілонами на кшталт контрфорсів й акцентованого високим готичним щипцем.

Архітектурне вирішення послідовно витримане в дусі пізнього романтизму: цьому підпорядкована розпланувально-просторова структура будинку, інтер’єри та зовнішній декор. Фасади, які виходять на вулицю і на майдан, вирішені рівноцінно, в неоготичних архітектурних формах. Низенький цокольний поверх, дещо заглиблений нижче рівня денної поверхні, має квадратові вікна з найпростішим облямуванням. Вікна першого поверху (бельетажу) мають лучкові перемички й підвіконні полички з сухариками. Високі стрілчасті та півциркульні вікна другого поверху надають образові будівлі гострої характерності. Поверхи розділяє на фасадах смуга поребрика. Дуже розвиненим є вінчання, що включає горизонтальні гурти, смуги ширинок, зубчасті карнизи.

Найбільш виразно вирішено наріжну частину та бічні ризаліти східного й південного фасадів. Стрілчастий портал головного входу фланковано вертикальними елементами, що переходять у ступінчастий щипець. Вище міститься велике стрілчасте вікно, фланковане стрілчастими плоскими нішами. Разом вони утворюють характерний для архітектури цього стильового напрямку мотив трифорія. Вінчає цю частину фасаду щипець зі ступінчастою аркатурою, неоготичною нішою та маленькими башточками на кшталт пінаклів. Прилеглі частини східного й південного фасадів увінчані зубцями. Схожі архітектурні форми застосовані в декоруванні бічних ризалітів, які акцентовані великими, на висоту двох поверхів, стрілчастими нішами й мають стрілчасті вікна другого поверху.

Окрім щипців, їх увінчують зубчасті парапети та наріжні башточки. Вікна другого поверху в заглиблених частинах фасадів мають півциркульні перемички, на відміну від провідного мотиву стрілчастих вікон. У фасадному декорі широко застосовано різноманітні зубчасті карнизи та розетки – круглі, трипелюсткові та чотирипелюсткові. Пофарбування фасаду двобарвне: тло теракотового кольору, деталі й гурти – білі.

Інтер’єр будівлі дуже оригінальний. Вхідний тамбур перекритй хрестовим склепінням, від нього на У поверху вгору ведуть прямі сходи, перекриті системою хрестових склепінь. Обабіч вхідного тамбуру через арки відкриваються сходові марші, що провадять на цокольний поверх. Головний марш сходів виводить у основне, квадратового плану, чотириаркове розподільче приміщення. З нього можна потрапити в коридори двох рамен будинку й на парадні тримаршеві сходи, розміщені на головній розпланувальній вісі. Цю вісь логічно завершує циліндричний ризаліт на кшталт напівротонди, що виходить у бік двору.

Сходи з наскрізним орнаментом відлито з чавуну і влаштоваго по сталевих косоурах. Завдяки щедрому освітленню вони сприймаються на контражурі й створюють яскравий декоративний ефект. Коридори розчленовані лучковими арками. Стелі в коридорах і навчальних класах, переважно, плоскі, по дерев’яних балках. У північній частині цокольного поверху є квадратового плану приміщення (нині це їдальня) з хрещатим пілоном у центрі й перекриттям у вигляді системи хрестових склепінь на підпружних арках. Це нагадує конструктивне вирішення трапезних палат у російських монастирях 15 – 17 ст., а також трапезну в підкліті собору Різдва Богородиці Мовчанського монастиря в Путивлі, що, ймовірно, й слугувала прототипом такого вирішення в ремісничому училищі М.Маклакова.

У західній частині корпусу на першому поверсі є двостовпний зальний об’єм, також первісно перекритий складною системою з шести хрестових склепінь на підпружних арках. Аналогом такого перекриття є трапезна Софроніївського монастиря під Путивлем. Нині цей зал розділено перегородками на декілька приміщень. У північній частині будинку є додаткова сходова клітина з двомаршевими сходами.

Будівля мурована з цегли на вапняно-піщаному розчині, потинькована. Перекриття цокольного поверху – хрестові та циліндричні склепіння з розпалубками, решта – переважно плоскі, по дерев’яних балках. Підлоги дощаті, у вестибюлі – вимощені керамічною плиткою. Дах вальмовий, по дерев’яних кроквах, укритий покрівельною сталлю.

Ремісниче училище М.Маклакова – найцікавіша цивільна будівля Путивля, високомистецький архітектурний витвір доби пізнього романтизму. Як пам’ятка архітектури місцевого значення (з 1984) має охоронний № 91-См.

[Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація / В. В. Вечерський. – К., 2005. – С. 457 – 459; Вечерский В. В. Путивль: фотопутеводитель / В. В. Вечерский, И. А. Гильбо, А. В. Луговской – К., 1992. – С. 126 – 129; Дейнека А. Памятники архитектуры Сумщины / А. Дейнека. – Х., 1989. – С. 173; Доклад проф. М. Г. Халанского. Приложения к протоколу 16 заседания // Труды XII археологического съезда в Харькове. – Харьков, 1902. – Т. 1. – С. 270; Левицкий И. Город Путивль / И. Левицкий // Труды XII археологического съезда в Харькове. – М., 1905. – Т. 3. – С. 117; Памятная книжка Курской губернии за 1893 г. – Курск, 1893. – С. 151 – 156.; Тимофієнко В. І. Зодчі України кінця XVIII – початку ХХ століть: біографічний довідник / В. І. Тимофієнко. – К., 1999. – С. 299.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 997 – 999.