Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1968 р. По Україні

Далі у верхів’ях Збруча лежать села Токи і Скорики. В останньому є церква Іоанна Богослова, побудована в XVII ст., з іконостасом тих же часів. У плані вона тридільна з прямокутними приміщеннями, а три бані з стародавніми наметовими верхами мають по одному залому і увінчані маленькими маківками. Широчезне опасання огортає форми будівлі й утворює м який перехід до головних об’ємів храму, ошальованих у вертикальному напрямі дошками. Ґонтова покрівля з уже знайомими нам наметовими обрисами дуже виразна. Споруда відзначається строго центричною композицією і рівновагою. Легкість і рух мас вгору, зіставлення з горизонтальними членуваннями створює відчуття рівноваги і спокою.

Інтер’єр – цілком у стилі зовнішньої архітектури. Скупими засобами протиставлення площин зрубів і навскісних площин парусів склепінню бані майстер досягає відчуття просторості й висоти. Сіро-коричневі стіни прекрасно пасують до одного з найбільш оригінальних за композицією іконостасів на Поділлі. Він шестиярусний, бо у вузькому храмі не можна було його розширити. Зате висока центральна баня дала змогу розвинути його вгору. В першому ярусі, завершеному горизонтальним карнизом і чітко розчленованими вертикалями колонок, розташовані троє врат, дві намісні та дві храмові ікони. Але вже зображення «празників» та «страстей» розміщені уступами в три яруси, між якими в центрі ікона «Богоматері-Одігітрії» утворює ще один ступінь. За цим зламом четвертого ярусу також йдуть розташоване уступами «Моління» з апостольським рядом та пророки з розп яттям над ними. Отже, композиція іконостаса цілком відповідає розкритому вгору простору бані. Ритмічні вертикальні й горизонтальні, зламані уступами членування надають йому водночас строгості і певної динаміки. Різьба іконостаса теж самобутня. Головним мотивом є оригінально трактоване листя аканта, схоже скоріше на пальмети, і виноградна лоза з сильно виявленими спіральними витками, що відразу впадають в око. В царських вратах народний мотив «вазона з гільцем» розгорнуто в розкішну композицію з виноградною лозою і золотими квітами соняшників.

У церкві зберігається прегарна ікона богоматері, мабуть, середини XVII ст., з дитиною у квітчастій сорочечці. Запам’ятовується особливо цілком український типаж як дитини, так і матері. Впевненим пензлем майстер легко окреслює повновиді овали облич з пухкими устами, великими очима та густими чорними бровами. В усьому цьому втілено народний ідеал жіночої краси.

В храмі є ікона «Страшного суду» – один з улюблених тоді сюжетів. Художник тут міг не тільки зображувати навколишні «реалії» (побутові деталі, жанрові сценки, інтер’єр чи пейзаж) або, давши волю своїй фантазії, відтворювати чортів і відьом, але й виявляти гострий протест проти гноблення у феодальному суспільстві, висміювати ворогів, спроваджуючи їх у пекло. До речі сказати, наші давні художники, на відміну від багатьох західноєвропейських, не смакували жорстоких, витончених кар і мук.

Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 294 – 297.