Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань

Богдан Хмельницький

?

1967 р. Історія українського мистецтва

Високим художнім рівнем відзначаються видання Стрятинської і Крилоської друкарень, що належали Федорові та Гедеонові Балабанам (іл. 243). Видавничою діяльністю цих друкарень керував один з найвидатніших діячів української культури XVII століття – Памво Беринда, людина освічена та обдарована. Памво Беринда був ученим-лексикографом, перекладачем, поетом, друкарем і чудовим гравером [П. Н. Попов. Книгопечатание в Киеве XVII в. – У кн.: 400 лет русского книгопечатания (1564 – 1964), М., 1964, стор. 90]. На жаль, про його життя дійшли тільки дуже скупі відомості. Є лише припущення, що він родом з Буковини або з Бойківщини, у всякому разі з гірської України. Коли народився, де здобув освіту – невідомо. З 1603 року Памво Беринда був наглядачем друкарень Федора й Гедеона Балабанів у Стрятині й Крилосі, потім працював типографом у братській друкарні у Аьвові і пізніше – архітипографом Києво-Печерської друкарні.

В оздобленні книг – стрятинського «Літургіона» (Служебника) 1604 року, Требника 1606 року, крилоського «Євангелія учительного» 1606 року – Памво Беринда наслідував і розвивав далі друкарські традиції Івана Федорова. Загальне оформлення його книг скромніше, а за художнім рівнем вони, після федоровських видань, найкращі. В оздобленні їх використовуються сторінкові ілюстрації та різноманітні прикраси, крім того, запроваджуються сюжетні зображення і такі мотиви ренесансної орнаментики, що у федоровських виданнях не вживалися. Заставки в цих книгах складні (іл. 245). В їхній центральній частині розміщується сюжетна композиція, обабіч якої – орнамент із стилізованих рослинних форм, в який з великим смаком вплетено елементи ренесансної орнаментики: італійські путті, ангелочки з крильцями, людські та звірячі голови, птахи, дельфіни та різні чудовиська, з роззявлених пащ яких виростає рослинна галузка.

В сюжетних композиціях заставок стрятинського Требника зображено сцени семи таїнств: «Хрещення дитини», «Вінчання молодих», «Миропомазання» тощо. В них художник досить реалістично зображує місцеві етнографічні типи, архітектуру, пейзаж. Очевидно, малює їх він з натури або ж на основі власних спостережень. Початкові літери стрятинських і крилоських видань декоровано рослинно-звіриними орнаментами. На відміну від готично-видовжених федоровських ініціалів вони наближаються в своїй загальній композиції до квадрату.

Сторінкові ілюстрації стрятинського Служебника 1604 року вражають монументальністю композиції. Урочисті й величаві постаті богословів вкомпоновано в прямокутні обрамлення з ренесансного орнаменту (іл. 244). Образи богословів художник трактує досить реалістично, виявляючи певні психологічні риси. Малюнок в цих творах сміливий і живий, відчувається майстерне володіння технікою гравюри на дереві.

Заголовок на титульних аркушах стрятинських і крилоських видань Памво Беринда, продовжуючи федоровську традицію, вміщує в просвіт архітектурної рамки. Але в цих виданнях рамка облямовує тільки краї аркуша, залишаючи широкий просвіт для вміщення заголовка, який завдяки цьому вільно компонується. Це надає всій композиції сторінки ренесансної легкості. Звернення стрятинського художника до елементів ренесансного орнаменту зумовлюється тим, що риси Відродження на початку XVII століття були помітні на Україні майже в усіх видах образотворчого мистецтва. Зразки книжкового ренесансного орнаменту Беринда міг запозичити з книг багатої бібліотеки Федора й Гедеона Балабанів, де було зібрано майже всі західноєвропейські тогочасні видання [Лексикон словенороський Памви Беринди, К., 1961, стор. 9, 18].

Художня цінність орнаментального оформлення та ілюстрацій стрятинських і крилоських видань настільки велика, що їх, як гравюри федоровських першодруків, широко наслідували всі українські друкарі. А в друкарні Києво-Печерської лаври, яка почала свою видавничу діяльність на основі Стрятинської друкарні, гравюри останньої друкувалися протягом цілих століть з дощок-оригіналів або з копій, виготовлених київськими і львівськими майстрами.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 344 – 348.