2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Михайлівський кадетський корпус, 1903 (архіт). Вул. Кондратьєва, 165.

Архітектурний комплекс кадетського корпусу на 500 інтернів закладено 1903 на південній околиці міста в урочищі Лефицька Стінка на ділянці землі, подарованій ще перед 1891 відомим сумським промисловцем і меценатом І.Харитоненком (1822 – 91). Він пожертвував також 500 тисяч рублів і заповів сину й спадкоємцю П.Харитоненку (1852 – 1914) порушити клопотання про відкриття у місті кадетського корпусу – закритого військового закладу з гімназичним курсом навчання. Офіційний дозвіл було отримано 1899. Проект виконав 1898 польський архітектор Кароль Іваницький. Комплекс збудовано 1903 – 05 коштом П.Харитоненка (котрий виділив 600 тисяч рублів) під керівництвом інженера Л.Кублицького-Піоттуха, котрий у 1900 – 05 був директором Сумського кадетського корпусу.

Комплекс займає значну територію, витягнуту з півночі на південь уздовж вул. Кірова (колишньої Лебединської). За функціональною ознакою цю територію можна поділити на дві розпланувально відокремлені зони: південну навчальну й північну житлову. До складу комплексу входять у межах навчальної зони головний навчальний корпус, будинок начальника, лазарет, котельня. У межах житлової зони – чотири житлові будинки, амбулаторія, майстерня, стайні. Всі будівлі муровані з цегли, потиньковані, з плоскими перекриттями й вальмовими дахами по дерев’яних кроквах, укритими покрівельною сталлю. Основні будівлі були оснащені найпередовішим на той час інженерним обладнанням: водогоном, каналізацією, електричним освітленням і навіть ліфтом (головний навчальний корпус).

Будівлі комплексу вирішені в трьох стильових напрямках історизму: неокласицизм, неоготика і «цегляний стиль». Найбільшу історико-архітектурну цінність становлять головний навчальний корпус і будинок начальника.

Головний навчальний корпус. Чолом зорієнтований на південний захід.

Триповерховий, на підвалі, Ш-подібний у плані, симетричної об’ємно-просторової структури, вирішений у неокласицистичних формах. Чоловий фасад розчленований трьома ризалітами. Стіни першого поверху рустовані, а другого і третього – членовані пілястрами іонічного ордера. Головний вхід акцентований чотириколонним іонічним портиком з трикутним фронтоном.

Розпланування корпусу – коридорне з однобічним розташуванням приміщень, а також (у дворових крилах) коридорне двобічне і зальне. Збереглися інтер’єри вестибюля, їдальні та церкви, у яких активно використано чавунні колони та художній метал.

Будинок начальника. Розташований з північного боку головного навчального корпусу, вирішений у неокласицистичних формах. Двоповерховий, прямокутний у плані, з ризалітами та аттиком. Декор фасадів стриманий: рустовані стіни першого поверху, віконні наличники з сандриками, розкріповка стін.

Найбільшу мистецьку цінність становлять добре збережені інтер’єри вестибюля з парадними сходами, залу, вітальні, кабінету й спальні. Кожна з кімнат декорована в певному стилі: зал – неоренесанс, кабінет – неокласицизм, вітальня – рококо, спальня – 129модерн. У цих приміщеннях збереглися декоративна ліпнина стель, кахляні печі й каміни.

У залі – дубова різьблена кесонована стеля з зображенням у кесонах виноградної лози, жезлів і келихів та фриз із різьбленими кронштейнами й малюнками гірлянд. Стіни членовані фільонками з алегоричними барельєфними зображеннями. Камін і кутова піч облицьовані рельєфними полив’яними кахлями золотаво-брунатного й оливкового забарвлення. Така ж піч збереглася і в кабінеті. Тут стелю декоровано алегоричними зображеннями сов, орлів, факелів, лаврових вінків, лев’ячих голів та профілями античних воїнів.

Ліпні прикраси стелі й стін вітальні витримані в біло-золотих барвах. Головною окрасою приміщення є дві кутові печі, облицьовані білими кахлями з позолоченим орнаментом. У центрі кожної кахлі мініатюрний краєвид у сіро-блакитних тонах. У декорі спальні використано улюблені в модерні мотиви німф, ірисів і лілей.

Інші житлові будинки, призначені для проживання викладачів та обслуги, – триповерхові, видовжені, прямокутні в плані, секційної структури, зі сходовими клітинами, виділеними на фасадах у вигляді ризалітів. Фасади вирішені в неокласицистичній стилістиці (кор. № 8) та у формах «цегляного» стилю (кор. № № 10, 13).

Комплекс у цілому відзначається високою цілісністю й мистецькими якостями, а також доброю збереженістю як фасадів, так і інтер’єрів, що ставить його в шерег найвидатніших архітектурних творів межі 19 і 20 ст. Зараз тут міститься Сумський ліцей з підвищеної військово-фізичної підготовки ім. І.Г.Харитоненка.

[Державний архів Сумської обл., ф. 1, оп. 1, спр. 55; Loza St. Architekci i budowniczowie w Polsce / St. Loza. – Warszawa, 1954. – S. 126; Пам’ятки архітектури й містобудування України : довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. В. Вечерський, О. М. Годованюк, Є. В. Тиманович та ін.; За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. – К., 2000. – С. 217 – 218; Суми. Вулицями старого міста : історико-архітектурний альбом. – Суми, 2003. – С. 184.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 129 – 130.