Петропавлівська вул.

Віктор Комаров

Петропавлівська вулиця, 19 ст. (іст., архіт., містобуд.). До Другої світової війни та в перші повоєнні роки називалась Радянською. Після 1991 відновлено історичну назву. Пролягає від Покровської площі до вулиці 20 років Перемоги. Одна з центральних магістралей міста, яку з півночі у вісьовій перспективі замикає дзвіниця СпасоПреображенського собору, а з півдня – Петропавлівська церква. Остання і дала назву вулиці.

Найдавніша її частина відображена на фіксаційному плані Сум, складеному капітаном геодезії О.Закудіним 1768. На ньому вона виглядає логічним продовженням вулиці Соборної. Вулиця Петропавлівська перетинає Посад від Покровської площі, котра торкається південних укріплень Города, до Перекопу (нові укріплення Сумської фортеці, створені з півдня у 1670-х рр.). За Перекопом вже проглядається хаотична забудова, на яку й був покладений регулярний план. За ним місто складається з десяти кварталів, з яких чотири знаходились у межах укріпленого Посаду.

У цілому при периметральній забудові чимало архітектурно виразних споруд на Петропавлівській відступають від червоної лінії, що до кін. 1970-х рр. підкреслювалась огорожами. На розі Петропавловської і Думської (Першотравневої) вулиць найбільш повно зберігся один з кращих у Сумах взірців міської садиби, що належала СухановимСумовським (№» 58, 1895, еклектика). Вона складається з конторської будови на червоній лінії, господарських будівель углиб двору та панського будинку в центрі невеликого парку. Завершеності ансамблю надає мереживна металева огорожа.

Під час Громадянської війни тогочасна власниця садиби удова О. Сумовська переховувала у себе художню колекцію, евакуйовану в Суми її сином від першого шлюбу, знаним київським колекціонером О.Гансеном. Віднайдена більшовицькою владою у 1919, у 1921 колекція була передана до Сумського музею. Зараз у колишній садибі міститься інститут прикладної фізики, підрозділи Української академії банківської справи та УМВС.

Напередодні революційних подій 1917 – 21 рр. на вулиці Петропавлівській за проектом архітектора В.Пруссакова було побудовано найбільшу адміністративну споруду тогочасних Сум – окружний суд (№ 57, 1914 – 17, неокласицизм), що обслуговував жителів п’яти повітів: Сумського, Охтирського, Лебединського Харківської губернії, а також Путивльського та Рильського Курської. Нині це одна з будівель Української академії банківської справи. Її головний корпус (№ 59, 2002, новітня еклектика), розташований поруч, має високу наріжну вежу, що слугує вулиці основним вертикальним акцентом.

Напроти будівель Української академії банківської справи знаходиться один з взірців «радянського класицизму» в Сумах – житловий будинок (№ 60, 1952, ретроспективізм), що завдяки своїм масштабам, оздобленню фасадів та наріжному місцерозташуванню відіграє значну роль в композиції вулиці.

Найбільшою громадською спорудою на Петропавлівській став будинок Громадського зібрання (№ 63, не пізніше 1891, неоренесанс). У його залі проходили оперні вистави професійних і любительських труп, концерти музикантів-інструменталістів і вокалістів. У 1910-х рр. тут працював електротеатр (кінотеатр) «Люкс». З 1939 у будинку міститься обласна філармонія. 1945 -76 рр. його частину займав Сумський художній музей. 2007 до реставрованої зали філармонії перенесено орган, первісно встановлений 1988 у Троїцькому соборі.

1913 приватна чоловіча гімназія М.Ізмайлова, що працювала в орендованих приміщеннях з 1907, переїхала у придбаний для неї будинок напроти Громадського зібрання (№ 62, кін. 19 – поч. 20 ст., неоренесанс).

За Перекопом, на розі вулиць Петропавловської і Реальної (Антонова), зберігся будинок реального училища, заснованого 1873 (№ 79, 1877, неоренесанс) з домовою церквою Олександра Невського. Воно стало другим у губернії після Харківського, відкритого того ж року. В училищі одержав освіту уродженець Сумщини, визначний геолог, випускник Петербурзького горного інституту (1911), віце-президент АН УРСР з 1935 М. Світальський (1884 – 1937).

Вільний від забудови квартал напроти реального училища місто свого часу передало в користування останнього з метою розбивки реалістами саду.

У роки першої п’ятирічки на цьому місці був побудований триповерховий 30-квартирний житловий будинок робітників Сумського машинобудівного заводу ім. М.В. Фрунзе (№ 74, 1929 – 30 рр., конструктивізм).

На вулиці Петропавлівській зберігся будинок (№ 83, 19 ст., цегляний стиль) – цікава пам’ятка історії, пов’язана з життям родини Олександра Олеся (О.Кандиба, 1878 – 1944), відомого українського поета-лірика. Тут з 1893 і до смерті в 1929 жила мати поета Олександра Василівна, яка переїхала з Білопілля з сином і двома доньками. У рік поселення в Сумах майбутній поет виїхав на навчання, але у матері продовжував періодично бувати до своєї еміграції 1919, тут творив, радячись з Олександрою Василівною про особливості вживання у народній мові того чи іншого слова. Друкуватись Олесь почав 1905 року. 1988 на будинку було відкрито меморіальну дошку.

З музичним життям міста пов’язаний на Петропавлівській будинок банкіра Чурилова (№ 91, 1880 – 1900, неоренесанс), дружина якого, Наталія Олексіївна, була відомою у місті піаністкою. Тут у вересні 1917 почала працювати приватна музична школа (музичне училище гуртка сумських педагогів, членів професійної Спілки музичних діячів). Майже весь колектив цього закладу 1920 влився в новостворену державну музичну професійну школу, яка у 1922 – 34 працювала по вул. Воскресенській, 7, а у 1934 – 35 навчальний рік знову провела в стінах націоналізованого на ту пору помешкання Чурилових.

Романтичний будинок (№ 105, поч. 20 ст., модерн), що за своїми архітектурними формами нагадує середньовічний замок, до 1917 належав жандармському полковнику О.Мариничу. З 1930 тут містився медичний технікум, а з 1974 працює обласна медична бібліотека.

До революційних подій 1917 – 21 рр. забудова Петропавловської закінчувалась спорудою єдиного в цьому районі промислового підприємства – лікеро-горілчаного заводу купця другої гільдії П.Гриненка (№ 121, 1897, «цегляний» стиль). Власник був відомим у місті благодійником – попечителем жіночої гімназії та Параскевського притулку для дівчатсиріт.

Південна частина нинішньої вулиці Петропавловської на поч. 20 ст. являла собою однойменний вигін, на якому влаштовувались огляди-паради місцевого кадетського корпусу та ярмарки. При практичній відсутності будівель проїжджа дорога була відзначена двома липовими алеями, посадженими після 1889 в пам’ять про померлу в дитинстві від дифтериту дочку П. і В.Харитоненків – Зінаїду.

У 1950-ті рр. Петропавлівський вигін став місцем будівництва одно та двоквартирних типових котеджів для робітників (збереглися до сьогодні).

1967 у невеликому сквері був встановлений бюст уродженця Сумщини, радянського військового діяча, який пройшов шлях від солдата Першої світової війни до командарма першого рангу Червоної Армії, кавалера чотирьох орденів Червоного Прапора І. Федька (1897 – 1939); скульптор – Я.Красножон).

1967 вулицею Петропавловською розпочався тролейбусний рух.

[Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 46; Суми. Вулицями старого міста : історико-архітектурний альбом. – Суми, 2003. – С. 86.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 145 – 147.