Соборна вул.

Віктор Комаров

Соборна вулиця, 17. ст. (іст., архіт, містобуд.). Після революційних подій 1917 – 21 рр. носила ім’я видатного українського поета, художника Т.Шевченка (1814 – 61), з 1924 – радянського політичного діяча В.Леніна (Ульянова, 1870 – 1924). Після 1991 відновлено історичну назву. Пролягає від площі Незалежності до Червоної площі. Одна з найдавніших у місті. Вулиця зазначена на фіксаційному плані Сум 1768, складеному капітаном геодезії О.Закудіним. На його основі було розроблено проект перепланування міста, затверджений Катериною II 20 квітня 1786.

Практична реалізація цього плану розпочалася 1789, коли вулиця Соборна була розширена. Вона перетинала основну територію Сумської фортеці – Город з півдня на північ, починаючись від його первісного ядра – квадратного у плані Замка з дерев’яноземляними укріпленнями (район нинішнього скверу Т. Шевченка).

На серединному її відрізку був великий майдан, на якому вільно розташовувались перші в Сумах дерев’яні церкви, згадувані 1661 – Миколаївська та соборна Преображенська з приділом в ім’я Олексія, чоловіка Божого (на честь царя Олексія Михайловича, під час правління якого засноване місто). По розташованому на ній собору вулиця і отримала свою назву.

У 1776 – 78, дещо південно-західніше старого дерев’яного Спасо-Преображенського собору, тривало будівництво нового цегляного, що з перебудовами 19 ст. дійшов до нас як головна архітектурна домінанта не тільки вулиці Соборної, а й усього міста. Еклектичного поєднання стильових рис ренесансу, бароко і класицизму пам’ятка набула під час реконструкції 1882 – 92 рр. за проектом харківського архітектора М.Ловцова коштом сумських купців-промисловців Д. Суханова та усиновленого ним племінника М.Суханова. Тоді собор був значно розширений, заново побудована дзвіниця.

Відповідно до плану 1786 цивільна забудова дев’яти кварталів города, шість з яких виходять на вулицю Соборну, проводилася мурованими будинками за «зразковими проектами». Ці будинки були одно-двоповерховими, ставилися уздовж червоної лінії забудови вулиці із розривами. Вони в більшості загинули у полум’ї великих пожеж у місті 1839 та 1840, або з часом були розібрані за старістю.

Після 1861, з початком економічного піднесення, викликаного відміною кріпосного права, земля в центрі міста подорожчала. Як результат, периметр вулиці забудовано суцільним фронтом. На перших поверхах переважно двоповерхових цегляних будинків містились різноманітні заклади, що протягом усієї дореволюційної та радянської історії міста утвердили за Соборною статус торгівельного центру. Тут містились найбільші в місті магазини (ювелірний А.Альтшулера, фарфоро-фаянсового посуду Павлова, суконних і ситцевих товарів П.Черняєва). Тут же реалізовували свої товари купці гастрономобакалійної торгівлі (Д.Суханов, Медвєдєв, Овчаров, М.Скрипниченко й Ворошилін), бакалійної торгівлі (М.Скубенко, Столбін). На вулиці містилися міська громадська бібліотека й книжкові магазини купців Ільченка, Михайлова та Реньєна. Крім того, починаючи з кін. 1860-х рр., тут поступово створився фінансово-діловий центр з майже всіма відомими в Сумах до 1917 банками, кредитними товариствами, адвокатськими конторами.

Другі поверхи будівель вулиці Соборної, як правило, слугували квартирами, рівень комунальних зручностей у яких вивів Суми поч. 20 ст. на перше місце серед повітових міст Харківської губернії. Тутешні багатокімнатні квартири мали центральне водяне опалення, вентиляцію, електричне освітлення (електростанцію побудовано у 1902), водогін (водогінна станція стала до ладу 1894), ванні кімнати (каналізація була вигрібною). Цей житловий фонд був перепланований після 1917, під час так званого «ущільнення буржуазії».

На рубежі 19 – 20 ст. Соборну вкрили бруківкою, на ній встановили вуличне освітлення.

Навколо єдиного на цій вулиці скверу в різний час були побудовані приміщення: повітового училища (1822, не збереглось), театру (1865, не збереглось), жіночої гімназії (1877, нині один з корпусів Української академії банківської справи), товариства взаємного кредиту Сумського повітового земства (поч. 19 ст., нині – один з корпусів Палацу дітей та юнацтва), електротеатру «Оріон» Пізніше – Художеств) (1910-і рр., нині заклад швидкого харчування). 1926 в центрі скверу відкрили пам’ятник Т.Шевченку, роботи видатного скульптора і кінорежисера, уродженця Сумщини І.Кавалерідзе. 1957 монумент був невиправдано демонтований під гаслом боротьби з авангардистськими течіями у мистецтві. Теперішній пам’ятник видатному українському поету створений сумським скульптором Я.Красножоном на місці попереднього.

Сьогодні вулицю Соборну прикрашають цікаві архітектурні споруди 19 – 20 ст., що слугують характерними взірцями неоготики (№ 37, 39), модерну (№№ 44, 48), ретроспективізму (№№ 25, 27, 32, 38, 46).

З будинками на Соборній пов’язані пам’ятні події і імена: 1920 у № 36 розпочав своє існування Сумський художньо-історичний музей, 1920 – 31 тут же проживав його засновник – художник і поет, уродженець Сумщини Н.Онацький, на квартирі якого неодноразово гостювали наші земляки: письменник-гуморист Остап Вишня (П.Губенко), драматург-театрознавець Я.Мамонтов, у № 38 мешкав Народний артист України А.Носачов. У № 39 навчалися відомі особистості: суспільний діяч, дружина О.Горького К.Пєшкова (Вожжина), академік Академії правових наук України, професор В.Сташис (меморіальна дошка), керівник молодіжного підпілля під час нацистської окупації Сум Д.Косаренко.

1967 Соборною була прокладена одна з перших у місті тролейбусних ліній. Наприкінці 1970-х рр. вулицю закрили для транспорту, зробивши пішохідною.

2002 проводилась комплексна реконструкція цієї вулиці, під час якої асфальтове покриття було замінене бруківкою з кольорової цегли, на газонах обабіч висаджені невисокі кулеподібні клени, що своїми кронами не заважають милуватися архітектурою, встановлено нові вишукані малі архітектурні форми: ліхтарі, лавочки для відпочинку.

2005 на одному з газонів скверу Т.Шевченка була розміщена скульптурна композиція «Студентський спротив» (скульптор О.Шевченко). Вона уособлює незгоду студентів з президентським указом 2004 про злиття трьох сумських університетів в один національний.

[Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 30, 32; Суми. Вулицями старого міста : історико-архітектурний альбом. – Суми, 2003. – С. 66.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 166 – 167.

За совітів – вул. Леніна.

Довідка: