2010 р. Сумські автографи Гавриїла Державіна

Олександр Вертіль

Дата: 16.08.2010

У краєзнавчому музеї зберігається власноруч правлена чернетка біографії великого російського поета. Історія цього експоната досить цікава й несподівана. Як розповів директор музею Владислав Терентьєв, на початку 60-х років минулого століття на горищі одного з будинків міста Лебедин, що колись слугувала земською управою, виявили пачку паперів різних поміщицьких садиб місцевого повіту. З-поміж них і ті, що належали відомим поміщикам Капністам.

Один з представників цього роду, Василь Васильович, був доволі відомий письменник, один із перших переклав російською мовою “Слово о полку Ігоревім” і товаришував з Г. Державіним. Оскільки одне з ближніх сіл Михайлівка належало Капністам, можна припустити, що саме звідти архів потрапив до повітового Лебедина.

Наприкінці 90-х років провели ретельну графологічну експертизу. Висновок спеціалістів був однозначним: усі правки, доповнення й уточнення виконані рукою Г. Державіна. Відтак вісім сторінок тексту поповнили колекцію раритетів Сумського музею.

Біографію написано, найвірогідніше, секретарем Державіна. Вона охоплює період від народження в 1743 р. і до виходу у відставку в 1803-му. Рукопис являє собою зшиток із чотирьох аркушів. Текст написано на лівій половині аркушів, справа залишено поле для правок.

Уже на першій сторінці, що починається словами “Державин Гаврила Романович…” (цитати – мовою оригіналу. Прим. О. В.), внесено уточнення року смерті батька: замість 1754-го – 1755-й. Нижче – вставка “и брат его Андрей”: йдеться про початкову домашню освіту дітей. Як уточнює поет, до науки “всегда заохочивала разными приманками” мати. Тобто, такі деталі відомі лише тому, хто знав подробиці дитячого життя.

Найбільше правок і уточнень на четвертій і п’ятій сторінках. Гаврило Романович розповідає про свої музичні нахили і уподобання, схильність до малювання, про те, що йому довелося працювати кондуктором. Повідомляє, що читав “немецкие и русские книги”, а в поезії орієнтувався на М. Ломоносова. До речі, не називає жодного свого поетичного твору, а розповідає виключно про військову службу та громадську діяльність.

Цей раритет займає почесне місце серед експонатів. Особливо затребуваним він стає, коли йдеться про ті чи інші ювілейні дати, вшанування відомих уродженців краю чи постатей, причетних до історії Сумщини.

Джерело: «Урядовий кур’єр»