2017 р. Звід пам’яток України
Наталя Стависька
Іоанно-Предтеченська церква, кін. 17 – поч. 20 ст. (архіт). Вул. Орджонікідзе, 87.
Церква в ім’я Різдва Іоанна Предтечі розташована на північно-східній околиці міста, що має історичну назву – Слобода Лука. 1687 на Луці сумський полковник Герасим Кондратьєв заснував дівочий Предтечінський монастир. 1691 на території монастиря був збудований та освячений храм Різдва Іоанна Предтечі. Ймовірно, це була дерев’яна, тридільна церква. Дату зведення було вирізьблено на сволоку, що довгий час зберігався у садибі поміщиків Линтварьових. 1837 на місці дерев’яної церкви був збудований кам’яний храм у стилі класицизму, ймовірно, також тридільний, бо два бічні вівтарі – Трійці та Івана – добудовано 1907. Із заходу до храму прибудовано дзвіницю. Сьогодні церква існує у формах, що склалися на поч. 20 ст. Великих збитків, як зовнішньому, так і внутрішньому вигляду храму, завдало існування тут у 20-х рр. 20 ст. жіночого гуртожитку. Втрачено первісний вигляд перекриття бані, іконостас, церковний скарб.
Споруда церкви – мурована, тинькована (за винятком двох бічних фасадів), квадратна за планом. Храм одноверхий, чотиристовпний, тринефний, з прямокутною за планом апсидою. Центральну частину храму перекрито сферичною банею на великому круглому підбаннику з циліндричною банькою, інші частини – хрестовими склепіннями. Віконні отвори підбанника напівциркульної форми розміщені у неглибоких прямокутних нішах. Завершує підбанник гладкий фриз і карниз на модульонах.
Північний та південний фасади нетиньковані, розкріповані та прикрашені трикутними фронтонами. Вікна напівциркульної форми фланковано лопатками та заглиблені в прямокутні ніші. Розкріповка підкреслена рустованими лопатками. У тимпані фронтону південного фасаду у круглій фільонці – зображення Хреста та дата добудови – 1907. У цокольній частині північного фасаду на рівні землі є променеві перемички, що вказують на наявність підвального приміщення.
Апсида виділена чотирма лопатками та прикрашена трикутним фронтоном. Віконні прорізи змінені, отвір дверей ліворуч від апсиди замурований. Споруду завершує антаблемент з гладким фризом. Наріжні частини основного об’єму рустовані.
Дзвіниця двоярусна, прямокутна за планом з чотириколонним портиком тосканського ордеру в нижньому ярусі, котрий завершенио трикутним фронтоном з карнизом на модульонах і гладеньким фризом. Напівциркульної форми вхід у храм у нижньому ярусі дзвіниці. Над входом, а також на бічних фасадах дзвіниці – напівкруглі вікна з «римським поділом» на три частини, бічні елементи котрого глухі. Другий ярус дзвіниці – квадратний за планом, з чотирма високими напівциркульними отворами, фланкованими здвоєними пілястрами тосканського ордеру. Завершує об’єм дзвіниці сферична баня зі шпилем на високому круглому підбаннику з чотирма напівциркульними отворами у прямокутних нішах.
Головний фасад має два додаткових входи, що ведуть безпосередньо до бічних вівтарів. Вони виступають з площини стіни та перекриті антаблементом з трикутними фронтонами. Інтер’єр храму тинькований і побілений. Живопис у парусах виконано у повоєнний час.
Територія храму обнесена цегляною стіною з двома воротами, зведеною у кінці 19 ст. Фрамуги західних воріт мереживні, ковані. Південні ворота замуровані.
[Филарет (Гумилевский Д. Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Отд. ІІІ. – М., 1852. – С. 186.]
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 122.