2017 р. Звід пам’яток України

Марина Кадомська, Ірина Павленко

Троїцький собор, 1901 – 14 (архіт., мист.). Вул. Троїцька, 34. Знаходиться у північно-західній частині історичного центру міста, на одній із головних магістралей.

Урочисте закладення собору було приурочено до дня народження російського імператора Миколи ІІ 6 травня 1901. Будівництво велося на кошти місцевого мецената цукрозаводчика П. Харитоненка. За його замовленням зразком для проектування слугували петербурзькі собори – Ісаакіївський (архітектор О.Монферран) і Троїцький (архітектор В.Стасов). Автор проекту – архітектор К.Шольц. Замовлення розмістили у 177найкращих вітчизняних і закордонних фірмах. Наявність коштів дозволяла будувати дуже інтенсивно: 1903 завершено покрівельні роботи. Після того темп зведення храму уповільнився та після 1905 взагалі призупинився через хиткий фінансовий стан замовника. Роботи поновилися лише з 1911.

В оформленні інтер’єру собору брали участь знані столичні майстри. Відомий іконописець М.Нєстєров написав спеціально для іконостасу Троїцького собору 6 образів. У центральному підбаннику розміщені 16 полотен московського художника І.Новінського. Архітектор О.Щусєв розробляв деталі інтер’єру, ескізи дзвонів, за його проектом і за участю скульптора В.Кузнєцова був виготовлений у Петербурзі мармуровий іконостас (проте, його не привезено до Сум, тому у соборі встановлено одноярусний дерев’яний). На дзвіницю піднято 12 дзвонів московського та ростовського заводів братів Самгіних. Трипрестольний собор, освячений 1914, належав релігійній громаді до 1959.

Значний об’єм ремонтно-реставраційних робіт пам’ятки виконаний у 1977 – 89: відновлені втрачені архітектурно-декоративні елементи фасадів, первісне завершення дзвіниці, пофарбування бань. В інтер’єрі відтворена зала церкви та пристосована під камерну та органну музику, зроблені нові люстри. Для розміщення служб органної зали влаштовано два інженерних блоки, розташовані під зовнішніми сходами з північного та південного боків. Виконано благоустрій прилеглої території. Автори проекту реставрації та пристосування В.Хромченков, В.Смирнов. 1987 в апсиді собору було встановлено орган на 48 регістрів чехословацької фірми «Рігер-Клос», який 2007 перенесено до обласної філармонії.

Собор зведений у характерному для поч. 20 ст. стилі неокласицизму. За основу композиції взято тип п’ятибанного храму з великою центральною банею та чотирма малими, поставленими на діагоналях планового квадрату. Під усією спорудою розташований цокольний ярус, перекритий хрестовими склепіннями. Із заходу прилягає струнка триярусна дзвіниця з двоколонним портиком коринфського ордера. Такі ж портики, проте чотириколонні, акцентують осі плану на інших трьох фасадах. Центральна баня перекрита сферичною рельєфною банею з невеликими витонченими люкарнами. Навколо світлового підбанника та декоративного ліхтарика, що завершує баню, влаштовані балюстради.

Класичній строгості рішення основних об’ємів не суперечить пишний декор фасадів – ліпнина у тимпанах фронтонів, обрамлення отворів вікон і дверей, ефектні капітелі колон і пілястр, що виділяються на побілених фасадах кольором бронзи. Споруда цегляна, тинькована. Дах по кроквяних фермах, вкритий покрівельною сталлю.

Розпланування собору просте – квадрат із заокругленими наріжжями, поділений чотирма масивними пілонами на дев’ять просторових дільниць і три нави. Інтер’єр легко оглянути, він повітряний, його деяка прохолодність пом’якшена забарвленням у теплі пастельні тони. Великий пронизаний світлом підбанний простір контрастує з дещо нижчими перекритими хрестовими склепіннями, боковими камерами. Вівтарна частина та бокові апсиди мають Солею. У західній частині храму знаходяться маленькі хори.

У верхній частині трикутників парусів, під підбанником центральної бані на тлі хмар зображені Апостоли-євангелісти: Іоанн, Марк, Матфей, Лука, сивобороді Іоан і Матфей, які за зовнішністю асоціюються з старозавітними пророками. Кожен зі своїм символом (ангел, орел, лев, бик). Незважаючи на типові принципи побудови зображень, автору вдалося досягти (за рахунок різних поз і жестів, розміщення символів, драпіровок одягу, форм сувоїв, що тримають апостоли та ін.) композиційної різноманітності і наділити всіх індивідуальними рисами. Завдяки гризайльній манері живопису виникає динаміка світотлотіньових контрастів, що наближають композицію до рельєфних зображень.

Розписи виконані на високому академічному рівні і за стилістичними ознаками є цілком органічною частиною інтер’єру собору, що гармонує з його ренесансними формами.

Багатобанна монументальна споруда, увійшовши до силуету забудови правого берегу ріки Псел, стала однією з висотних домінант міста, що збагатила його архітектурний образ.

[Державний архів Чернігівської області, ф. 3343, оп. 1, спр. 56; Державний архів Харківської області, Ф. 40, оп. 98, спр. 210; Пам’ятки архітектури й містобудування України : довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. В. Вечерський, О. М. Годованюк, Є. В. Тиманович та ін.; За ред. А. П. Мардера та В. В. Вечерського. – К., 2000. – С. 221; Памятники градостроительства и архитектуры Ураинской ССР. В 4-х т. – К., 1986. – Т. 4. – С. 12; Скибицька Т. В. Харитоненки / Т. В. Скибицька // Пам’ятки України. – 1992. – № 2 – 3. – С. 117; Дейнека А. И. Памятники архитектуры Сумщины : путеводитель / А. И. Дейнека. – Х., 1989. – С. 46; Суми. Вулицями старого міста : історико-архітектурний альбом. – Суми, 2003. – С. 86.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 177 – 178.