Могила Носачова А. П.

Лариса Восьмірова

Могила Носачова А. П., 1990 (іст.). За 120 м від центрального входу по правій боковій алеї кладовища.

Носачов Андрій Петрович (30.11.(13.12).1913, с. Біржове Велико-Михайлівського р-ну Одеської обл. – 29.12.1990, м. Суми) – український актор, народний артист УРСР (1980).

1930 завербувався на шахти Донбасу. Після закінчення драматичної студії при Донецькому театрі музичної комедії (1933) працював у Криворізькому театрі «Кривбас» (1933 – 34); колгоспному театрі ім. Жовтневої революції (ст. Довгинцеве Дніпропетровської обл., 1934 – 38); Уральському музично-драматичному театрі Казахської РСР (1938 – 41); з 1941 – у Сумському театрі драми і музичної комедії ім. М.Щепкіна.

Належить до уславленої плеяди представників старшого покоління майстрів української сцени. У творчому доробку актора різні за жанром роботи. Створив понад 100 ролей класичного і сучасного репертуару. Серед них: Микола Задорожний («Украдене щастя» І.Франка), Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» І.Кропивницького); Часник («В степах України» І.Корнійчука); Іван Сірошапка («Зачарований вітряк» М. Стельмаха); Витягайченко («Кінармія» за Бабелем); Сандро («Виходячи на пенсію, не гасіть світло» Хугаєва); Ланс («Два веронці» Шекспіра); Химбаша («Вожак» З.Станку); Мартин Боруля («Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого). Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.

1990 на могилі актора на постаменті з червоного граніту /1,54 м/ встановлено алюмінієвий бюст /0,56 м/. Автор – ск. О.Прокопчук.

[Українська радянська енциклопедія. – Вид. ІІ. – К., 1982. – Т. 7. – С. 435; Стаценко Т. В. 50 років на сцені. З досвіду сценічної і громадської діяльності народного артиста УРСР А. П. Носачова : буклет / Т. В. Стаценко. – Суми, 1983; Сокіл О. Гордість щепкінців / О. Сокіл // Ленінська правда. – 1982. – 27 листопада.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 196.