Історія – від 2-ї світової війни до незалежної України

З перших днів війни в Сумській обл. почала проводитись мобілізація, формуватись народне ополчення і військові частини. У Сумах зберігся будинок, де знаходився штаб сформованої з сумчан 293-ї стрілецької дивізії. Уже наприкінці серпня 1941 дивізія вела запеклі бої біля Шостки, а потім разом зі зведеним загоном Харківського військового округу під командуванням генерал-майора О.Чеснова, до складу якого входили курсанти Сумського і Харківських військових училищ, тримала оборону в районі Ворожби – Глухова. У с. Волокитне Путивльського р-ну, де 8 вересня 1941 курсанти отримали перше бойове хрещення, і де розгорнулися особливо запеклі бої, на братській могилі курсантів встановлено пам’ятник на їх честь [Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. : сборник документов и материалов. – изд. 2-е. – К., 1988. – С. 384.].

У 1-й пол. вересня 1941 гітлерівці окупували Кролевець, Конотоп, Глухів, Путивль, Ромни. У повітряному бою над с. Анастасівка Роменського району вступила в бій з сімома ворожими літаками і протаранила один з них відважна льотчиця К. Зеленко [Коваль І. В. Подвиг жінок Радянської України у Великій Вітчизняній війні (1941 – 1945 рр) / І. В. Коваль // УІЖ. – 1975. – № 2. – С. 40.]. На її могилі в с. Анастасівка встановлено пам’ятник.

З тяжкими боями Червона Армія відступала. Одна із запеклих битв початкового періоду війни на Сумщині відбулася 1 – 2 жовтня 1941 біля Штепівки, де вщент були розбиті дві німецькі дивізії [Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза 1941 – 1945 гг. – К., 1975. – Т. 1. – С. 192 – 196, 247, 248, 258.]. У пам’ять про цю битву на місці її встановлено монумент – танк Т-34 на постаменті. Контрудар під Штепівкою на деякий час зупинив просування гітлерівців, але невдовзі вони підтягли додаткові сили і до кінця другої декади жовтня повністю окупували територію Сумської обл. з Сумами. Нацисти встановили тут терористичний режим. Одразу ж було розгромлено більшість партизанських загонів, підпільних груп, знищено тисячі мирних громадян. У Сумах на території рафінадного заводу було влаштовано концтабір, де від нелюдських умов знемагало близько 10-ти тисяч чоловік. Лише в Конотопському концтаборі загинуло понад 30 тисяч військовополонених і цивільних осіб [Державний архів Сумської області (далі Державний архів Сумської обл.), Ф. Р – 2191, оп. 1, спр. 1, арк. 1, 2.]. Усього за роки окупації області нацисти знищили понад 110 тисяч осіб [Сумская область в период Великой Отечественной войны 1941 – 1945 гг. : сборник документов и материалов. – изд. 2-е. – К., 1988. – С. 10.].

Незважаючи на терор, населення боролося проти німецько-нацистських загарбників. У Лебединському р-ні діяв загін К.Карпова. На місцях його боїв у Лебедині, селах Ревки, Селище, Стеблинки встановлено пам’ятні знаки. У Сумах з жовтня 1941 по травень 1943 діяла молодіжна група «Прапор», очолювана Д.Косаренком [Там само. – С. 226.]. На місці розстрілу членів цієї групи встановлено пам’ятний знак. У місті є могили партизанів і підпільників, пам’ятники і пам’ятні дошки на їх честь. Такі ж пам’ятки є і в інших населених пунктах області.

У роки війни на Сумщині сформувалися, одержали бойове хрещення, а потім виступили звідси в овіяні славою і легендами рейди по Україні великі партизанські з’єднання під командуванням С.Ковпака, С.Руднєва, О.Сабурова, М.Наумова. Одним з перших почав боротьбу з нацистами Путивльський партизанський загін під командуванням С.Ковпака – С.Руднєва, який базувався в Спадщанському лісі біля Путивля. Тепер Спадщанський ліс – заповідник партизанської слави, де знаходяться численні пам’ятки, що увічнюють партизанські подвиги.

У грудні 1941 Путивльський партизанський загін змушений був перебазуватися в Хінельські ліси на кордоні Сумської, Брянської і Курської областей, які перетворилися на справжній партизанський край, де діяли Ямпільський, Есманський, Хильчицький, Середино-Будський та інші партизанські загони. Місця формування загонів відзначені пам’ятними знаками. Путивльський партизанський загін, що вийшов 30 грудня 1941 з Хінельських лісів у рейд по Сумській обл., протягом місяця приєднав до себе Глухівський, Конотопський, Кролевецький, Шалигинський загони і перетворився на Сумське партизанське з’єднання, про створення якого було проголошено в лютому 1942 на мітингу в с. Новоселиця Глухівського р-ну (нині село не існує) [Там само. – С. 391.].

23 лютого 1942 з’єднання провело мітинг і парад в с. Дубовичі Кролевецького р-ну, а через 5 днів витримало тяжкий бій з карателями в с. Веселе Путивльського р-ну [Ковпак С. А. Воспоминания, очерки, статьи / С. А. Ковпак. – К., 1987. – С. 63 – 65; Денисенко П. І. Полум’яний радянський патріот. До 80-річчя з дня народження С. А. Ковпака / П. І. Денисенко // УІЖ. – 1977. – № 5. – С. 127 – 128.]. Місця цих подій відзначені пам’ятними знаками, а в с. Веселому зберігся ще й будинок, де містився штаб з’єднання, санчастина. Після повернення Сумського з’єднання до Хінельських лісів його своєрідною столицею стало с. Стара Гута, де є пам’ятники і пам’ятні місця, що нагадують про це. Під час другого рейду по території області, що проходив з середини травня по кінець липня 1942 ковпаківці на кілька днів визволили Путивль, побували в Спадщанському лісі. У березні 1942 партизанський загін на чолі з О.Сабуровим перетворився на велике з’єднання, яке здійснило рейд по території Середино-Будського і Ямпільського р-нів. На ст. Зернове і в с. Нововасилівка Середино-Будського р-ну встановлено пам’ятні знаки на честь сабурівців.

26 жовтня 1942 з’єднання під командуванням С.Ковпака і О.Сабурова вийшли в рейд на Правобережну Україну.

Створене на початку 1943 кавалерійське з’єднання М.Наумова 1 лютого вийшло в рейд з Хінельських лісів і пройшло по південних районах області, наносячи удари по відступаючим під тиском радянських військ німецьким частинам. Місця боїв на маршруті рейду з’єднання М.Наумова відзначені пам’ятними знаками.

У 2-й пол. лютого 1943 в ході наступу радянських військ, що розгорнувся після розгрому німецько-нацистських загарбників під Сталінградом, частинами Воронезького і Брянського фронтів були повністю або частково визволені 11 районів Сумської обл., однак у березні того ж року гітлерівці знову окупували Сумщину, за винятком кількох населених пунктів. Звільнення Сумської обл. розгорнулося в ході запеклих боїв на завершальному етапі Курської битви. 8 серпня 1943 частини Воронезького фронту (командуючий генерал армії М.Ватутін) визволили Краснопілля, Велику Писарівку. У бою неподалік від Краснопілля О.Калінін повторив подвиг О.Матросова, а І.Вдовитченко за 4,0 км від с. Великий Бобрик Краснопільського р-ну. обв’язавшись гранатами, кинувся під німецький танк і підірвав його. Обом сміливцям було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, місця їх подвигів відзначені пам’ятними знаками. І.Вдовитченко похований у с. Самотоївка в братській могилі.

З 10 по 25 серпня 1943 точилися кровопролитні бої за Охтирку, що не раз переходила з рук у руки. На вулицях міста відбувалися рукопашні бої [Освобождение городов в период Великой Отечественной войны от немецко-фашистских войск и войск империалистической Японии (1941 – 1945) : справочник. – М., 1969. – С. 14-15; Куликов В. Г. Героїчний подвиг Радянської Армії в битві за Дніпро і визволення столиці Радянської України / В. Г. Куликов // УІЖ. – 1969. – № 1. – С. 15.]. В урочищі Ударник, де 21 серпня 1943 на смерть стояли бійці 29-го гвардійського повітряно-десантного полку, споруджено меморіальний комплекс – Курган Бойової Слави, а на східній околиці Охтирки – Монумент Безсмертя.

2 вересня 1943 були визволені Суми, з 3 по 16 вересня – Штепівка, Недригайлів, Липова Долина, Глинськ, Ромни та ін.

Північну половину області визволяли війська Центрального фронту (командуючий генерал армії К.Рокосовський). Наприкінці серпня – на початку вересня були визволені Глухів, Ямпіль, Кролевець, Середина-Буда, Шостка, Путивль, Білопілля, Конотоп [Освобождение городов в период Великой Отечественной войны от немецко-фашистских войск и войск империалистической Японии (1941 – 1945) : справочник. – М., 1969. – С. 14-15; Куликов В. Г. Героїчний подвиг Радянської Армії в битві за Дніпро і визволення столиці Радянської України / В. Г. Куликов // УІЖ. – 1969. – № 1. – С. 15.].

За неповними підрахунками на полях битв полягло 120 тисяч сумчан. Близько 100 тисяч нагороджені орденами і медалями СРСР. Близько 200 уродженцям і жителям області присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 33 сумчанина стали повними кавалерами ордена Слави. Серед уродженців краю високого звання Героя Радянського Союзу тричі був удостоєний льотчик І.Кожедуб, двічі – маршал бронетанкових військ П.Рибалко і льотчик підполковник С.Супрун. На їх батьківщині їм встановлені бронзові бюсти. У ряді населених пунктів (с. Паліївка Ямпільського р-ну, Комишанка Недригайлівського р-ну, Путивль, Шостка, Охтирка, Ромни, Глухів та ін.) знаходяться будинки, в яких народились або жили Герої Радянського Союзу, є їх могили.

За два роки тимчасової окупації було вивезено на каторжні роботи до Німеччини понад 78 тисяч громадян, переважно молоді. Було спалено 128 населених пунктів [Дзвони пам’яті: Книга про трагедію сіл Сумщини та Чернігівщини, знищених фашистами у роки війни. – К., 1986. – С. 11.].

У Старій і Новій Гутах, Мефодівці, Зноб-Новгородському, Білоусівці, Голубівці, Великій Берізці Середино-Будського р-ну, Могриця Сумського р-ну, Оводівка Тростянецького р-ну та багатьох інших місцях встановлені пам’ятні знаки, які нагадують про трагедію цих населених пунктів.

Війна принесла горе ледве не в кожну сім’ю. Викликає захоплення життєвий подвиг жительки м. Ромни О. Деревської, яка виростила і виховала 48 знедолених війною сиріт. Будинок, де жила Мати-героїня, відзначено меморіальною дошкою, в місті встановлено їй пам’ятник, завжди доглянута її могила.

Патріотичне піднесення часів Другої світової війни примусило керівництво Радянського Союзу переглянути ставлення до історичного минулого країни і певною мірою зрозуміти необхідність збереження й відбудови зруйнованих війною пам’яток історії та культури, як символів нездоланних духовних сил народу.

В області шанують пам’ять земляків, які загинули на фронтах війни. У більшості населених пунктів області є могили воїнів-визволителів, на їх честь встановлені пам’ятники. У Путивлі встановлені пам’ятники командиру з’єднання двічі Герою Радянського Союзу С.Ковпаку, партизанському комісару Герою Радянського Союзу С.Руднєву, розвіднику Р.Руднєву, збереглися будинки, в яких жили або працювали С.Ковпак та С.Руднєв, є могили з пам’ятниками на них начальника штабу з’єднання Г.Базими, командира партизанської артилерії О.Коренєва та інші партизанські пам’ятки. У ряді населених пунктів, через які пролягав маршрут партизанського рейду, встановлені пам’ятні знаки. Пам’ятним є місце запеклого бою партизанів з фашистами біля с. Литвиновичі Кролевецького р-ну.

У ряді населених пунктів встановлені пам’ятники юним партизанам, підпільникам, загиблим у боротьбі з нацистами: у с. Ситники Лебединського р-ну – В.Клюшнику, в с. Бунякине Путивльського р-ну – Л.Чечоткіну, в с. Солдатське Великописарівського р-ну – М.Гендиній та ін. В Кролевці споруджено пам’ятник поету-ковпаківцю П.Рудю (1910 – 42), уродженцю с. Бистрик.

Є в області і пам’ятки, пов’язані з діяльністю українського націоналістичного підпілля. У жовтні 1942 в Сумах було заарештовано керівника Сумського осередку ОУН (організація українських націоналістів) С.Сапуна та інших. Збереглися будинки, де в часи окупації під прикриттям Просвіти діяв підпільний провід ОУН та де була ОУНівська явочна квартира [Іванущенко Г. Залізом і кров’ю. Історико-документальні нариси / Г. Іванущенко. – Суми, 2001. – С. 110, 117, 118.].

Пам’ятки історії, пов’язані з Другою світовою війною, становлять найчисленнішу групу пам’яток Сумської обл. Їх налічується близько 2 тис.

Певну роботу в області по вивченню, пропаганді, обліку, охороні та спорудженню пам’яток було проведено у зв’язку з урядовими постановами 1948 – 52. Більш серйозні зрушення у цій справі відбулися у 1960-і рр., коли з цих питань було прийнято ряд партійних і урядових постанов, а у 1965 створено Республіканське товариство охорони пам’яток історії і культури та його обласну організацію.

Увічнена пам’ять ряду видатних людей, біографічно або творчо пов’язаних з краєм.

У Ромнах на будинках, де жили і працювали письменники Ключина, М.Бажанов встановлено меморіальні дошки, охороняються законом їх могили. Пам’яткою Кролевця є будинок, у якому довгі роки жив уродженець цього міста – письменник, понад 45 років прикутий до ліжка хворобою, П.Кочура (1905 – 76). У Путивлі меморіальна дошка встановлена на будинку, де жив уродженець цього міста, доктор медичних наук О.Мещанинов. У Лебедині є будинок, у якому в 50 – 70-і рр. 20 ст. жив письменник К.Гордієнко; в Охтирці – будинок письменника І.Багряного. У Тростянці споруджено пам’ятник уродженцю району, Олімпійському чемпіону В.Куцу.

Післявоєнний період, що характеризується підвищеною порівняно з довоєнними роками увагою до пам’яток історії та культури, сам по собі дуже слабо відображений в цих пам’ятках. У монументі «Героям Сумщини», встановленому на Привокзальній площі в Сумах, втілено нагородження в 1967 Сумської обл. орденом Леніна за активну участь у партизанському русі, мужність і стійкість, виявлені населенням у боротьбі з фашистськими загарбниками в роки Другої світової війни, і за успіхи, досягнуті в розвитку народного господарства.

Трудовим звершенням присвячений пам’ятний знак «Слава праці» в Шостці, бюст доярки двічі Героя Соціалістичної Праці М.Савченко, встановлений на її батьківщині в с. Токарі Лебединського р-ну. Крім М.Савченко, увічнено пам’ять ще деяких Героїв Соціалістичної Праці. Так, в с. Коротченкове Шосткинського р-ну встановлено пам’ятник державному і партійному діячеві, уродженцю цього села, перейменованого на його честь, Д.Коротченку; в Охтирці – стелу на честь голови колгоспу «Зоря» І.Огреба, а на будинку заводу «Промзв’язок» – меморіальну дошку на честь першого директора цього підприємства З.Гафановича.

Здебільшого не персоніфіковані такі, покликані прославляти працю, пам’ятники як встановлені на п’єдестали вантажівки, трактори. Виробничими пам’ятками 2-ї пол. 20 ст. можуть вважатись окремі виробничі корпуси сумського машинобудівного заводу ім. М.В.Фрунзе (нині ВАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе»), де вперше в країні було налагоджено випуск нової продукції, зокрема, опозитних компресорів нового типу, що поклало початок новому напрямку вітчизняного компресоробудування, тощо.

Справжньою трагедією для України став вибух на Чорнобильській атомній станції навесні 1986. У ліквідації його наслідків брали участь сотні сумчан. В Сумах, Глухові встановлено пам’ятні знаки на увічнення пам’яті про жертви чорнобильської аварії.

Скорботну сторінку в історію Сумщини і в серця багатьох її жителів вписала війна в Афганістані (1980 – 89). У бойових діях брали участь понад 3,5 тис. сумчан, більше 120 з них загинуло. Могили воїнів, які загинули в Афганістані, пам’ятники та пам’ятні знаки на увічнення пам’яті про них є в Сумах, Глухові, Білопіллі, Конотопі, Лебедині, Кролевці, Охтирці, Ромнах, Шостці та інших населених пунктах.

Через руйнацію під час воєн і свідоме знищення культових споруд, родових дворянських гнізд, нехтування минулим, заідеологізований класовий підхід до історії та її пам’яток на Сумщині залишилося дуже мало пам’яток докапіталістичної доби – садиб, будинків та могил української національної еліти, тощо.

А відтак відсутні відомості про історичні пам’ятки такого характеру крім тих, що стосуються діяльності більшовицької партії, комсомолу, ревкомів, перших органів радянської влади. Виняток становлять кілька могил жертв голодомору та пам’ятні знаки і пам’ятники загиблим у період встановлення радянської влади.

Пам’ятки соціальних і національно-визвольних рухів представлені здебільшого будинками, пам’ятними місцями, а найчастіше могилами тих, хто боровся і встановлював у країні новий лад. Взяті на облік пам’ятки стосуються виключно діяльності РСДРП(б).

Так, в Конотопі збереглися будинок, де відбулися перші легальні збори місцевої організації РСДРП(б), та будинок, у якому жив обраний на цих зборах головою парткому П.Новиков. Є в Конотопі і будинок, де містився керований ним штаб Червоної гвардії. У Сумах зберігся будинок, де відбувалися засідання Сумського комітету РСДРП(б) і містився штаб Червоної гвардії; в Охтирці – будинок, де відбулися перші організаційні збори групи РСДРП(б).

Таким чином переважна кількість пам’яток історії Сумської обл. пов’язана з подіями новітньої історії. Ці пам’ятки бралися на облік у відповідності до ідеологічних засад радянської історичної науки. Нині розпочався новий етап дослідження історії Сумщини новітнього періоду, а слідом за ним іде і вивчення та взяття на облік пам’яток історії, пов’язаних з фактами, подіями, іменами, про які раніше не згадувалось.

У 2-й пол. 20 – на поч. 21 ст. було видано багато краєзнавчої літератури, в якій надано увагу історико-культурним пам’яткам, а часом навіть присвячену окремим з них.

Державним обласним архівом були видані збірники документів і матеріалів з історії Сумщини з 1917 по 1945. Побачив світ ряд збірок спогадів та документальних матеріалів по радянському і пострадянському періодам. Історії краю від найдавніших часів по 70-і рр. 20 ст. та його історико-культурним пам’яткам присвячено том «Сумська область» (К., 1973, 1980), який попри безліч вад і недоліків, був першою монографічною працею про Сумщину і досі використовується як посібник великою кількістю людей. Цінним виданням стали підготовлені викладачами Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка випуски нарисів історії Сумщини з найдавніших часів по сьогодення. Широке коло літератури присвячено участі населення області у подіях Великої Вітчизняної війни. Відтворюється історія репресій довоєнних часів, стають відомими імена їх жертв. Розпочалося вивчення національно-визвольного руху. Першим виданням з цієї теми стала книга Г.Іванущенка «Залізом і кров’ю. Сумщина в національно-визвольній боротьбі першої половини 19 ст.» (Суми, 2001).

З 1990 педуніверситетом проводяться історико-краєзнавчі конференції та інші тематичні конференції краєзнавчого плану, видаються тези їх доповідей та повідомлень.

Сумським державним університетом з 1996 видається науковий журнал з історії та культури України «Сумська старовина». Краєзнавчі конференції з виданням їх матеріалів у 80-і рр. 20 ст. – на поч. 21 ст. проведено в багатьох районних центрах (Глухів, Путивль, Кролевець, Ромни). Помітну роботу по вивченню, пропаганді і збереженню пам’яток історії і культури проводить обласна організація товариства охорони пам’яток історії та культури.

На жаль, у згадуваних в короткому історіографічному огляді виданнях здебільшого лише згадуються історико-культурні пам’ятки Сумської обл. або подаються окремі відомості про них. Документальні ж матеріали, що стосуються таких пам’яток і зберігаються в різних архівах України і Росії, ще недостатньо вивчені. Тож у стані дослідженості і вивчення історико-культурних пам’яток регіону існує чимало проблем.

Навіть у найретельніше взятій на облік, найбільш доглянутій і переважаючій за кількістю (1512 з 1720) групі пам’яток воєнної історії є свої проблеми. Часто відсутні відомості про кількість похованих у братських могилах, їх прізвища, дані про частини, в яких вони служили. Здебільшого загубилися місця поховань іноземних воїнів. Отже, практично по всіх типах і групах пам’яток існують проблеми щодо їх вивчення.

Всього в томі подаються відомості про 1845 пам’яток історії. Найменше в області пам’яток державного устрою і суспільного життя. Їх налічується лише 5. Пам’яток соціальних і національно визвольних рухів – 78. Лише дві з них належать до 2-ї пол. 17 – 1-ї пол. 19 ст., 10 – до 2-ї пол. 19 – поч. 20 ст., решта – до новітньої історії. Це могили борців за радянську владу та активістів колективізації, будинки, в яких відбувалися з’їзди Рад, містилися більшовицькі парткоми, ревкоми. Відсутні пам’ятки, що стосуються діяльності в краї РУП, Спілки, УСДРП, боротьбистів та інших політичних партій.

Найбільше пам’яток соціальних і національно-визвольних рухів зосереджено в Ромнах (11), Конотопі (13), Середина-Буді (10). Не увічнена пам’ять про борців (і здебільшого не встановлено їх імена) за національну державність, борців проти примусової колективізації, жертв репресій.

Пам’ятки воєнної історії – це переважно братські, а часом і поодинокі могили часів Другої світової війни, інколи – громадянської війни. Братські та одиночні поховання часів Другої світової війни належать головним чином воїнам Радянської Армії, які загинули при визволенні Сумщини від німецько-нацистських загарбників, хоч є і могили партизанів, жертв нацизму, Героїв Радянського Союзу, повних кавалерів ордена Слави, які народилися або жили в області.

Є також пам’ятні місця та об’єкти, пов’язані з формуванням в краї партизанських з’єднань і загонів, їх бойовими діями; місця найбільш запеклих боїв при окупації Сумської обл. та її визволенні. У ряді населених пунктів на місцях боїв встановлено на постаментах зразки зброї (гармати) та воєнної техніки (танки 58Т-34) на честь бойових подвигів воїнів Радянської Армії. Чимало в області і пам’ятників землякам, односельцям. Часом вони встановлені біля братських могил воїніввизволителів, разом з якими інколи поховано і учасників громадянської війни.

Партизанських пам’яток найбільше в Путивльському р-ні (на сході центральної частини області), де сформувався партизанський загін С.Ковпака – С.Руднєва, який потім перетворився на Сумське партизанське з’єднання, і де знаходиться славнозвісний заповідник партизанської слави Спадщанський ліс, а також на півночі області в Середино-Будському р-ні, де є ліси, що правили за схованку для партизанів. Понад 100 пам’яток воєнної і військової історії налічується в Роменському і Кролевецькому р-нах, понад 80 – в Глухівському, Лебединському, Тростянецькому, Сумському р-нах, в решті р-нів – від 50-ти до 80-ти, за винятком Липоводолинського, де їх є 32. Ця строкатість зумовлена в основному характером бойових дій по визволенню території краю від фашистських загарбників.

Пам’яток історії виробництва і техніки збереглося 72. Це переважно будівлі промислових підприємств (цукрових, спиртових, машинобудівних заводів), млинів і вітряків, залізничних станцій, торгових закладів, меморіальні будинки, де жили визначні підприємці-меценати, їх могили. Найбільше таких пам’яток у Сумах (9), Охтирці (6), Сумському і Краснопільському (по 7) р-нах. Вони належать переважно до другої половини 19 – початку 20 ст.

Наш край по праву пишається іменами багатьох своїх славних уродженців, пов’язаних з ними пам’яток науки та культури виявлено 66. Лише окремі з них належать до 1-ї пол. 19 ст., основна ж маса – характеризують період з 2-ї пол. 19 ст. – до сьогодення.

За типологією – це будинки, в яких народилися, навчалися або жили та працювали видатні вчені, письменники, художники, артисти, музиканти, та їх могили. Найбільше таких пам’яток зосереджено в містах – Сумах, Ромни, Глухові, які були найзначнішими культурними центрами краю. В п’яти районах такі пам’ятки відсутні, в решті ж розподілені більш-менш рівномірно. Тут їх налічується від одного до трьох.

Утворення незалежної України, перетворення в усіх сферах життя суспільства, зростаючий інтерес до правдивої історії та культурної спадщини є гарантом того, що робота по виявленню, вивченню і дослідженню пам’яток історії та культури продовжиться і після виходу в світ цього тому.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 54 – 59.