Пам’ятки археології смт Торчин

На східній околиці селища на південно-східному схилі лівого берега Серни (по обидві сторони шосейної дороги Луцьк–Володимир–Волинський) – поселення стжижовської культури розмірами 70х250 м. Пам’ятку виявив учитель місцевої школи Г. Гуртовий. 1965 року на ній провів розкопки М. Пелещишин, дослідивши 180 кв. м площі. Під час робіт відкрито овальну в плані землянку і дві господарські ями. Речові матеріали складаються з уламків ліпної кераміки, крем’яних і кістяних знарядь праці та відходів кременеобробного виробництва [Пелещишин, 1971, с. 98-104].

На східній околиці селища поблизу кар’єру з добування піску – поселення лежницької групи ранньозалізного часу, частково досліджене 1962 року М. Пелещишиним. Під час розкопок відкрито дві господарські ями з уламками ліпного посуду і кусками залізного шлаку.

У східній частині селища на лівому березі Серни – багатошарове поселення культур свідерської, лінійно-стрічкової кераміки, волино-люблінської, давньоруського періоду ХІ–ХІІ ст. [Конопля, 1997, с. 212]. У східній частині селища біля ПТУ – сліди поселення культури лінійно-стрічкової кераміки [Кучинко, Охріменко, 1995, с. 137].

На східній околиці селища праворуч від дороги Луцьк–ВолодимирВолинський – грунтовий могильник стжижовської культури із скорченими і витягнутими тілопокладеннями, відкритий 1937 року Я. Фітцке, який дослідив 19 поховань. Орієнтація кістяків різна. Вони лежали в овальних ямах на глибині від 0,4 до 1,3 м від денної поверхні. Покійників супроводжували глиняні посудини, крем’яні знаряддя праці і предмети озброєння, кістяні проколки, підвіска і частина музичного інструмента, а також мідні скроневі кільця [Fitzke, 1975, s. 53–62].

У центрі селища, біля церкви – давньруське городище, де знайдено уламки гончарного посуду, пряслиця з пірофіліту, залізні вістря стріл [Cynkałowski, 1961, s. 195].

На північно-західній околиці селища – давньоруське поселення, відкрите Г. Гуртовим. У минулому столітті тут було знайдено двосічний меч [Cynkałowski, 1961, s. 195]. На лівому березі Серни 1966 року знайдено скарб з 915 литовських монет ХV–XVI ст. [Кучінко, Охріменко, 1995, с. 137].

У східній частині Торчина (уроч. Застрижжя поруч з городищем) на останці лівого берега Серни висотою до 10 м над рівнем заплави – багатошарове поселення культур свідерської, лінійно-стрічкової кераміки, волино-люблінської і стжижовської площею до 1 га. Відкрите розвідкою Г. Гуртового.

На північно-східній околиці селища в місці впадіння в Серну її лівобічного допливу – двошарове поселення городоцько-здовбицької і стжижовської культур. Культурний шар пам’ятки значною мірою пошкоджений земляними роботами. Поселення відкрите Г. Гуртовим.

3а 1 км на південний захід від селища на мисі першої надзаплавної тераси правого берега Серни висотою до 8 м над рівнем заплави – поселення стжижовської культури площею до 1 га, відкрите Г. Гуртовим.

На південній околиці селища (уроч. Замчисько) поблизу цегельного заводу – багатошарове поселення волино-люблінської, стжижовської культур і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст., відкрите Г. Гуртовим [фонди Торчинського народного музею].

На західній околиці селища за 0,5 км на захід від шосейної дороги, котра веде до с. Смолигів – селище давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею близько 1 га. Розміщене на пологому схилі першої надзаплавної тераси лівого берега лівобічного допливу Серни висотою 4–5 м над рівнем заплави.

За 1 км на захід від Торчина на південному схилі мису першої надзаплавної тераси лівого безіменного потічка висотою 6–8 м над рівнем заплави – селище давньоруського періоду площею до 1 га. 3а 2 км на захід від Торчина на пологому схилі першої надзаплавної тераси лівого берега безіменного струмка висотою 5–6 м над рівнем заплави – селища давньоруського періоду ХІІ– ХІІІ ст. площею до 1 га.

За 3 км на захід від селища (за 100 м на південь від шосейної дороги Луцьк– Володимир-Волинський) на рівній ділянці мису першої надзаплавної тераси лівого берега безіменного потічка висотою 5–6 м над рівнем заплави – багатошарове поселення культури лінійно-стрічкової, лежницької групи ранньозалізного часу і давньоруського періоду ХІ–ХІІІ ст. площею до 2 га.

На північно-східній околиці селища (за 100 м на північ від шосейної дороги та за 200 м від автозапрвочної станції) на схилі мису першої дзаплавної тераси лівого берега Серни висотою 4–5 м над рівнем заплави – двошарове поселення тшинецько-комарівської культури і давньоруського періоду ХІІ–ХІІІ ст. площею до 1 га [Конопля, Івановський, 1997, с. 73–74].

Джерела

Конопля В., Івановський В. Нові пам’ятки археології Надстир’я (Луцький район) / В. Конопля, В. Івановський. – Львів, 1997. – 142 с.

Конопля В. М. Старожитності Волині / В. М. Конопля. – Львів, 1997. – 232 с.

Кучінко М. М., Охріменко Г. В. Археологічні пам’ятки Волині / М. М. Кучінко, Г. В. Охріменко. – Вид. 2-ге, випр. і доп. – Луцьк : Вид-во ВДУ «Вежа», 1995. – 166 с.

Пелещишин М. А. Нові поселення стжижівської культури на Волині / М. А. Пелещишин // Археологія. – 1971. – № 1. – С. 98–104.

Cynkałowski A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wołyńskiego / A. Cynkałowski. – Warszawa, 1961. – S. 195.

Fitzke J. Cmentarzysko kultury sznurowej w Torczynie pod Łuckiem na Wołeniu / J. Fitzke // Wiadomości Archeologiczne. – 1975. – № 1. – S. 53–62.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 189 – 191.