Церква Успіння

Великий Бичків. Церква Успіння пр. богородиці, 1845 р. Світлина 1998 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 575.

Великий Бичків Рахівський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1845. (УГКЦ)

У 1751 р. у Великому Бичкові були три дерев’яні церкви з вежами, прикрашені місцевими образами, присвячені св. Архангелу Михаїлу (“Благословенна от Еппа Стойки. Має всі тутешні образи… Свіщники три мідяні. Звони два тепер благословенні. Хоругви дві…”), св. Миколаю ( “… образами украшена тутешніми… Свіщники: 3 мідяні”) і Покрові пр. богородиці (“Образами украшена, благословенна от Еппа Бизанція… Свіщники два: єден мідяний, другий дерев’яний. Дзвон єден, не благословенний”). У 1801 р. згадано стару дерев’яну церкву без турні, яку планували збільшити і додати турню із твердого матеріалу.

Теперішня мурована з каменю з цегляними склепіннями базилічна церква, споруджена, як переказують, з 1831 до 1845 р. (у шематизмі вказано 1841 – 1844 роки) під час забудови вулиці на замовлення та коштом держави. Люди забезпечували робочу силу та волів для перевезень. Священиком тоді був о. Фанкович.

З приходом радянської влади місцевий парох Василь Похил був ув’язнений у концтаборах з 1952 до 1956 р. У 1963 р. церкву перетворили на спортзал, вежу розібрали. Один з дзвонів розбили, і селяни розібрали уламки як маленькі святині, інший дзвін врятували. Солдатам прикордонної служби дали наказ спалити ікони, свічники, хоругви та інші церковні речі. На щастя, солдати не були дуже слухняні і потай віддали людям взяте з церкви. Михайлу Руснаку (1918 р. н.) запам’яталося прізвище на старих іконах – Фенцик. Можливо, йдеться про офіційного художника Мукачівської єпархії другої половини 19 ст. Юлія К. Фенцика, який міг бути автором ікон.

У 1990 р. церкву повернуто греко-католикам, вежу відновили дещо спрощено, і вона стала на 1,5 м нижчою. На вежі встановили три дзвони. Новий іконостас вирізьбили місцеві різьбярі В. Мачек та М. Ворохта в 1993 – 1994 роках. Ікони намалювали ужгородські художники Олена Тріщук, Олег Гораль, Василь Павліщук та місцевий художник Юращук. Малювання інтер’єру фундувала родина Івана Максимлюка, а виконав роботу в 1993 р. художник В. Шовгенюк з синами із Делятина. Вівтар, столи для причастя, казательницю, хрести вирізьбили В. Мачек, М. Ворохта та В. Андрусяк. У крилосах – різьблені лави і підставки для книг роботи Ю. Британюка. П. Щербан прикрасила церкву розкішними вишивками. Зліва при вході встановлено меморіальну табличку з написом: “У цьому храмі 16 березня 1939 р. відслужив останню літургію на українській землі Президент Карпатської України о. д-р Августин Волошин. 15 III 1992 p.”, інша табличка є пам’яткою про останню службу в храмі єпископа-мученика Т. Ромжі.

З літературних джерел відомо, що в 1719 р. житель сусіднього Луга Єремій Джуд заснував Бичківський монастир, а 1722 р. збудував церкву.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 574 – 575.