1967 р. Історія українського мистецтва

Якщо для увічнення пам’яті заможних феодалів та представників купецької верхівки споруджували монументальні надгробки іноді в спеціально збудованих усипальнях або в існуючих церквах та костьолах, то менш заможні верстви розв’язували ці завдання скромнішими засобами: замовляли невеликі епітафії і вмуровували їх у стіни храмів у вигляді плит з зображенням. Зразком може бути, наприклад, плита з Володимира-Волинського (1561 р.), на якій у пишному обрамуванні геральдичного картушу зображено навколішках у лицарських латах її замовця – Мартина Підгороднянського, що молиться перед образом богоматері. Її виконував, очевидно, місцевий майстер.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 147.

Я вибрав Успен.собор без особливих підстав. Може, в іншій церкві ? М.Жарких, 18.11.2006 р.