2008 р. Перекази старої Вороновиці
Андрій Шкула
Дата: 19.09.2008
Гарний палац з французьким парком і підземними ходами, водночас моторошне і красиве польське кладовище, декілька храмів XVII-XVIII століть, а головне – легенди, що розбурхують уяву і повертають в минулі століття, чекають на мандрівників у вінницькому селищі Вороновиця.
Найцікавішим там, напевне, є палац XVIII століття, збудований в італійському стилі на території французького парку серед лип, дубів та верб. Спочатку у маєтку жили представники польської знаті Грохольські, пізніше – Потоцькі, а потім ним заволодів винахідник першого у світі літака Олександр Можайський. Виконувала ця будівля й функцію фашистського штабу під час Другої світової війни.
В підвалах тримали коней
Палац зберігся досить добре, хоча і потребує реставрації. Майже кожна його частина привертає увагу: і колони, і фрески, і кістки тварин, якими прикрашені верхні карнизи маєтку. Архітектори використали хребці і черепи корів, тож здалеку здається, що це вироби з гіпсу. Лише зблизька розумієш, що це є насправді.
З кожним роком палац занепадає. Місцева влада мало робить, щоб зберегти його оригінальну самобутність, – скрушно хитає головою археолог-любитель і знавець історії селища пан Сергій. – Декілька років тому до нас приїжджали нащадки Можайських і пропонували відреставрувати будівлю і довколишню територію, але місцева влада їм чомусь відмовила. Тим не менше, палац досі має чим дивувати людей.
А дивуватися і милуватися справді є чим. Причому йдеться не про сам палац, а про те, що під ним. Під усіма будівлями на території парку зроблені величезні підвали. Подекуди їх висота сягає 4 м. Колись там зберігали продукти, предмети вжитку, в спеціальних нішах солили огірки та капусту. Цікаво, що у цих підвалах навіть тримали коней. Площа кімнат і залів палацу – майже 3 тис. кв. м. А разом з іншими будівлями й підвалами площа маєтку сягає 6 тис. кв. м.
Історія палацу і його таємниці вивчаються мало. Замурували навіть входи до частини підземних приміщень, хоча вони приховують чимало цікавого, – розповідає пан Сергій. Тепер в палаці розташована вороновицька бібліотека і музей авіації та космонавтики.
Щоб увійти, потрібен ключик
Велике польське кладовище – ще одне місце, куди варто завітати у Вороновиці. Воно маловідвідуване, але досить акуратне і просторе. Там ростуть столітні дуби по кілька метрів у діаметрі та ялини. Коли на напівзруйновані, порослі мохом склепи потрапляє сонячне проміння, а мертву тишу не порушує ні шелест, ані спів птахів, виникає дивне і несвоєчасне бажання колись опинитися саме на цьому кладовищі.
На жаль, майже всі склепи зруйнували. В роки Голодомору люди оскверняли усипальниці й могили аристократів. А знайдені прикраси обмінювали на їжу, – розповідає пан Сергій. – На щастя, люди знищили не все.
Один склеп у ті роки не осквернили. Він повністю захований в землі, ззовні тільки помітні сталеві двері. На дверях залишилися сліди від молотків і пил, проте їх так і не змогли відкрити. Можливо, саме там, припускають місцеві, похована дівчина в кришталевому гробі.
За легендою, молоду і дуже красиву дівчину, яка померла з невідомих причин, батьки поховали у кришталевій труні, – каже місцевий старожил, дід Степан. – Місце поховання недоступне нікому. Туди може добратися лише той, хто має спеціальний ключ. До речі, на стальних дверях до підземного склепу є оригінальне гніздо для ключа шестикутної форми…
Свою легенду має і стара дорога Вінниця-Немирів, повз яку розкинулося селище. Вздовж неї ростуть старі височезні липи, яким не одна сотня років.
Колись цією дорогою їхала імператриця Катерина й підхопила застуду. Сильна температура змусила її тут залишитися на ніч, – замріяно оповідає пан Сергій. – Мешканці хутора напоїли імператрицю липовим чаєм. А коли зранку та проснулася здоровою, то запитала рецепт чудодійного чаю і наказала висадити вздовж дороги липи.
Відвідини селища займають весь день, тому їхати туди потрібно зранку. Вороновиця навряд чи сподобаються туристам-екстремалам, це швидше місцина, куди варто їхати романтикам та цікавим до історії й легенд людям.