2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Палац первісно був сформований у вигляді окремих корпусів, розташованих навколо великого прямокутного подвір’я з відкритим лише в парк північно-західним кутом. Крила існуючого донині головного корпусу були окремими флігелями, і лише в 2-й половині XVIII ст. їх з’єднали з центральною частиною переходами. Північно-східний кут подвір’я був замкнений двома одноповерховими корпусами кордегардій. Вирішення палацу у вигляді ансамблю окремих споруд – перший в Україні приклад відходу від середньовічного типу магнатської резиденції, яка характеризувалася згуртованістю різнорідних за призначенням частин в одному об’ємі.

Головний П-подібний у плані двоповерховий корпус, який виконано з сірого тесаного каменю, мав у центральній частині дворядне анфіладне розміщення покоїв, а в крилах – однорядне розпланування. Архітектура його фасадів – гранично стримана. В її основі – стиль кінцевого періоду французького Ренесансу з окремими рисами пізнішого часу, притаманними творчості французького архітектора Мансара. Головні осі центрального корпусу та крил з боку двору акцентовані псевдоризалітами з трикутними фронтонами та висунутими вперед терасними портиками під’їздів, виконаними в тосканському ордері. Портики прикрашають також два входи, розташовані в перехідних частинах палацу між центральним корпусом та крилами. Кути центрального корпусу та причілки крил закріплені павільйонами, які ледь виступають із стінових площин. Павільйони, як і псевдо-ризаліт центрального корпусу, підвищені над карнизом внаслідок надбудови над ними антресольного поверху. Західний фасад палацу відзначається простотою вирішення крил та значною розчленованістю стін центрального корпусу, що зумовлено, зокрема, влаштуванням у його ризаліті просторих залів та терасної галереї.

Загальна горизонтальна композиція будівлі посилюється двома рядами рівномірно розставлених вузьких вікон та широким міжповерховим карнизом. Художній акцент надано центральному псевдо-ризаліту, прикрашеному міжвіконними скульптурними вставками та великою скульптурною композицією в тимпані фронтону, складеною з герба Корибутів, оточеного військовими атрибутами (з протилежного боку корпусу – відповідна композиція з гербом Мнішеків).

Основні корпуси палацу перекриті двосхилими дахами, павільйони – наметовими, нині дуже спрощеними, що поряд з ліквідацією високих димарів та витонченої за малюнком віконної столярки негативно впливає на сприйняття визначної споруди.

Центральна частина палацу та праве крило призначалися для репрезентативних цілей, ліве крило з меншими за площею апартаментами – для гостей. Палац налічував понад 100 кімнат, серед яких особливо багато та витончено були оздоблені інтер’єри залів і салонів, виконаних у пілястровому ордері в різновидах барокових напрямків, переважно в так званому стилі Людовіка XVI. На 1-му поверсі центрального корпусу звертали на себе увагу вестибюль, стіни якого були вкриті тисячами білих кахлів із синіми малюнками на біблійні теми, дзеркальні зали, з’єднані між собою відкритими аркадами, та салон з оригінальним карнизом, на якому були амури, що грайливо простягали руки до гербів плафонного фризу. На 2-му поверсі заслуговував на увагу двосвітний Білий бальний зал.

У правому крилі розміщувалися бібліотека з портретною галереєю, ванна кімната, доти невідома в європейських (окрім англійських) палацах, театральний зал на кілька десятків глядачів тощо.

Інтер’єри доповнювалися численними високохудожньої роботи мармуровими камінами, чудовими старовинними кахляними печами та печами класицистичного періоду у вигляді канельованих колон на п’єдесталах, увінчаних вазонами. Привертала увагу оббивка стін у салонах з тканин високої художньої цінності.

До палацу зі сходу вела дорога, яка проходила повз костел та монастир (не збереглася).

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 234 – 235.