Особняк П. Компанцева (№ 4)

Сергій Єсюнін

Особняк П.Компанцева, фото 2019 р.

Особняк П. Компанцева, 1903-1904 рр. Вул. Гагаріна, 4.

Двоповерховий, цегляний, тинькований, у плані прямокутний. Складається з двох частин: особняк початку ХХ ст. та прибудова 1970-х рр.

Особняк виконаний з використанням елементів бароко. У асиметричній об’ємно-просторовій композиції вирізняються бічний ризаліт великого виносу та бічна розкріповка. Ризаліт має парадний вхід, на рівні другого поверху підкреслений канелюрованими колонами коринфського ордеру та увінчаний чотиригранним шатром із люкарною. Такими саме колонами фланкована розкріповка, яка має балкон та завершується аттиком із люкарною. Перший поверх будинку рустований, другий – багато декорований ліпними деталями, серед яких вирізняються кронштейни карнизу, наріжні вази на аттиках, лучкові сандрики, що спираються на канелюровані колони (у оздобленні вікон ризаліту та розкріповки), рослинний орнамент підвіконних ніш тощо. Прибудова виконана в пропорційних до старої будівлі об’ємах, але майже не має елементів оздоблювання. Архітектурний декор підкреслено пофарбуванням.

Особняк споруджений у 1903-1904 рр. лікарем Павлом Компанцевим, який у 1898-1914 рр. обіймав посаду міського лікаря та одночасно (у 1904-1914 рр.) був викладачем гігієни Проскурівського реального училища.

З початком Першої світової війни П. Компанцев був призваний до служби у один із польвих військових шпиталів, а будинок передав у державне військове відомство Російської армії.

З 19 липня 1914 р. в ньому розмістився штаб 8-ї армії Південно-Західного фронту. В цьому ж будинку були виділені три житлових кімнати для командувача армії, генерала від кавалерії Брусилова Олексія Олексійовича (1853-1926), який став відомим завдяки проведеній наступальній операції 1916 р., що увійшла до всесвітньої історії військового мистецтва як «Брусиловський прорив».

В роки Української революції 1917-1921 рр. приміщення особняку використовувалось різними військовими підрозділами, в період їх перебування у Проскурові: Армії Української народної республіки, Війська Польського, Червоної армії.

З 1921 р. особняк переходить у розпорядження 1-ї дивізії, а згодом корпусу Червоного козацтва – тут облаштували квартири для командного складу червоних козаків. Так, у 1921- 1937 рр. в будинку № 4 жив Дьомичев Михайло Петрович (1885-1937) – командир 1-ї дивізії, з 1928 р. – командир корпусу Червоного козацтва, репресований у 1937 р. Одночасно, у будинку були кімнати для гостей, що прибували до проскурівського гарнізону. Свого часу в них зупинялися відомі радянські воєначальники С. Будьонний, К. Ворошилов, Й. Якір, В. Примаков, а також лідер Французької компартії Марсель Кашен (відвідав Проскурів у 1928 р. для зустрічі з підшефною дивізією Червоного козацтва).

Після Другої світової війни в будинку деякий час були квартири вищих обласних партійних працівників, а згодом – міська дитяча лікарня, для потреб якої у 1970-х рр. із західного боку прибудували двоповерховий корпус. З 2001 р. приміщення після капітального ремонту використовується як Палац урочистих подій.

Джерела та література:

1. Дубинський І., Шевчук Г. Червоное козацтво (Історич. нарис). – К., 1973. – С. 175-184.

2. Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом. Історичні нариси. – Хмельницький, 2008. – 160 с.

3. Памятная книжка Киевского учебного округа на 1913-14 гг. – К., 1913. – С.193.

4. Памятная книжка Подольской губернии на 1911г. Сост. В.Филимонов. – Каменец-Подольский,1911. – С.214.

5. Пам’ятники історії і культури м. Хмельницького. (Склав С.Гуменюк). – Хмельницький, 1991. – С.34.

6. Семенов С. Брусилов. – М.: Молодая гвардия, 1980. – 317 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 105 – 106.