Лазня № 1 (№ 28)

Сергій Єсюнін

Лазня № 1, фото 1940-х рр.

Лазня № 1, 1932 р. Вул. Івана Франка, 28.

Триповерхова, цегляна, тинькована, у плані прямокутна. Збудована у стилі конструктивізму, який широко використовувався у радянській архітектурі 20-х – початку 30-х рр. ХХ ст.

Складається з двох корпусів, з’єднаних наріжною, вищою спорудою з вертикальними вузькими віконними прорізами. Фасади корпусів витримано у лаконічному ритмі віконних прорізів, корпус уздовж вул. Івана Франка розміщений на незначному схилі та має цокольний поверх.

Над фасадами корпусів – прямокутні аттики, у які вписані дати побудови – «1929» та «1932».

На фасадах наріжної споруди за допомогою ліплення був нанесений напис «Гарнизонная гражданская коммунальная баня имени 12-ти летия Октября», демонтований під час ремонтів кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Перші відомості про існування у Проскурові громадської лазні знаходимо у середині ХІХ ст. Розташовувалась вона у невеличкому одноповерховому будиночку в прибузьких кварталах і була доволі примітивною: банщик у діжках привозив на підводі воду з річки, грів її у металевому котлові, і, будь ласка, приходь купатися. Працювала лазня лише в холодну пору року, а влітку городяни милися у річці, у, так званих, «купальнях».

На початку 1920-х рр. у Проскурові діяло вже кілька приватних лазень. Але відсутність у місті водогону не давали їм змоги працювати безперебійно. Такий стан, в першу чергу, не влаштовував військові частини нашого міста, для яких щотижневе миття у лазні – гостра потреба. Тому саме командування гарнізону й підняло питання будівництва потужної лазні.

Але вирішити питання про спорудження лазні можна було лише у комплексі з повною перебудовою комунального господарства міста, яку розпочали у 1928 р. Майже одночасно у Проскурові спорудили водогін (1929), електростанцію (1930) і лазню (почали будівництво у 1929 р.).

Комплекс лазні, до якого увійшли також котельня і механічна пральня, остаточно був введений у дію в 1932 р. Нове комунальне підприємство одержало назву «Гарнізонна та цивільна комунальна лазня імені 12-річчя Жовтня». Проскурівська лазня стала найбільшою в області, а механічна пральня взагалі єдиною на весь регіон.

За день лазня могла прийняти 2200 чоловік. Загальне (для цивільних) відділення мало 41 місце, військове – 75. Було також 7 «ванних номерів».

Отож, проскурівська лазня до Другої світової війни обслуговувала, переважно, військових. Тому не дивно, що ставлення до неї було, як до важливого стратегічного об’єкту. Постійний контроль відчувався з боку санвідділу Київського військового округу і міської комендатури, постачання пального для котельні контролював Народний комісаріат комунгоспу УРСР.

У другій половині ХХ ст. лазня отримала назву – міська № 1. Було проведено ряд реконструкцій та ремонтів, під час яких втрачені деякі елементи декору. Нині лазня № 1 входить до структури міського комунального підприємства «Чайка».

Джерела та література:

1. Держархів Хмельницької обл., ф.1211, оп.1, спр.5

2. Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом: історичні нариси. – Хмельницький, 2008. – 160 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. М. Хмельницький. – Хмельницький: 2019 р., с. 95 – 96.