2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Шевченко

Розмір зображення: 777:600 піксел

Пам’ятний знак героям «Карпатської Січі», 2009 (іст.). На вершині Замкової гори у лівій частині від дороги, що веде до міського кладовища, в гущавині лісу. Встановлений на кошти громади м. Хуста 15 березня 2009 для увіковічнення пам’яті відважних оборонців краю, які полягли захищаючи м. Хуст і його околиць від угорських окупантів у 1939.

Відкриття пам’ятного знаку відбулося в день 70-ї річниці проголошення незалежності Карпатської України та 135-річчя від дня народження Президента Карпатської України о. Августина Волошина.

15 березня 1939 на всіх напрямках фронту вже йшли активні бойові дії угорських військ. І одним з найважливіших був східний напрям військової групи окупантів на Хуст – столицю Карпатської України. Саме на Хустському відтинку фронту відбулися найкровопролитніші бої угорських військ з січовиками та чеськими підрозділами, у яких найактивнішу участь брали студенти Хустської учительської семінарії. Кровопролитні сутички з чеськими вояками, а потім жорстока розправа з січовиками озвірілих гонведів потопили в крові землю столиці Карпатської України.

«О годині 4.05 до західних передмість Хусту ввійшли перші мадярські стежі на роверах, які дуже обережно посувалися вперед і кожний гонвед тримав рушницю перед собою. О пів години пізніше входила до міста вже піхота, за нею кулеметники, мінометники й легка та важка артилерія. Бій у самому місті розвинувся так швидко, що аспірант Гуцул не встиг позбирати всі стійки та стежі. Деякі січовики боронилися в будинках, де створили засідки, і там були захоплені у полон. Відділ аспіранта Гуцула боронив залізничну станцію, ще півтори години по вступу мадярських військ до міста й відступив лозами уздовж правого берега Тиси, намагаючись наздогнати головну колону січових відділів, що відступали.

Так упав дня 16 березня 1939 Хуст, в якому вже від трьох четвертин на п’яту дзвонили по всіх церквах дзвони на знак того, що мадяри його здобули. Відразу зі вступом угорська військова окупаційна влада вдалася до арештів та масових розстрілів захисників Карпатської України і просто людей, що брали активну участь у політичному житті автономного краю.

Старовинний цвинтар, порослий кущами і соснами, знаходиться близько 600 метрів від будови, де точилися бої. Доля так хотіла, що січовики, які тої ночі полягли в бою при жандармській станиці, потім були поховані у спільній братській могилі на тому самому цвинтарі, де готувались до боїв. Влітку 1942, під час страшної бурі і зливу, блискавиць і громів мешканці міста на спільній могилі встановили високий дубовий хрест.»

Серед представників української інтелігенції в Хусті були замордовані та розстріляні професор горожанської школи Діонизій Дмитрович, батько 8 дітей, власник крамнички на околиці міста Ілля Ващишин, урядовець міністерства внутрішніх справ Панас Кедюлич та багато ін. Пишучи про січові могили в Хусті відомий поет Гренджа-Донський вказував, що у найбільшій з них поховано 92 особи, у другій – 40, у третій – 30, у четвертій – 27. Сам угорський військовий комендант полковник Голоді визнавав, що в Хусті він підписав 170 смертних вироків. Всіх патріотів було замордовано і розстріляно. Так, з приходом окупантів на теренах Карпатської України виростали нові січові могили, як трагічні свідки жахливих злочинів окремих представників, здавалося б, цивілізованої нації.

Гранітний обеліск пірамідальної форми, вершину якого увінчує хрест із зображенням Тризуба, встановлений на низькому, квадратному в плані ступінчастому постаменті. Праворуч – горизонтальна стела з сірого мармуру з рваними краями та написом: «Героям Карпатської України 1939». На чоловому боці обеліска золотими літерами висічено присвятний напис з датами трагічних подій. Пам’ятний знак розміщений на восьмигранному майданчику, обнесеному зусібіч кованою фігурною решіткою, з’єднаною по кутах квадратними бетонними стовпчиками. До пам’ятного знаку веде вимощена декоративною бруківкою доріжка.

Джерела і література

Гренджа-Донський В. Щастя і горе Карпатської Украни / Упор. Д. Федака. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – 447 с.; Федака Сергій. Хроніка Карпатської України. – Ужгород: Видавництво «Гражда», 2004. – 80 с.; Довганич Омелян. Карпатські січовики – перші жертви фашизму в Європі. – Срібна Земля–Фест. – 2007. – 15-21 березня; Шанта Юрій. Карпатська Україна, 1939-й. – Закарпатська правда. – 1993. – 13 березня; Карпатська Україна: документи і матеріали. Том 1. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2009. – 755 с.; Карпатська Україна: хроніка подій та персоналії. Том 2. – Ужгород: ВАТ «Видавництво «Закарпаття», 2010. – 780 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 408 – 410.