1968 р. По Україні
Г. Н. Логвин
Недалеко від Чорткова, але вже в долині ріки Стрипи, лежить Бучач, справжнє місто-музей, що виникло як укріплена оселя, мабуть, вже у XII – XIII ст. Стрипа тут робить круті повороти; перед тим, як повернути на південь, вона трохи відступає від гори, утворюючи невелику площу, схожу на циркову арену, оточену високими крутими берегами. Житлові будинки, мов саклі кавказьких горців, ліпляться по скелях, а вулиці йдуть одна над одною так, що їх розділяє по ширині в плані не більш як 10 – 15 метрів, а по висоті – чотириповерхові будинки. Численні пам’ятки архітектури, висока башта ратуші, шпилі костьолів, верхи церков, руїни замка, вузькі вулички, численні сходи з вулиці на вулицю надають Бучачу дуже мальовничого вигляду.
На південно-західному пагорбі, що насувається на місто, є руїни замка, первісно збудованого в XIV ст. Від нього збереглась частина мурів, а в землі – фрагменти білокам’яних готичних деталей – різьблених колонок і капітелей. Пізніше, в XVI – XVII ст., він не раз був сплюндрований і знову відбудовувався, його план, архаїчний за формою, наближається до овальних городищ XI – XIII ст. Височенні мури кінця XVI ст. мають обходи в два яруси, з них верхній спирався на величезні кам’яні кронштейни. Бійниці складної форми, подібні до теребовельських, забезпечували добру оборону. В південно-східній круглій башті, в житлі на другому ярусі лишилися сліди фресок. Незважаючи на скромні розміри, замок справляє враження завдяки природному оточенню і до краю простим і лаконічним нерозчленованим масам.
Джерело: Логвин Г.Н. По Україні. – К.: Мистецтво, 1968 р., с. 307 – 308.