1966 р. Історія українського мистецтва
Розмір зображення: 648:800 піксел
Борисоглібський собор у Чернігові. XII ст. Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 200.
Швидке зростання ремісничого виробництва позначилося й на розвитку техніки чернігівських майстрів, про що свідчать висока якість кладки та широке застосування керамічних деталей. Іноді для оздоблення споруд використовували різьблені деталі з білого каменю, їх знайдено під час досліджень Борисоглібського та Благовіщенського соборів. Особливий інтерес становлять різьблені капітелі з Борисоглібського собору, які є видатними пам’ятками чернігівської архітектурної пластики [під час реконструкції Борисоглібського собору (проект арх. М. В. Холостенка) подібні капітелі було встановлено на фасадних півколонах. Проте діаметри капітелей не збіглися з діаметрами півколон, у зв’язку з чим завершення борисоглібських півколон такими капітелями є спірним].
Іноді чернігівські зодчі вкривали цегляну поверхню фасадів своєрідною тонкою штукатуркою, розчленовуючи її на квадрати, що імітувало кам’яну кладку (Іллінська церква, собори Борисоглібський та Успенський Єлецького монастиря). Деякі культові будівлі мали галереї (Благовіщенський собор), притвори та паперті (собори Борисоглібський та Успенський Єлецького монастиря).
Окремі будівлі Чернігова XII століття добре збереглися до наших днів. Найбільш ранньою з них довгий час вважали Борисоглібський собор, хоч дата його спорудження – 1120 – 1123 роки – мало обгрунтована і викликає заперечення сучасних дослідників [Зокрема, В. А. Богусевичем, М. К. Каргером. Див.: М.К.Каргер. Древний Киев, т. II, М. – Л., 1961, стор. 480]. Будівництво цього собору, вірогідніше, слід віднести до 70-х років XII століття. Це підтверджується його стллістичними особливостями.
Споруда правила за церкву князівського двору і водночас була усипальнею чернігівських князів; на це вказують шість поховальних ніш – аркасоліїв, розташованих у північній та південній стінах. За своїм типом це шестистовпний хрестовокупольний одноверхий храм, який повторює тип Кирилівської церкви в Києві. Проте архітектура Борисоглібського собору дещо відрізняється від київських споруд першої половини XII століття. Хоч композиція об’ємів і організація внутрішнього простору собору такі самі, як і в Кирилівській церкві, у нартексі вже немає хрещальні, аркасольні ніші розташовані вздовж північної та південної стін нартексу й основного об’єму. Сходи на хори прокладені в товщі західної стіни. Оздоблення фасадів значно багатше, ніж у Кирилівській церкві, – їх прикрашено аркатурними поясами з окремих керамічних деталей та смугою невеликих декоративних ніш, як у Юр’ївському соборі в Каневі. Барабан і апсиди мають тонкі пілястри.
Як виявилося під час розкопок 1948 року, Борисоглібський собор був оточений пізніше прибудованими притворами з профільованими порталами та підлогою з різноколірних керамічних плиток. Всередині собор оздоблювали фрескові розписи й барвиста керамічна та мозаїчна підлога [Дослідження М. В. Холостенка. Див.: М. А. Остапенко. Дослідження Борисоглібського собору в Чернігові. – У зб.: Архітектурні пам’ятники, К., 1950, стор. 64 – 72].
Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1966 р., т. 1, с. 199 – 201.

