2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Спасо-Преображенський собор
Мурований собор закладений чернігівським князем Мстиславом Володимировичем Хоробрим 1033 р.; будівництво завершено 1041 р. Спочатку був хрещато-баневим з п’ятьма банями, восьмистовпним, тринавовим, триапсидним, з нартексом і сходовою вежею з півночі. Протягом ХІ-ХІІ ст. з північного і південного боків добудовано численні каплиці, які не збереглися. Поруйнований 1239 р. монголо-татарами (склепіння і частково – бані). Під час відновлення в середині XVII ст. надбудовано апсиди і зведено барокові верхи. Після пожежі 1750 р. протягом 2-ї половини XVIII ст. виконано найзначніші перебудови: надбудовано сходову вежу і на місці зруйнованої південної хрестильні симетрично до першої вежі зведено другу; фасади потиньковано й побілено; змінено форми бань. 1818 р. за проектом архітектора А.Карташевського перед входами прибудовано тамбури. У кінці XIX ст. позолочено бані й шпилі. У 1798 р. ніжинські різьбярі С.Волощенко та С.Білопольський за проектом архітектора І.Яснигіна виготовили іконостас. Іконописні роботи здійснив борзнянський священик Т.Мізко, а інтер’єр розмалював художник Я.Юринов з помічниками (1820 р.). У кінці XIX ст. під наглядом інженера Д.Савицького проведено капітальний ремонт собору.
Собор розташований в історичному середмісті посеред дитинця. Архітектурна композиція поєднує базилікальну схему західноєвропейського походження з хрещато-баневою візантійською. Отже, інтер’єр собору являє собою контамінацію глибинно-осьового та висотного принципів організації простору. На перетині поздовжньої нави собору з трансептом виділено підбаневий квадрат.
Три пари хрещатих пілонів несуть систему попружних арок і циліндричних склепінь та п’ять бань на світлових підбанниках. Висота до зеніту центральної бані – 30 м. З заходу розміщено нартекс, над ним – хори, на яких збереглися шиферні різьблені плити парапетів. З півночі до нартексу прилягає кругла вежа з крученими сходами на хори.
Фасади оформлено лопатками й нішами. Собор муровано системою ориз тіхшгп з широким використанням на фасадах цегляних орнаментів – меандрів, городків, плетінок.
Домінантою інтер’єру є пишний класицистичний іконостас. Окрім нього, в інтер’єрі збереглися візантійські мармурові колони. Давньоруський живопис в інтер’єрі зберігся незначними фрагментами, а стінопис XIX ст. потребує розкриття.
Пам’ятка є найдавнішою збереженою автентичною будівлею східних слов’ян на території України, Білорусі та Росії. Це унікальний витвір давньоруської архітектури, що справив вирішальний вплив на українську архітектуру 11 – 17 ст.
В.В.Вечерський
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 293.