1998 р. Храми Чернігова

Розмір зображення: 584:660 піксел

З південного боку Троїцького собору (ще до початку його будівництва в 1677 р. ігуменом Зосимом Тишевичем) споруджена трапезна Введенська церква (рис. 22). Трапезна із церквою, освяченою в ім’я Введення до храму Пресвятої Богородиці, є однією з найкращих пам’яток української архітектури завдяки гармонійному поєднанню функціональних елементів і виразного декору. Ця будівля є найдавнішою безстовпною трапезною на Україні, її планувальна структура повторена в київському Михайлівському монастирі і з незначними змінами використана в інших трапезних – Видубицького, Гамаліївського, Густинського монастирів.

Будівля складається з кількох з’єднаних по поздовжній осі об’ємів. Зі сходу розташована холодна церква типу восьмерик на четверику з великою гранчастою вівтарною абсидою. На відміну від інших трапезних церква має два куполи, а не один. В інтер’єрі вражає об’єм восьмерика, що, конусоподібно звужуючись, із четверика переходить у ліхтар за допомогою плоских парусів. У побудові внутрішнього простору явно бачимо наслідування в мурованому будівництві форм дерев’яної зрубної архітектури. Раніше тут був чотириярусний бароковий іконостас, пожертвуваний гетьманом І. Мазепою, про що засвідчував герб гетьмана в нижній частині. Цей іконостас викликав велику зацікавленість і дискусію учасників археологічного з’їзду в Чернігові, що відбувся в 1908 р. У страшні для нашої країни, народу і культури 30-ті рр. іконостас загинув. Зараз у церкві зроблений новий високий іконостас, що, на жаль, не може йти ні в яке порівняння з тим, що тут був колись.

Поряд із церквою розташована сама трапезна – зала для обідів ченців. Це приміщення перекрите півциркульним склепінням із розпалубками вікон. Стеля прикрашена скромним ліпленням. Для сприйняття розпору склепіння в інтер’єрі зроблені металеві затяжки, що дало змогу зменшити товщину стін. Незважаючи на те, що ширина зали лише трохи більша за 6 м, приміщення здається просторим і вільним. В останні роки склепіння обідньої зали «прикрасив» новий розпис, виконаний у манері, не властивій українській бароковій архітектурі, – дуже яскравий і недоладний. Із західного боку до обідньої зали примикають сіни з виходами на кухню і в службові приміщення.

Фасад трапезної, що виходить на монастирську площу, прикрашений архітектурними елементами з цегли – профільованими півколонами між вікнами, глибокими арочними прорізами вікон, трикутними сандриками і увінчуючим карнизом. У декорі фасаду відчувається вплив російської візерунчастої архітектури, що властиве тогочасним спорудам Лівобережної України.

Трапезна потерпіла від пожежі в 1808 р., після чого під час ремонту було змінено форму бані, яка стала дещо сплющеною. Зовнішні поверхні стін храму тиньковані та побілені.

На початку 80-х рр. XX ст. будівля реставрована. Перед сіньми на головному фасаді відновлений восьмикутний у плані тамбур із великим наметовим верхом, що тепер домінує в екстер’єрі трапезної.

Джерело: Віроцький В.Д. Храми Чернігова. – К.: Техніка, 1998 р., с. 171 – 173.