2002 р. Малюнок Чигирина з літопису Самійла Величка

Тетяна Бажанова

Спроба історико-містобудівної інтерпретації

Історичні події в Чигирині 1677 року, як відомо, докладно описано в Літопису Самійла Величка. Там подано й ілюстрацію до них – малюнок „Облога Чигирина турками” [1]. Досить довго цей малюнок вважали тільки своєрідною пам’яткою часу. Ніхто не розглядав його як документ, спроможний істотно розширити уявлення про місто XVII сторіччя.

Літопис складено майже через п’ятдесят років після подій 1677 року. Коли і хто виконав малюнок – не з’ясовано. Впадає в око, що зроблено його непрофесійною рукою, з багатьма спрощеннями й наївними умовностями. Водночас не можна не помітити безперечної реалістичності зображення. Автор був людиною обдарованою і дуже спостережливою. Зіставляючи сюжет малюнка з описами першої облоги 1677 року, доходимо висновку, що перебіг подій відбито сливе документально. Можна припустити, що сам малюнок, а може, його першовзір – робота очевидця.

З-поміж численних архітектурних об’єктів, що фігурують на малюнку, передусім привертає увагу „Верхній замок”, або „Верхнє місто” (так називали колись Чигиринську фортецю). Порівняно з іншими спорудами в Чигирині його вивчено досі найповніше. Як головне графічне джерело для цього використано складений Патриком Гордоном у 1678 році план з докладно накресленими в аксонометричному масштабному зображенні старим і новим замками та експлікацією всіх фортифікацій і будівель на території замку [2].

Але на плані бракує відомостей про вертикальні розміри мурів і не зображено стрільниць. На основі писемних джерел („Опись оружия и имущества”, 1678 р., „Опись нового Верхнего города” 1678 р. [3], щоденника Патрика Ґордона та ін.) у 1992 – 1994 роках виконано обміри та наукову реконструкцію „Верхнього замку”.

Збудований на скельній горі над Тясмином Чигиринський замок поєднує в собі місцеві традиції мисового дерев’яно-земляного укріплення, що сягають ще давньоруських часів, з відмітними рисами староіталійської бастіонної системи, які з’явилися в його архітектурі у XVII сторіччі. Вплив староіталійської фортифікаційної школи позначився насамперед на загальних пропорціях і деяких конструктивних особливостях бастіону, або „наріжного мурованого виводу” („Дорошенкова тюрма”) [4], рештки якого збереглися до нашого часу.

Порівнюючи зображення в Літопису з планом Чигиринської фортеці 1678 року Патрика Ґордона [5], з’ясовуємо, що укріплення старого Верхнього замку намальовано вельми точно – так, як їх можна було побачити з протилежного, лівого берега Тясмину. Це фронтальний вигляд у значному перспективному скороченні. На першому плані добре видно мури заламаної мисової частини з гарматними отворами. Далі висуваються фланк і фас малого бічного бастіону, про який в опису сказано, що це „розкат”, яким ходять у Нижнє місто. На малюнку бачимо в стіні фланку отвір проходу й обривчасту стежку вниз, до міста. Вихід і доріжку тут показано й на плані Ґордона (в експлікації це „Брама до Великого міста”). Позад здіймається верхня частина північного фланку мурованого бастіону Дорошенка з двома ярусами стрільниць і гарматою на „розкаті” (вигляд намальованого фрагмента бастіону цілком збігається з нашою реконструкцією, зробленою на підгрунті архівних джерел). У самому замку видно високу Миколаївську церкву. Дуже точно зображено тип традиційного для України тридільного триверхого храму. Церкву оточують щільно скупчені будівлі. У зв’язку з цим не можна не пригадати опису Верхнього замку в Евлія Челебі:

„…Фортеця міститься на просторому острові (так він сприйняв велику луку – заплаву Тясмину. – Т.Б.), ліворуч і праворуч від нього перекинуто наплавні дерев’яні мости. У цитаделі стоять будинки воїнів-козаків, усі криті тесом, з городами й садами. Там же арсенал, чудові гармати, монастир із дзвіницею, схожий на башту” [6].

На жаль, зіставлення з планом Ґордона можливе тільки за переліком і місцеположенням головних споруд, бо внутрішню забудову замку, як не істотну для оборони, Ґордон зобразив умовними позначками. Але з експлікації довідуємося, що в старому замку були серед іншого ринкова управа й будинок воєводи.

На малюнку зображено, як летять ядра з гармат фортеці в бік турків і з турецького боку, влучаючи в замок, схил гори, здіймаючи клуби густого диму та пороху, що оповивають фортецю. З крутого схилу гори починається стіна Нижнього міста з великим проломом з кримського боку. Про нього згадано в опису першої облоги, а на плані Ґордона зазначено: „Мур Великого міста, висаджений у повітря 1677 року” [7]. Стіна обходить Нижнє місто й упирається в Тясмин.

Відомо два мости через Тясмин. Один з них (показаний на плані Ґордона) вів до млинових воріт і, власне кажучи, був греблею. Другий міст – дерев’яний – стояв нижче за течією Тясмину, майже на межі з болотом. Саме на ньому розігралися найтрагічніші події відступу козаків з Чигирина. Однак цей міст не вмістився на аркуші Ґордонового плану. На малюнку з Літопису Величка добре видно обидва мости, слободу між ними на ближньому боці Тясмину та забудову Нижнього міста.

Порівняймо малюнок з іншим документом – креслеником перепланування Чигирина за регулярною системою, датованим 21 квітня 1826 року. На „височайше” затвердженому плані під прямокутною мережею нових кварталів (це розпланування існує до сьогодні) проступають обриси нерегулярного плану давнього Чигирина. Позначено одну з церков (Успенську), що стояла на тому місці й у XVII сторіччі, а також міст через Тясмин. Простежуючи за положенням частин старого плану і ймовірним виглядом забудови з мостами з тієї точки, з якої змальовано Чигирин у Літопису Величка, пересвідчуємося, що на плані 1826 року позначено греблю, а другий міст не позначено – напевне, у XIX сторіччі він уже не існував. Але можна зробити висновок: старий міст у XVII сторіччі перетинав давнє річище в тому самому напрямку, що й сучасний перетинає нове.

Гадаємо, забудову старого Чигирина на малюнку зображено також реалістично. Тобто споруди, які автор вважав головними, намальовано так само точно, як і верхній замок.

У Нижньому місті бачимо три храми. Біля підніжжя гори – невеличка церква з одним верхом, до якої веде стежка від Верхнього замку, а позад – пролом у міській стіні. Порівнюючи описи й зображення на плані Ґордона, переконуємося, що це церква Петра і Павла.

Навпроти мосту – висока тридільна Успенська церква, подібна за типом до Миколаївської. З малюнка робимо висновок, що забудова кварталів біля самого Тясмину припадає на пізніші часи, бо на малюнку перед церквою – вільний простір. Успенську церкву потім відбудовано, є вона на планах 1826 і 1844 років, на гравюрі польського художника початку XIX сторіччя. Відомо, що поряд з нею містилася резиденція Богдана Хмельницького [8]. І справді, праворуч від церкви та мосту зображено садибу з огорожею із паль. Будинок на високому цоколі, з „хвилястим” фронтоном, покрівля із заломом, поряд господарські споруди. Цілком імовірно, що це єдине зображення гетьманської резиденції. Зіставлення обрисів плану 1826 року, малюнка з Літопису й плану сучасного Чигирина дає можливість визначити розташування резиденції в місті.

Біля міської стіни стоїть третя церква – менша і трохи інша за типом будівля, але теж триверха. Це, напевне, Спаська церква. Перед нею башта, можливо Московська, покрита високим наметовим дахом. У міській стіні з кримського боку – потужна башта з брамою і прапорцем на шпиці – мабуть, Кримська.

Міську забудову намальовано досить переконливо, простежуються навіть напрями вулиць у перспективному скороченні. На ближньому боці Тясмину – слобода (Затясминська сторона). Добре видно церкву з однією банею і сигнатуркою, за типом вона нагадує славнозвісну Іллінську в Суботові. Ближче до Тясмину проглядаються ще верхи. Навколо слободи огорожа із паль.

На першому плані – два узвишшя з наметами військового табору. Звірившись із планом 1844 року, доходимо висновку, що це піщані пагорби обабіч шляху з Черкас. З одного із цих пагорбів і малював невідомий художник Чигирин, гору з фортецею і турецький табір на південний схід від міста. Тобто малюнок з Літопису Величка – це ситуаційний план, що складається з більш-менш реалістично виконаних перспективних малюнків. Можна навіть визначити точку, з якої мальовано тогочасний Чигирин. А зіставляючи план 1826 року з планом Ґордона, на якому точно позначений початок міської стіни, що спускалася вниз від східного фасу бастіона Дорошенка, можна досить вірогідно реконструювати план міста на 1677 – 1678 роки.

Єдина дотеперішня реконструкція Чигирина XVII сторіччя – це малюнок Г.Логвина, зроблений у 1953 році [9].

Наші два варіанти реконструкції плану забудови й укріплень Чигирина відбивають два хронологічно досить близькі моменти. Перший – 1677 рік, тобто ситуацію, зафіксовану в Літопису Величка вже на час бойових дій. Другий – 1678 рік, коли козаки й московське військо збудували нові, додаткові укріплення. Аналізуючи документи, що стосуються цих робіт, подибуємо деякі описи зміцнюваних або відновлюваних тоді старих укріплень Нижнього міста.

Згідно зі щоденником Патрика Ґордона, 23 лютого 1678 року на нараді його з гетьманом Самойловичем, окрім додаткових укріплень на горі, було вирішено спорудити ще велике укріплення у формі півмісяця перед Кримською брамою в Нижньому місті. 16 травня Ґордон склав план цього равеліну. Далі в його щоденнику читаємо: „20-го [травня] розпочато вал від водяного бастіону вздовж Тясмину до Старого замку…” [10] (водяний бастіон – споруда в північно-східній частині міста, біля самої річки). Ще існувала стара дерев’яна вежа, згадувана в запису від 17 травня. Патрик Ґордон радив звести ще один равелін навпроти річки, бо інакше залишався надто великий незахищений простір між Кримською брамою і дерев’яною вежею. Цю вежу – мабуть, так звану Московську – бачимо на малюнку біля самого берега на першому плані. Другий равелін не збудували, можливо, тому, що простір між бічною стіною Нижнього міста і річкою захистив водяний бастіон. Ще одна вежа – кругла мурована – стояла з іншого боку від Кримської брами. Про неї маємо такі відомості з опису 1678 року:

„Да от нового верхнего Чигирина города от боковой левой стены… делать городовую стену с выводом до первой башни нижнего Чигирина города… 84 сажени [187 м]”.

Вежу цю вщент зруйновано під час першої облоги. Очевидно, з цієї причини немає її на малюнку. Але якщо відкласти на плані зазначену в опису відстань уздовж нової стіни (властиво валу), початок якої видно на кресленику Ґордона, то розташування круглої вежі визначається біля самого підніжжя гори, навпроти бастіону Дорошенка (там нині вулиця Замкова).

Є в опису відомості, які дають уявлення про довжину рову від старого замку вздовж міської стіни і далі, до східної частини закруту Тясьмину (до водяного бастіону):

„От верхнего Чигирина города от каменного роскату, что бывала Дорошенкова тюрма, старого нижнего Чигирина города рва с крымскую сторону до реки Тясмы 367 сажень [783 м]…”

Зазначено в опису й довжину найдавнішої стіни, яка на малюнку в Літопису повертає під кутом і тягнеться до північного боку закруту Тясьмину:

„Да с крымскую сторону от лугу (можливо, низовина, позначена на плані Ґордона літерою „С”. – Т.Б.), от угольного выводу (той, що зробили навпроти старої круглої вежі. – Т.Б.) городскую стену и башни по берегу Тясмы реки вверх делают внов, а в иных местах и починивают. А того дела четыреста сорок пять сажень [949,5 м]. Ато дело делают Галицкие и Рубанова и иных полков козаки”.

Узявши до уваги неточності, що виникають при зіставленні ситуації старого річища Тясмину із сучасною топоосновою, зазначені в опису відстані (довжина нового рову з валом від кронверку до Тясмину і довжина згаданої старої стіни) виглядають напрочуд точними. І хоч спеціальні розкопи в Нижньому місті не проводились, але рештки мурованої стіни виявлено під час земляних робіт на ділянці між міськвиконкомом і крамницею на вулиці Богдана Хмельницького. Також біля річки помітні деякі рештки водяного бастіону.

Що ж до внутрішнього розпланування Нижнього міста, то обриси кварталів, зафіксовані на плані 1826 року, так само видаються припустимими. Досвід роботи з планами історичних міст переконує, що мережа вулиць вельми консервативна і за винятком радикальних перепланувань згідно з регулярною системою лишається практично незмінною протягом століть.

Спираючись на це розпланування, спробуємо встановити розміщення Кримської брами. Біля вже визначеної напільної стіни видно досить широкий і довгий простір. Із зовнішнього боку до нього підходять два шляхи – Кримський і Новомиргородський, а з внутрішнього звідси розходиться віяло вуличок. Як виглядає, саме це місце найприродніше для міської брами, і саме тут бачимо на малюнку з Літопису вкриту дашком потужну вежу з великим отвором брами, над якою підіймається вужча кругла. Не дуже вправно намальоване потовщення з частими отворами можна тлумачити як зображення машикулів.

Просто напрошується порівняння цього зображення з відомою гравюрою „Краєвид у Чигирині” [11]. На гравюрі зображено фрагмент зруйнованого оборонного муру з дерев’яним бойовим ходом на консолях, а також високу круглу башту з машикулями та великим вікном-біфорієм. Башта вкрита наметовим дахом. Перед баштою проглядається прибудований до неї потужний прямокутний об’єм, перекритий двосхилим дахом, що виступає поза оборонний мур. У бік до міста видно також долішній ярус башти, перекритий дашком. Уся споруда підсилена контрфорсами. Руїни й дерева на передньому плані не дають розгледіти низ башти. Ця оборонна споруда з відтинком муру найбільше скидається на браму з надбрамною вежею, характерну для староіталійської оборонної традиції.

Спорідненість зображення на гравюрі з малюнком у Літопису Величка разюча: бойовий хід, форма вежі з машикулями і навіть профіль муру, що обрисовує на гравюрі потужний контрфорс праворуч. Опосередковано свідчить, що це саме Кримська брама – її доля. Турки не спромоглися здобути Кримську браму і вдерлися в місто крізь руїни в мурі. Один із проломів був поблизу брами, можливо, він обриває стіну за контрфорсом на гравюрі. Отже, найпотужніша мурована Кримська брама могла існувати ще довго після падіння Чигирина і, врешті, стати натурою для романтичного зображення руїни. Інших схожих оборонних споруд в околицях Чигирина не було.

Звичайно, запропоновані нами два варіанти плану давнього Чигирина – це тільки реконструкції, але ми вважаємо, що різні писемні джерела, зокрема архівні, план Чигирина Патрика Ґордона, малюнок з Літопису Самійла Величка, давні описи й графічні зображення не суперечать одні одним і в сукупності дають цілісну картину Чигирина часів його розквіту перед падінням і руйнацією.

Примітки

1. Наводимо за вид.: Логвин Г.Н. З глибин: Давня книжкова мініатюра XI – XVIII ст. – К., 1974. – С. 166 – 167. Див. також: Величко Самійло. Літопис. – К., 1991. – Т. 2. – С. 216, 229.

2. Ленченко В. Гетьманський замок у Чигирині // Пам’яткії України. – 1994. – Ч. 3 – 6. – С 66 – 68.

3. Опись нового Верхнего города // Російський державний архів давніх актів. – Ф.137. – Оп. 2. – Од.зб. 102; Опись оружия и имущества // Там само. – Од. зб. 166.

4. „Дорошенкова тюрма”, або „бастіон Дорошенка” – це кам’яні залишки споруди, що належала до Верхнього замку (Чигиринської фортеці).

5. План Чигирина 1678 р. (План Патрика Ґордона) // Відділ рукописів Бібліотеки РАН. – Зібр. ілюстр. рук. – Ф. 266. – Т. 4. – Арк. 38.

6. Эвлия Челеби. Книга путешествия: (Извлечения из сочинения турецкого путешественника XVII в.). – Москва, 1961. – Вып. 1: Земли Молдавии и Украины. – С. 82.

7. Ленченко В. Гетьманський замок у Чигирині. – С. 66.

8. Ленченко В. Гетьманський двір Богдана Хмельницького в Чигирині за джерелами XVII – XVIII ст. // Архітектурна спадщина України. – К., 1996. – Вип. 3. – ч. 1. – С. 75.

9. Логвин Г. Чигирин, Суботів (Архітектурно-історичний нарис).-К., 1954. – С. 19.

10. Дневник генерала Патрика Гордона. – Москва, 1892. -С. 138.

11. Зберігається в краківському Музеї народовому.

Джерело: Пам’ятки України, 2002 р., № 2, с. 33 – 39.