Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Українська громада Ельблонга

Пам’яті отців митратів Василя Гриника та Івана Яремина, а також всіх піонерів утворення прибалтійської української громади

Старий дуб на Plac Słowiański у Ельблонгу. Фото І. Парнікози, 2019 р.

В попередніх статтях (Українці в околицях Ельблонга: початки спільноти, Українці навколо Ельблонга. Розвиток спільноти) ми розглянули перші стадії становлення української громади в околицях Ельблонга, яке почалося з оформлення греко-католицької парафії в Желіхово-Циганку. Згодом українські вогники запалали у Дзежґоню та Пасленку. Хронологічно наступним місцем виникнення парафії став Ельблонг. Виникнення парафії тут пов’язано з мужньою позицією місцевих парафіян і постаттю священика-подвижника Івана Яремина. Ельблонг – місто-перлина на Віслянській затоці закладений німецьким хрестоносцем Германом фон Балком. Його статуя колись стояла на верхівці фонтану на площі Нового міста в Ельблонгу (суч. Plac Słowiański), нагадуючи про «конкістадорів», які огнем і мечем підкоряли останні язичницькі народи Європи.

Місце заснування Ельблонга в ХІІІ ст.

Епітафія в пам'ять польського короля Владислава IV у костелі домініканців в Ельблонгу

Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонга та перебували тут до 1712 р. Російські війська, які підтримували Августа ІІІ, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. З 11.01 до липня 1913 р. прохідні російські війська стояли в Толькміцьку.

В битві під Таненбергом 1914 р. взято коло 93 тис. полонених з російської армії. Було утворено великий табір в Пулку під Пасленком. Тут звели бараки,влаштували цвинтар. Російські військовополонені були приділені до господарств, де виконували польові роботи, а також працювали в Ельблонгу.

Ельблонг міг стати місцем розміщення консульства УНР для обслуги Гданська та регіону. 18 березня 1921 р. Ризький мир призвів до зриву дипломатичних стосунків Вільного міста Гданська з УНР. На вимогу Совітів польський комісар в Гданську звернувся до Вільного міста з проханням ліквідувати українське консульство. Ситуацію українського консула К. Павлюка врятувала поведінка німецької влади Гданська, яка по-тиху саботувала рішення Варшави. Ще літом чи на початку осені 1921 р. Сенат вільного міста (місцевий уряд) запропонував представникам УНР замість ліквідованого консульства створити у місті Український комітет, на чолі якого став би той самий полковник Павлюк. На основі окремого дозволу урядовців Гданська українська інституція зберігала би право екстериторіальності. Сенат вільного міста Гданська також рекомендував уряду УНР для роботи з Гданськом відкрити нове консульство на терені Східної Пруссії – в Ельблонгу, Мальборку чи Королівці. Відбулися навіть розмови на цю тему з посольством УНР в Берліні, проте нового консульства так і не утворено. Втім Павлюк зміг залишатися в Гданську та здійснювати опіку над українськими студентами політехніки (Див. Українські сторінки історії Гданська та Триміста. Частина 3. Неспокійний Данциг).

Проте присутність більшого числа українців у Ельблонгу пов'язана з подіями Другої світової війни.

Надзвичайно гарний ганзеатичний Ельблонг дорого заплатив за амбіції Гітлера. Усім хто в Польщі останнім часом любить писати про несправедливість по відношенню до німців у Пруссії, варто пам’ятати що саме з Ельблонга стартувала ескадрилья Ю-87, щоб бомбити міст на Віслі у Тшева 01.09.1939 р. Варто згадати також той факт, що кожна філія концтабору в Штутхофі роздавала в’язнів для примусових робіт бауерам з навколишніх господарств. Зокрема, такий примусовий працівник-українець поруч з робітницею-полькою був в родині гітлерівського бурімстра Франца Реймера в Бжезіні під Ельблонгом.

Схема розташування філій концентраційного табору Штутхоф на Помор’ї. Фрагмент експозиції в Штутово

На початку січня 1940 р. до Ельблонга було направлено полонених вояків полського війська, що працювали на теренах фабрики Шихау. Вони мешкали на території не діючої колись єврейської фабрики пензлів та щіток Ноймана в Ельблонгу по вул. Grunwaldska 77. До нашого часу вцілів мурований двоповерховий будинок, оточений цегляним муром. Тут утримували переважно поляків, але також трохи чехів та радянських громадян, що були цивільними примусовими робітниками. Коло квітня 1941 р. табір в фабриці пензлів та щіток був ліквідований, а в'язнів переведено на на сучасну вул. Fredry в районі закладів Шихау. Новий табір розташувався між аеродоромом та залізничними коліями. Тут було збудовано шість дерев'яних бараків. В'язні працювали на верфі та фабриці локомотивів, а також ливарні заліза та сталі, В березні 1942 р. ця філія Штутхофа була ліквідована.

М. Орський вказує, що 20 вересня 1944 р. філія Штутхофа в Ельблонгу була відновлена, тепер вже по на вулиці Radomska та у збудованому раніше в'язнями попередньої філії таборі на вул. Fredry. Л. Слодовник вказує, що з вересня 1944 р. в'язнів тримали у трьох підтаборах Штутгофа, які обслуговували заклади Шихау (Lager XIII, XVII та XXI). Усі вони розташовувалися по вул. Freta. Усі підтабори поза вул. Fredry можна асоціювати з вул. Radomska. Тож, тут між двома паралельними вулицями: Freta та Radomska, приблизно у цьому місці, були зведені дерев'ян бараки, де утримували, головним чино,м цивільних в'язнів з різних куточків Європи. умови життя в них були в міру добрі. 1944 р. три бараки табору XIII були огорожені колючим дротом. Тут під охороною інвалідів вермахту розмістили радянських військовополонених. В ніч з 23 на 24 січня 1945 р. в'язні з підтабору XIII разом з його залогою пішки евакуювалися до Гданська. На місці колишнього табору по вул. Freta зберігся лише вхід до табірного льоху для овочів.

Схема підтабору Штутхофу № XIII по вул. Freta в Ельблонгу, який обслуговував заклади Шихау

Що ж стосується поновленого табору на вул. Fredry, де утримували переважно поляків та громадян СРСР, тут панували значно гірші умови. В’язні отримували не більше 1000 калорій денно. В кожному з бараків мешкало по 60 осіб. В’язні в цих таборах працювали на будівництві підводних човнів, локомотивів та на полях. За кожен день роботи в’язня заклади Шихау платили на рахунок Штутхофа 6 чи 4 рейхсмарки в залежності від кваліфікації робітника. Робітників стерегли 29 есесівців та спеціальна фабрична страж. З-за дуже важких умов смертність була високою. Зважаючи на це поляки, а найчастіше радянські в'язні, робили численні спроби втечі. Цей табір було ліквідовано 20 січня 1945 р., а в'язнів доставлено до Штутхофа, а далі вони пішли маршем смерті до Лемборка.

Наразі між вул. Fredry та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь.

Пам'ятний камінь на місці підтабору Штутхофа по вул. Fredry в Ельблонгу

З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике кладовище померлих у підтаборах Штутгофа.

Кладовище померлих у філії обозу Штутгоф під Ельблонгом

Підтабори Штутхофу існували також неподалік Ельблонга у селищі Набжеже (Russenkommando Hopehill Reimannsfelde) та Пястово.

В історію штурму Ельблонга навесні 1945 р. увійшла історія про шалений рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які прорвалися у місто, яке готувалося до оброни, та пройшли його наскрізь.

Капітан Г.Л. Дяченко

Від Дембиці (цегельня) через суч. Dąbrowskiego, танки намагалися пройти на суч. вул. Bema. Проте, за перехрестям вулиця Bema була заблокована міцним протитанковим загородженням.

Перехрестя за яким вулиця Bema була заблокована міцним протитанковим загородженням

Спроба подолати його не вдалася. Тож, танки наробивши галасу, повернулися суч. вул. Dabrowskiego, звідки перпендикулярною польовою дорогою вийшли на вул. Grunwaldzka.

Танки Дяченка вийшли на вул. Grunwaldzka

Тут вони обстріляли аеродром і пройшли до залізничного вокзалу і розгалуження з вул. Mickiewicza.

Танкісти Дяченка обстріляли натовп німців в районі залізничного вокзалу

Далі танкісти через сучасний Plac Grunwaldzki та вул. Janowska виїхали на суч. вул. Rycerska. Тут німці пробували розгорнути гармату та стріляли з фаустпатронів. В районі Plac Słowiański під час зіткнення з трамваєм один з танків згубив десант. Далі група виїхала вулицею Wigilijna на Stary Rynek. Тут німці поцілили з панцерфауста в один з танків. В цей час в Ельблонгу виключили освітлення. Решта танків вибираються з центра міста і вулицею Browarna ідуть в бік кошар Мудра. 3 танки повертаються за загубленим десантом на вул. Rycerska. Частину людей вдалося врятувати, інших німці піймали та стратили. Потім танкісти Дяченка досягають Рубна займають оборонні позиції, і блокують німцями навігацію по р. Ельблонг та дорогу на Толькмицько.

Знищений танк Т-34 на вул. Stary Rynek, 1940-ві рр.

Т-34 на вул. Armii Krajowej, 2017 р.

Наразі з дуже зрозумілої нам відрази до всього радянського, вулиця Дяченка даремно була усунута з мапи Ельблонга, поступившись банальній для великого міста назві – Starowiejska. Втім, танк-пам’ятник Т-34-85, який, як пам’ятаємо, розроблено в Харкові, досі нагадує про рейд Дяченка.

Колишня вул. Diaczenki в Ельблонгу

Варто відвідати в Ельблонгу і так звану Гусячу гору (в німецький час гора Людендорфа) – пагорб висотою 69,8 м н.р.м., який німці вперто обороняли (бої тут тривали 4 лютого 1945 р.), спираючись на коло з каміння. В боях за цей пагорб полягло багато українців.

Гусяча гора (гора Людендорфа) в Ельблонгу. Архівне фото 1930-х рр.

Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі, серед яких і численні українці. Поховання радянських солдат в Ельблонгу на вул. Agrykola відбулося 18.04.1948 р. Сюди також переносили окремі поховання з навколишніх місцевостей.

Цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі, Фото 1970-тих рр.

Серед похованих на Агриколі і численні українці

Безпосередньо в 1945 р. радянських солдат також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на площі 20х15 м. на розі вул. Sadowa та Bema (поблизу православної церкви). Нажаль, ці цвинтарі у українців-мешканців Ельблонга асоціюються тільки і виключно з росіянами, тож українські поховання опіки не мають?

Цвинтар на розі вул. Sadowa та Bema – ще одне місце українських поховань часів Другої світової війни

Цвинтар на розі вул. Sadowa та Bema

Вже зимою 1945 р. в Ельблонгу і околицях з’явилися перші польські поселенці. Слідом за ними тут заявилися українці – жертви акції Вісла. Багато українців в 1947 р. розселено в по німецьких господарствах в околицях Ельблонга, по дві-три родини в кожній місцевості. Проте, через то що в деяких місцях дуже бракувало польських переселенців подекуди і по 10-15 українських родин опинилися в одному селі.

Людей вивезли з рідних місць до жнив. Перші переселенці не встигли посадити картоплю, інші вже мусили обходитися своїми запасами. Алея кі вони там мали запаси. «Не мають жодних засобів щоб привести в порядок господарства до яких їх привезено» – повідомляв староста повіту Ельблонзького А. Пьотровський 30 червня 1947 р. В перші роки українці жили своє відмежованою групою і не приймали участі в культурно-суспільному житті польського суспільства.

Зауважимо, що українців не виселяли до самого Ельблонга, більше того до 1956 р. українцям було заборонено селитися у місті. Після цього українці потягнулися до міста: шукали праці і почали оселювалися у місті. Тут зустрічалися між собою, знаходили земляків та односельців. Так виникла потреба в організації. Позбавлені своїх храмів українці в Ельблонгу і околицях дуже довго шукали собі місця, відповідно відвідували римсько-католицькі храми, a також утворену в Ельблонгу православну церкву св. Марії Магдалени.

Православна церква св. Марії Магдалени в Ельблонгу

До останньої, зокрема, примкнули депортовані українці з Холмщини та Підляшшя. Нажаль, з-за відсутності національно-патріотичної позиції в православній церкві Польщі та внаслідок сильних промосковських настроїв, нащадки православних українців полонізувалися а в духовному плані перейшли в коло руського миру. Наразі про них нагадують хіба що українські прізвища. Лише одиниці влилися до греко-католицької спільноти. Похованих з українськими прізвищами можна відшукати на головному Ельблонзькому цвинтарі Агрикола

Відвідаємо будинок по вул. Królewiecka 100 в Ельблонгу. Тут у 1945-1951 рр. знаходилася організація, яка контролювала будь-які появи українського життя в околиці. 1946-1947 р. тут утримували генерала Болеслава Нечуя-Островського, про що свідчить меморіальна дошка. З 1949 р. УБ на Помор’ї вела роботу щодо українських переселенців на предмет присутності членів ОУН-УПА. УБ в Лемборку започаткувала справи «Лемко», по якій проходило 4 особи, «Батурин» – 17 осіб, «Данилів» – 17 осіб. В 1948-49 рр. ці справи також вело УБ в Ельблонгу, відпрацьовувалося 17 осіб, які походили з Перемишльського повіту, 30 з Томашівського та Ярославського та 14 з Грубешівського. Шляхом амністій УБ також добилося здачі частини повстанців. Зокрема, 1956 р. здався Павло Юринець (Андрій Білий), командир рою УПА, який розшукувався секцією V відділу II Воєводської служби безпеки (в Гданську). Він був арештований ще в 1954 р. в Гданську через підставну мережу Зенона і погодився співпрацювати. Проте брутальна поведінка УБ-еків змусила його втекти. Кілька місяців він ховався в Толькмицьку. Після оголошення амністії 27.04.1956 р. вирішив здатися.

Будинок, в якому у 1945-1951 рр. розміщувалася УБ в Ельблонгу

У пізніші роки УБ знаходилася разом з міліцією у сусідньому будинку по вул. Królewiecka 106. Саме тут отримували закордонні паспорти, що супроводжувалося візитом до УБ. Такий неприємний візит сюди згадує в своїх спогадах голова повітового правління УСКТ в Ельблонгу А. Наконечний.

Долі судилося, що саме до Ельблонга потрапив активний греко-католицький священик о. Іван Яремин. Отець Іван на початку травня 1947 р. в рамках акції «Вісла» був виселений із с. Райське Ліського пов. Заарештований співробітниками служби безпеки на збірному пункті в с. Волковия Ліського пов., доставлений до тюрми служби безпеки у м. Сянік.

Отець Іван Яремин

До табору Явожно прибув 14 травня 1947 р. (табірний №354). Звільнений 12 грудня 1948 р. З табору подався у м. Ґурово-Ілавецьке тодішнього Ольштинського воєв., де жила після виселення дружина Любомира з сином Богданом і донькою Евлалією та наймолодший брат священика – Роман. 1949 р. о. Іван відбув тритижневий курс латинського обряду в м. Ельбльонґ, після чого був призначений вікарієм римсько-католицького пароха о. кан. Вацлава Гіпша в парафії св. Миколая в Ельбльонгу.

Костел св. Миколая, при якому Іван Яремин був вікарієм. Архівне фото

Костел св. Миколая, при якому Іван Яремин був вікарієм. Фото І. Парнікози, 2019 р.

Також о. Іван Яремин став капеланом по Ельблонзьким шпиталям, зокрема у міському шпиталю в Ельблонгу, де служив в римському обряді.

Іван Яремин був довгорічним капеланом міського шпиталю в Ельблонгу. Фото І. Парнікози, 2019 р.

В Ельблонгу Іван Яремин жив у будинку за адресою вул. Nitschmanna 5 кв. 6.

Будинок, в якому за адресою вул. Nitschmanna 5 кв. 6 мешкав о. Іван Яремин. Фото І. Парнікози, 2019 р.

В результаті політичної відлиги 1956 р. в кількох найближчих місцевостях греко-католицькі священики почали неофіційно відправляти богослужіння в греко-католицькому обряді. Вже діяли започатковані о. Василем Гриником парафії в Циганку та Дзежгоні. Навесні 1957 р. примас Польщі Стефан Вишинський отримав згоду голови ради Міністрів ПНР Йосипа Циранкевича на організацію на Землях Одзисканих парафій для греко-католиків. 7 квітня 1959 р. Іван Яремин відслужив першу греко-католицьку службу в Пасленку, куди доїжджав з Ельблонга. Він став першим настоятелем греко-католицької парафії Різдва Богородиці в Пасленку. Маючи у себе священика, парафіяни з Ельблонга розпочали старання щодо богослужінь на теренах міста.

23 вересня 1956 р. відбулася перша зустріч УСКТ в Ельблонгу. В Ельблонгу в 1958 р. була 91 підписка на «Наше Слово» в 1961 р. – 78. Станом на 1961 р. в Ельблонгу діяв відділ Українського суспільно-культурного товариства, садиба якого розташовувалася над приміщеннями кооперативного клубу «Космос», вул. Grobla Świętego Jerzego 16.

Будинок на вул. Grobla Świętego Jerzego 16. Архівне фото 2000-них рр.

Місце будинку на вул. Grobla Świętego Jerzego 16; 11.2019 р.

Перша домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства у Ельблонгу розміщувалася над приміщеннями кооперативного клубу «Космос» (вул. Grobla Świętego Jerzego 16) – наразі будинок знесено. Фото фргамента стіни, 11.2019 р.

Члени відділу УСКТ в Ельблонзі на зборах в першій домівці, 1966 р. Архівне фото з хроніки відділу УСКТ в Ельблонгу

Хроніка ельблонзького відділу УСКТ-ОУП

Його активіст Лев Горак разом з отцем Яреминим активно працював з місцевими українством (переважно греко-католиками з Галичини), намагаючись активізувати його на релігійне та суспільно-культурне життя.

Лев Горак – голова ельблонзького відділу УСКТ під час виступу на з'їзді товариства в Гданську, 1958-59 рр. Архівне фото з хроніки відділу УСКТ в Ельблонгу

Тільки в червні 1974 р. в каплиці сестер катажинек на вул. Zamkowa 17 в Ельблонгу розпочато регулярно відправляти греко-католицькі служби. У місті було створено душпастерський пункт (станцію) УГКЦ.

Каплиця сестер Катажинек на вул. Zamkowa 17 в Ельблонгу, 2014 р.

Служби тривали тут аж до моменту їх переходу в каплицю Непорочного серця Марії по вул. Tragutta 15 (з 1985 р.). Католики-господарі каплиці не дозволяли українцям якогось спеціального вистрою в каплиці, тож греко-католики лише служили літургію і розходилися. Але і то вже було великим досягненням. Також час від часу о. Іван Яремин служив і по інших католицьких костелах. Українці приносили лише ікону і так служили. Серед таких костелів – храм св. Павла в північній частині міста.

Каплиця сестер Катажинек на вул. Zamkowa 17 в Ельблонгу, 2014 р.

Це відбулося завдяки старанням багатьох осіб, однак найбільшим ангажуванням відзначився пан Лев Горак, що в той час було великим вчинком, який наражав на репресії. Першим настоятелем тут також став отець Іван Яремин.

Друга домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) в Ельблонгу розміщувалася на вул. Teatralna 20, кв. 1. Відділ УСКТ розташовувався тут з 1969 р. в квартирі на 1 поверсі. Тут товариство містилося біля 20 років.

Тут, за адресою вул. Teatralna 20, кв. 1, містилася друга домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства в Ельблонгу. Фото І. Парнікози, 2019 р.

Імовірно, домівка була перенесена сюди після закриття в 1968 р. клубу "Космос", в будинку якого на другому поверсі знаходилася перша домівка. Старання заміни домівки на вул. Teatralna на іншу, більшу українці вели з 30 вересня 1976 р. Домівка функціонувала тут до 1990 р., коли це вже був відділ ОУП (В лютому 1990 р. на хвилі демократичних змін УСКТ перетворено в Об'єднання Українців в Польщі – ОУП) переїхав на вул. Grunwaldzka 31, де розміщується і зараз. У домівці на вул. Teatralna також відбувалися заходи душпастерського пункту УГКЦ у Ельблонгу.

За вармінського єпископа Едмунда Піща низку храмів, які по факту використовували греко-католики, було їм передано. Загалом, було передано близько 12 храмів, які римським католикам не були критичні.

Едмунд Піщ – вармінський католицький єпископ, який допоміг українцям греко-католицької церкви на Вармії

У вересні 1985 р. ольштинський єпископ Ян Облонк передав греко-католикам каплицю Непорочного серця Марії (колишню цвинтарну євангельську каплицю костелу св. Анни) на вул. R. Traugutta 15. Тут було виконано ремонт, облаштування храму, іконостас, кіот та розписи. Праці з деревом виконали Любомир Дудич та Олександр Щирба, а розписи самоук з Гурова-Ілавецького – Іван Депут. Каплиця стала церквою Різдва св. Іоанна Предтечі (храмове свято 7 липня), якою ельблонзькі українці користувалися до 2021 р. Ця церква є невеликою і з трудом вміщувала близько 200 вірних з парафії.

Костел св. Анни при якому діяла цвинтарна каплиця – пізніше греко-католицька церква Різдва св. Іоанна Предтечі

Каплиця костелу св. Анни – колишня греко-католицька церква Різдва св. Іоанна Предтечі

Каплиця костелу св. Анни – колишня греко-католицька церква Різдва св. Іоанна Предтечі. Інтер'єр. Фото І. Парнікози, 2019 р.

Раніше у парафії була також домівка по вул. Poznańska 2а.

Окрім того, в травні 2011 р. владика Іван Мартиняк в присутності духовенства обох обрядів та вірних посвятив хрест та ділянку під будівництво нової великої церкви по вул. Tragutta 64.

Проект нової церкви

Нова церква станом на 2014 р. Фото І. Парнікози

Нова церква станом на 2019 р. Фото І. Парнікози

Станом на 2019 р. зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено). Попереду внутрішнє оздоблення храму. Кошти на храм збирають ельблонзькі українці, а також греко-католицька церква по цілому світі. Після закінчення будови церква буде справжнім символом української спільноти в Ельблонзі.

В службах бере участь біля 200 родин, які мешкають в Ельблонгу та найближчих околицях. Протягом 30 років існування парафії Різдва св. Іоанна Предтечі в Ельблонгу в ній працювали наступні священики: о. Іван Яремин, о. Іван Лайкош, о. Євген Попович, о. Артур Маслей та о. Богдан Ситчик. Наразі тут служить о. митрат Андрій Сорока, який проживає в Пасленку.

2004 р. парафія в Ельблонгу відмічала 30 років повстання. На свято приїхали гості з інших парафій.

Станом на 2013-2018 рр. служба тут відбувалася лише в неділю о 8 годині ранку. З 2019 р. служба відбувається в неділю о 8 та 8-30 (ранкова), також о 12-30 – літургія. В звичайні дні служба о 8-30, в свята о 17-00. Влітку під час сезону відпусток недільна служба відбувалася лише о 8 ранку.

У січні 2021 р. після початку богослужінь в новій церкві, настоятель парафії народження Іоанна Хрестителя в Ельблонгу о. Андрій Сорока передав каплицю св. Анни протестантам. Проте розписи та пам’ятна дошка мають зберегтися, як пам’ятки матеріальної культури українців на вигнанні. 22 червня 2024 р. відбулося урочисте освячення нового храму та святкування 50-річчя греко-католицької парафії Різдва святого Івана Хрестителя в Ельблонзі. Літургію очолив архиєпископ Євген Попович, митрополит Перемисько-Варшавський (УГКЦ), у співслужінні з єпископами Аркадієм Трохановським – єпархом Ольштинсько-Ґданським, єпископом Володимиром Ющаком – єпархом Вроцлавсько-Кошалінським та римо-католицькими єпископами. Наразі церкву в Ельблонгу окрім ельблонжан відвідують українці з Кшевська та Новоток. З напливом українських біженців парафія поповнилася на 9 родин, приблизно коло 20 осіб. А на свячення пасок до ельблонзької греко-католицькоїцеркви збиралося до 200 людей. В поминальний тиждень відбуваються служби на цивнтарі Агриколя та Дембиця, після загальної молитви священик обходить з короткою молитвою могили українців.

В Ельблонгу станом на 2016 р. мешкало біля 500 українців. Проте в повіті мешкало ще коло 5 тис. українців. На вул. Grunwaldzka 31 знаходиться домівка: офіс та світлиця Ельблонгського відділу та гуртка Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Тут проходять українські урочистості та культурні заходи. Сучасна світлиця товариства діє також як місце проведення катехез та пункт навчання української мови при середніх школах №12 та 15 Ельблонга, в яких такі пункти навчання офіційно діють. Світлиця діє в понеділок, вівторок, п’ятницю біля 17 години.

На вул. Grunwaldska 31 знаходиться офіс та світлиця Ельблонгського відділу та гуртка Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Фото І. Парнікози, 2019 р.

На вул. Grunwaldzka 31 знаходиться офіс та світлиця Ельблонгського відділу та гуртка Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Фото І. Парнікози, 2014 р.

На вул. Grunwaldska 31 знаходиться офіс та світлиця Ельблонгського відділу та гуртка Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Інтер'єр. Фото І. Парнікози, 2014 р.

У інтерв’ю для «Дзенніка Ельблонгського» в 2016 р. член Ельблонгського відділу Об’єднання українців в Польщі Мирослав Притула зазначив, що в Ельблонгу не спостерігалося напруження в стосунках поляків з українцями. Навпаки, мешканці Ельблонга збирали передачі на український фронт.

Найбільшим досягненням ельблонзького кола Об'єднання українців в Польщі є дитячий фестиваль, який триває вже 53 роки, і був започаткований ще УСКТ. Розпочинався фестиваль 1966 р. з конкурсу декламування, який проходив в першій домівці УСКТ на , вул. Grobla Świętego Jerzego 16. Далі він проходив в невеличких залах садово-дачних товариств Ельблонга, а згодом у ельблонзькій музичній школі. Зокрема, тут проходив 53 фестиваль.

Музична школа в Ельблонгу. Фото І. Парнікози, 2018 р.

Будинок культури, в якому розмістилися кіно "Світовид" та театр ім. Севрюка. Фото 1970-х рр.

Будинок культури, в якому розмістилися кіно "Святовид" та театр ім. Севрюка. Фото І. Парнікози, 2018 р.

Пізніше він відбувався у кінотеатрі «Святовид», а тепер проходить в суміжному приміщенні театру ім. Севрюка, який розташований в тому ж будинку що і кино «Святовид». 2016 р. фестиваль мав біля 500 учасників. У відкриті фестивалю брав участь Вітольд Врублевський – мер Ельблонга. Протягом 50 раз проведення через фестиваль пройшло три покоління молодих артистів. На сцені представляються різні форми української культури: музика, поезія, малі театральні постановки і інтерпретації сучасних творів.

До речі, патрон театру – Олександр Севрук (прізвище це в середньовіччі вказувало на походження з Сіверянщини) також українського походження.

Окрім дитячого фестивалю Ельблонзька коло ОУП організовує щорічний дитячий футбольний турнир. В останні роки він проходить у ельблонзькій школі №12. На відкриття турніру прибувають гравці з інших українських спільнот регоіну. Змагання відбувається за системою – кожний з кожним. Всіх учасників обдарову.ть солодощами та грамотами. Змагання закінчується спільним обідом.

Ельблонзьке коло ОУП також приймає участь в усіх заходах, які популяризують українську культурну спадщину в регіоні. Так, 20 листопада 2019 р. у елблонзькій бібліотеці, в мурах давнього шпиталя св. Духа у залі «У св. Духа» відбувся український вечір. Він був організований в рамках проекту «Полюби традиції», який реалізує публічна бібліотека в Ельблонгу. Співорганізатором було Ельблонзьке коло Об’єднання українців в Польщі. Кількість відвідувачів перевищила всі очікування – традиційно на цей тип зустрічей приходило близько 70-80 людей, тоді як тут з’явилося близько 130 осіб. Організатори наблизили присутнім культуру та звичаї українців, розповіли про українську громаду в нашому місці. В кінці відбувся невеликий концерт музикантів з капели «Білий Берег». Окрім традиційних українських пісень, глядачів найбільше зачепили: «Соколи» Т. Падури, які заспівали двічі всією залою.

У лютому Ельблонзьке коло Об’єднання українців в Польщі зазвичай організовує новорічну забаву. 8 лютого 2020 р. у залі «Кав’ярні у акторів» при вул. Dębowa 1С зібралися сто осіб – ельблонжан та не тільки – щоб спільно розважатись під українську музику. А запрошено неабияких музикантів – до танцю грав ансамбль „Гаразд” молода зірка на наших сценах. Окрім танців та спільних співів був час також на серйозні справи. На потребу будови нової церкви зібрано 1400 зл.

В Ельблонгу наявні вулиці вул. Chocimska та вул. Morszyńska, а також рондо Tarnopol.

Вулиця Chocimska у Ельблонгу

Вулиця Morszyńska в Ельблонгу

В 2017 р. виповнилося також 25 років від підписання умови про співпрацю між Ельблонгом та Тернополем 27.06.1992 р.

Вказівник відстаней до партнерських міст, зокрема, до Тернополя, Plac Słowiański

З цієї оказії під час Ельблонзького свята хліба відбулися урочистості пов’язані з даним партнерством. З цієї оказії в Староміській ратуші відбулася зустріч за участі мерів обох міст та генерального консула України в Гданську Льва Захарчишина. А в галереї Союзу Митців України в Тернополі було проведено виставу, організатором якої виступила галерея El, а також офіс Президента міста. На урочистості виступили український ансамбль «Сонечко» з Тернополя та гурт HARAZD з Пененжна. З оказії ювілею кільце на перехресті вулиць Konopnickiej та Niepodległości була названа на честь Тернополя.

Кільце Tarnopol в Ельблонгу

Біля вищезгаданої музичної школи в Ельблонгу встановлений пам'ятник польським патріотам різних часів із згадкою про волинську різанину 1943 р. В 2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати кільце на перетині вул. Niepodlegośći та Legionów в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр. – Rondo obrońców Birczy (Кільце оборонців Бірчі).

Rondo obrońców Birczy у Ельблонгу, 2019 р.

В 2007 р. Ельблонг ініціював проект «Балтійська Україна», який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до ХІХ ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі прийняла рішення про будівництво каналу через Вісляну косу.

Ельблонзька духовна семінарія

Наразі в Ельблонгу і околицях багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в помешканні для українських будівельників на вул. Bożego Ciala відбулася пожежа.

Будинок, в якому мешкали українські працівники

Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста з ініціативи Ельблонзької духовної семінарії та товариства Christophoros, вул. Bożego Ciała 10 зібрали пожертви для допомоги потерпілим.

Російська агресія 24.02.2022 р. проти України викликала хвилю біженців, зокрема і до Ельблонга. У допомогу їм включилася тутешня українська спільнота, консолідована при парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя. У місті функціонували пункти збирання допомоги за адересами вул. Traugutta 40 (у вівторки та п'ятниці) та Салоні Canal+ в торгівельному центрі Ogrody (від понеділка до суботи).

Джерела:

Українська громада Ельблонга

Українці навколо Ельблонга. Розвиток спільноти

Українці в околицях Ельблонга: Початки спільноти

Відкриття кільця Тернопіль

Відкриття кільця Тернопіль

Дитячий фестиваль української культури в Ельблонгу

Дитячий фестиваль української культури в Ельблонгу

Українська спільнота в Ельблонзі

Ельблонг хоче вулиці в пам’ять про Волинську трагедію

Шевченківські дні в Ельблонгу

Будівництво греко-католицької церкви в Ельблонгу

Будівництво греко-католицької церкви в Ельблонгу

Справи української громади в Ельблонзі: «політика, політика…», 2018 р.

Історія Ельблонга

Німецький Ельблонг

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Elbing 1945. Tom I i II, wyd. Erica, 2010/11

Stężała T. Pancerni Jeźdźcy Apokalipsy, Dziennik Elbląski, 2010.02.11

Zeck F. Der Kampf um Elbing, Danziger Vorposten, 15.02.1945.

Die Kämpfe um Elbing vom 21.01. – 10.02.1945, Pangritz Kurier nr1, Marzec 1991.

Про капітана Дяченка

Запорожці на Балтійському морі

Будівництво церкви в Ельблонгу

Українці з Холмщини і Підляшшя на Вармії та Мазурах

Українці Вармії та Мазур

Парафія Різдва св. Іоанна Предтечі в Ельблонгу

Історія греко-католицької парафії Різдва св. Іоанна Предтечі в Ельблонгу

Пожежа на вулиці Божого Тіла у Ельблонгу

Кільце обронців Бірчі в Ельблонгу

За наругу над польським прапором на українця чекає суд

Прокопаний канал наблизить Ельблонг до Тройміста

52-й дитячий український фестиваль в Ельблонгу, 2018 р.

53-й дитячий український фестиваль в Ельблонгу, 2019 р.

Piątkowski A. Dawny Elbląg wielkim wlascicelem ziemskim. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1987 – 72 s.

Mamuszka F. Elbląg i okolice. Informator krajoznawczy. Wydawnictwo Morske, Gdańsk, 1978 – 276 s.

Józefczyk M. Średniowiecze Elbąga. Wydawnictwo diecezijalne w Peplinie, 1996. – 300 s.

Bałdowski J. Warmia i Mazury z Kaliningradem. Pod red. Marioli Malerek Wydawnictwo Laumann-Polska, 1997. – 282 s.

Elbląg, Kaliningrad–ponad granicami / Ельблонг, Калининград – вне границ. Przewodnik historyczny / Исторический путеводитель 2007-2013

Допомога українським погорільцям з Ельблонга

Мандрівка слідами національних меншин в Ельблонгу, 2019 р. гід Богдан Меєр з ПТТК

Ельблонзький відділ ОУП переобрав керівника, 2018 р.

Андрій Шмігельський – кандидат на місцевих виборах в Ельблонгу (2018 р.)

Кошари Мудра в Ельблонгу

Хроніка Українського суспільно-культурного товариства. Ельблонг міське правління.

Hałagida I. Konsulat Ukraińskie Republiki Ludowej przy Elisabethwall 9 (przyczynek do dziejów wolniego miasta Gdańska // Polska-Ukraina Ludzie pojednania Ukraińcy na Pomorzy w XX wieku. Gdansk. 2002 . – S. 117-122.

Hałagida I. Spoleczna, kulturalna i oświatowa dzilalność Ukraińców w wojewódstwe Gdańskim po 1945 r. // W Starej i Nowej Ojczyzne mniejszosci narodowe w gdansku po II wojne swiatowej Pod red. I. Hałagidy. – Gdansk – 1997 -68-83.

Słabig A. Zagadnienie ukraińskie // Aparat bezpieczeństwa wobec mniejszości narodowych w Polsce w latach 1944-1956. Pod red. J. Syrnyka. IPN. Warzawa. 2019 – s. 80-166.

Екскурсія українськими слідами в Ельблонгу, (10.08.2019)

Український вечір в Ельблонзькій бібліотеці 2019 р.

Футбольний турнир дитячих команд, 2019 р.

Новорічна забава українців в Ельблонгу, 2020 р.

Підтабори концентраційного табору "Штутхоф" у Ельблонгу

Пакуночок для дітлаха – акція для українських дітей від греко-католицької парафії в Ельблонгу (2022 р.)

Український концерт в Базантарні, 14.06.2022 р.

"Лемківський перестенек" на дитячому фестивалі в Ельблонгу, 2015 р.

Фітнес-зал "Одеса" в Ельблонгу

Restauracja Medowucha Kuchnia Ukraińska (2023 р.)

Презентація спогадів Петра Тими про українців в Польщі, Ельблонг, Пасленк, 11.2023 р.

Українські сліди в Ельблонгу, галерея (2017 р.)

Halagida I. Konsulat Ukraińskiej Republiki Ludowej w Gdańsku (1918–1921)* 2023.

Orski M. Filie obozu koncentracyjnego Stutthof na terenie miasta Elbląga w latach 1940-1945. Muzeum obozu Stutthof w Sztutowie: Gdańsk 1992 – 41 S.

Фабрика пензлів та щіток у Ельблонгу

Парнікоза І. Пам’ятки становлення нової української громади на приєднаних до Польщі після 1945 р. землях (дослідження м. Ельблонг) / / Parnikoza I. Landmarks of the new Ukrainian community formation on the lands incorporated to Poland after 1945 (the case study of Elbląg) Матеріали 23-ї Всеукраїнської наукової конференції «Актуальні питання історії науки і техніки» / Центр пам’яткознавства НАН України і УТОПІК. – Київ, 2024. – С. 142-144.

Автор висловлює подяку настоятелю парафії Різдва св. Іоанна Предтечі о. Андрію Сороці, голові відділу Організації українців в Польщі Андрію Шмігельському та старшому спеціалісту Дирекції регіональних ландшафтних парків Люблінського воєводства Кшиштофу Войцехівському за надану інформацію для статті.

Науковий співробітник національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця», к.б.н.

Парнікоза І. Ю.

Бжезіна під Ельблонгом

Перша публікація 10.07.2018 р.

Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike