2007 р. Фортеця у межиріччі Бистриць і епох

Василь Мельник

Дата: 10.07.2007

Івано-Франківськом ходять різні чутки про будівництво, що ведеться на західному бастіоні Станіславської фортеці, яку свого часу звів архітектор Франсуа Корассіні. Після спроби захопити вали недостатня поінформованість породжує чутки. Багатьох іванофранківців цікавить чи, бува, на ще одній історичній місцині не буде побудовано багатоповерхівку.

– На Новгородській вулиці, – коментує заступник директора виробничо-комерційної фірми «Вікторія-Гал» Олег Заріцький, – де є залишки фортечного муру, позаду будівлі банку «Прикарпаття» і катедрального собору, – ми проводимо регенерацію західної бастеї місцевої фортеці. Пошукові роботи розпочалися ще в 2003 році, після засідання першої архітектурної ради. Роботи виконував тоді банк «Прикарпаття».

– Чому саме цей банк?

– Ми тут розміщені з часу реконструкції ресторану «Ювілейний». Віддали частину території і торгової площі для проходу до фортечного муру. Після того постало питання, як розвивати провулок. і лише цього року дійшли думки, як зберегти цей історичний куток міста, зробити його ошатним та привабливим для іванофранківців і гостей міста.

Вже проведено три засідання архітектурної ради, в яких брали участь представники Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, управлінь містобудування та архітектури ОДА, Івано-Франківського міськвиконкому і товариства «Культурна спадщина Прикарпаття». Першими проектантами були спеціалісти з Київського архітектурного бюро «Архітектура і престиж», вони запропонували відновити мури, контури фортеці і бастіону.

– Для нас було неприйнятним не використати стару забудову в новому проекті, – продовжує Олег Богданович. – Ми мали зберегти їх. Навіть зробили кілька поїздок до міста Граца (Австрія), щоб вивчити тамтешній досвід. Ми тісно співпрацюємо з «Форумом історичних міст». Івано-Франківськ став першим його учасником в Україні. Архітектори з Івано-Франківська можуть раз на рік приїжджати до Граца, спілкуватися з архітекторами Європи, головами міст, вивчати їх досвід збереження історичних пам’яток.

А президент форуму Хасо Хоман навіть побував у нашому місті на реконструкції бастіону. Він радив розважливо ставитися до історичної частини міста, щоб не руйнувати її, бо в Івано-Франківську вже немало наламано дров.

Новий проект розробили іванофранківці Володимир Мартинюк і Ярема Микитин. Обидва мають значний досвід роботи і не замішані у сумнівних проектах, уболівають за збереження архітектурного обличчя міста, такого оригінального і своєрідного. «Вікторія-Гал» відновить мури західного бастіону, щоб відвідувачі старої частини міста зрозуміли велич фортеці. Фортеця є пізньою спорудою, і тому тут використовувався досвід попередників. Вона була побудована у вигляді сонця.

За проектом досягається дві цілі: відновиться фортечний мур й оживиться провулок. Утворюється цікавий камерний майдан, що буде пов’язаний з майданом Шептицького і надасть цьому куточкові міста надзвичайного шарму. Тут пануватиме постійний рух. Людські потоки перетікатимуть з одного майдану на другий. Утвориться жива ріка. Попередній міський голова розумів значення цього проекту, розуміє його і нинішній, який теж був у Граці і вивчав це питання з австрійськими спеціалістами.

У «Вікторії-Гал» знають, якою була стіна. Зруйновану частину її між крайніми точками з’єднають. Сподіваються знайти якісь додаткові матеріали в Австрії. Реконструюючи, дійдуть до якоїсь межі, бо хаотична забудова, що велася і ведеться по сусідству, не сприятиме відновленню фортеці. На цьому об’єкті використають старі підземні будівлі. Знайдені склепіння біля греко-католицької церкви і ротонди матимуть своє призначення. Навіть буде створено музей, в якому зберігатимуться знайдені історичні цінності.

Між іншим, під час розкопок віднайдено боєприпаси, протитанкові міни років Другої світової війни. Три дні сапери вивозили їх. На старовинній вулиці буде галерея. Два її входи вестимуть з Новгородської вулиці і від банку «Прикарпаття». Під склом буде збережена кам’яна стіна. На видному місці встановлять муляжі списів, мечів, гармат. Магазини торгуватимуть лише подарунками.

В центрі майдану буде макет усієї фортеці, щоб можна було зрозуміти її велич і розміри, значення бастіону. Тут все має викликати емоції і святковість, тут відчуватиметься історичний дух часу і міста. До завершення робіт ще треба докласти багато зусиль.

Коментарі

Володимир Мартинюк, архітектор, лауреат Державної премії в галузі архітектури: “Станіславська фортеця, точніше її рештки, – особлива пам’ятка архітектури… Треба було уважно вивчити її і відповідально ставитись до об’єкта.

Майже щодня разом з архітектором Яремою Микитиним вносимо поправки до проекту. Є багато непередбачуваних нюансів. Археологія вносила корективи. Ми завжди старалися врахувати археологічні та історичні особливості об’єкта. Важливо, що замовник докладає багато зусиль, аби зберегти старовину, щоб згодом не осоромитися за виконані роботи. Ми не вийшли за межі старої фортеці. Всі існуючі фрагменти стін і мурів старалися не чіпати, зберегти і «вмонтувати» у проект, щоб згодом відвідувачі бачили сліди пам’ятки.

Тут сформується ще один громадський відпочинковий центр. Віримо, що він буде оригінальним, привабливим, значимим. Тут проводитимуться фольклорні фестивалі, не заперечуємо, що і лицарські бої, камерні концерти. Тож формально не можна було підходити. Тимчасові прибутки можна було б отримати, звівши багатоповерхову споруду. Але в центрі міста так будувати не можна. Так чинять лише невігласи.

Експерти ще критично оцінять деякі нові об’єкти. Є такі, що зруйнували сформовані історичні ансамблі. Якість і цікавість цих об’єктів незначні. Через деякий час їх економічна складова буде нульовою. Сподіваємося, що іванофранківці гідно оцінять нашу роботу. Нові споруди мають гармоніювати з довкіллям, яке не повинно порушуватися.

Василь Романець, директор ДП «Культурна спадщина Прикарпаття» охоронної археологічної служби України Інституту археології Національної академії наук України: “Були різні проекти відновлення бастіону. Навіть за одним передбачалося звести висотки. Ми запропонували регенерацію цього бастіону, пристосувавши його до потреб міста, тобто створивши культурно-відпочинковий центр. Регенерацією передбачається реставрувати всі автентичні залишки бастіону, зокрема зберегти кам’яні мури, виявлені каземати, відновити та облицювати цеглою земляні вали. Свого часу цей бастіон залишився в первинному земляному варіанті. Був період, коли фортечні земляні вали облицьовували кам’яними блоками з вовчинецьких гір, а потім цеглою.

Станіславська фортеця кілька разів витримувала облоги. На місці зруйнованих валів, як правило, влаштовували новітню фортифікаційну начинку: облаштовували каземати з великим радіусом склепінь для потреб воєнного часу, склади для зберігання боєприпасів і зброї, казарми для солдатів.

Археологи провели їх дослідження. Надалі запропоновано законсервувати і музеєфікувати віднайдені залишки цікавої пам’ятки. Частина з них буде експонуватися як автентичні залишки фортеці. Під час рятівних археологічних досліджень на бастіоні виявлено залишки трипільської культури, які смугою пройшли через бастіон у напрямку Галицької брами. Між іншим, її зруйновано і на тому місці вже зведено будинок. Раніше вважали, що через заболоченість місцевості біля села Заболоття на ній ніхто не проживав. Але дослідження довели протилежне: кілька тисяч років тому ця територія була заселена. Тут знайдено череп’я від горщиків: вушка, вінця, денця, тобто залишки кераміки. Австрійські дослідники, побувавши на цьому об’єкті, дуже здивувалися, що в центрі Європи віднайдено сліди трипільців.

Джерело: “Галичина”