Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

2007 р. Замок на продаж

Мирослава Іваник

Дата: 08.06.2007

У Тернополі намагаються перепродати Ягільницький замок ХХVІІ ст., який є пам’яткою архітектури.

Будівлю оцінили в 950 тисяч доларів. Управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації б’є на сполох і каже, що це відбувається незаконно. Інформація про продаж замку з’явилася на сайті агентства нерухомості “Яворина”. Саме воно має ексклюзивні права на продаж замку. Агентство оцінило замок у 950 тисяч доларів США.

Ягільницький замок розташований в селі Нагірянка Чортківського району Тернопільської області. Його збудували 1630 року. Частину споруд добудовано у XXVIII-XIX століттях, а одну будівлю – ХХ ст. Загальна площа будівель і споруд становить 14 216,3 кв. м. Комплекс розташований на ділянці площею 4,44 га. Замок збережено в доброму стані. Важливим є і вигідне розташування об’єкта: він знаходиться поряд з автотрасою міжнародного значення Тернопіль-Чернівці-Порубне-Румунія.

Як розповіли “Газеті” в управлінні містобудування та архітектури Тернопільської ОДА, 1992 року замок унесли до списку пам’яток архітектури місцевого значення. Його охоронний номер 2134. Загалом на Тернопільщині є 33 замки, і Ягільницький – один із найкраще збережених.

Як стверджують в агенції нерухомості “Яворина”, виставлений на продаж комплекс продають цілком законно, оскільки вони бачили відповідні документи, що підтверджують право власності на об’єкт. Зараз комплекс перебуває у приватній власності юридичної особи – закритого акціонерного товариства, яке розташоване на його території. Це підприємство – тютюнова фабрика, яка вже близько двох років не працює.

За словами Анатолія Венгриновича, заступника директора агенції нерухомості “Яворина”, замок приватизували близько 10 років тому, коли й створили закрите акціонерне товариство. Анатолій Венгринович також стверджує, що, згідно з документами про право власності, об’єкт приватизовано законно.

– Сумніву в законності документів, які мені подали, не виникло. Щодо того, що замок – пам’ятка архітектури, я думаю, що це не проблема, оскільки пам’ятка місцевого значення, а не державного. А в нас багато пам’яток місцевого значення, – заявив пан Венгринович “Газеті”. Ба більше, за словами заступника директора агентства нерухомості, в документах на право власності об’єкт проходить не як пам’ятка архітектури, а як виробничі приміщення підприємства.

Представниця агенції нерухомості “Яворина” розповіла, що об’єкт виставили на продаж близько двох місяців тому. За цей період замком цікавилися багато людей і з України, і з-за кордону. Останні здебільшого контактують через фірми-посередників. Щодо українців, то придбати замок найбільше хочуть жителі Києва, оскільки саме вони найчастіше телефонують.

Як потенційних покупців агентство розглядає приватних осіб із Києва, Луцька та Львова (!). Власне, ці люди приїжджали і разом із представниками агенції оглядали замок. За словами представника “Яворини”, очевидно, вони хочуть зробити замок туристичним центром.

Фортеця ідеально підходить для такої цілі не лише через свою історико-архітектурну цінність, а й оскільки розміщена на туристичному маршруті Кам’янець-Подільський-Хотин-село Нирків (урочище Червоне). Один покупець із Києва хотів перетворити замок на родинний маєток, але згодом відмовився, оскільки знайшов для цього інший об’єкт. Наразі представники агентства нерухомості активно і, головне, максимально публічно намагаються продати замок.

Працівники управління містобудування та архітектури Тернопільської обласної державної адміністрації оформили відповідне звернення у прокуратуру з проханням перевірити інформацію про продаж замку, що з’явилася на сайті агентства “Яворина”, і призупинити такі незаконні дії. Проте пан Венгринович упевнений, що їм не заборонять продавати замок, оскільки вони роблять це цілком законно. Натомість працівники управління іншої думки.

– Ми займаємося охороною об’єктів культурної спадщини. Будь-які зміни форми власності мають відбуватися з нашого відома та з нашого дозволу. Жодного дозволу на відчуження цього об’єкта ми не давали, – стверджує Володимир Михайлович Харченко, заступник начальника управління містобудування та архітектури Тернопільської ОДА.

В управлінні стверджують, що нічого не знають про те, коли й кому продано цей замок. За словами Ярослава Пелехатого, фахівця цього ж управління, замок приватизували з порушенням чинного законодавства, без відповідних погоджень з управлінням, що є обов’язковими.

– Цей замок можна приватизувати, бо його не внесено до списку об’єктів, що не підлягають приватизації. Але приватизація мала відбуватися з відповідними документами та погодженнями. Крім того, слід було чітко зазначити цільове використання після приватизації, – стверджує Ярослав Пелехатий.

За словами пана Пелехатого, навіть якби замок приватизували законно, то під час перепродажу теж необхідний дозвіл управління.

Те, що замок, який є пам’яткою архітектури місцевого значення, могли приватизувати, підтвердила “Газеті” й Лілія Онищенко, начальник управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Але це могли зробити лише до лютого 2005 року, оскільки відтоді чинний мораторій на приватизацію всіх (!) пам’яток архітектури.

За словами Л. Онищенко, якщо приватизація законна, то вона не могла відбутися без відповідної ухвали сесії.

– В Україні слід затвердити перелік об’єктів, що не підлягають приватизації. Ми повинні нарешті визначити об’єкти, які мусять залишитись у державній власності. У нас повинні бути цивілізовані умови продажу пам’яток архітектури. Продавці мають забезпечити їм належну охорону як пам’яткам. Окрім цього, в умовах договору необхідно передбачити, що власник забезпечуватиме доступ до об’єкта декілька днів на тиждень.

Так є в усьому світі. З одного боку, це добре, коли замок купує людина, яка має гроші та хоче вкласти їх у його реставрацію. Але вважаю, що наразі держава мала б тримати пам’ятки архітектури у своїх руках і реставрувати їх сама.

Джерело: “Львівська газета”