Церква вірменська Благовіщення
Розмір зображення: 800:548 піксел
Миколаївська церква 14 ст. (вул.Толстого) [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною: список. – К.: Держбудвидав, 1956 р., с. 95].
Миколаївська церква 14 ст. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].
Миколаївська вірменська церква 13 – 14 ст., дзвіниця поч. 19 ст. (пров.Миколаївський, 2), мур і підпірна стіна 17 – 19 ст. (вул.Довга, 10) [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].
М.Доронович висловив припущення, що цю церкву заснував Синан Котлубей в 1398 р. як церкву св.Миколи. Після закінчення великого собору в 1495 р. вона була перейменована на Благовіщенську, а в 1811 р. – знову на Микільську [Доронович М. Армяне в Подолии и первая церковь их в городе Каменце, ныне градская церковь православная во имя святителя Николая. – ТПЕИСК, 1879 г., т. 2, с. 161 – 296]. Ю.Сіцінський вважав цю комбінацію безпідставною [Сецинский Е.И. Исторические сведения и приходах и церквах Подольской епархии. 1. Каменецкий уезд. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1895 г., т. 7, с. 53 – 55], але вона повторена в сучасному довіднику [Памятники градостроительства и архитектуры УССР. – К.: Будівельник, 1986 г., т. 4, с. 169].
Згідно архітектурно-археологічних даних, церква збудована в 13 ст. на місці давнішої церкви 11 – 12 ст. Це маленька однонефна споруда. В документах вона згадується з 17 ст. В 1672 р. під час облоги міста турками була пошкоджена, відбудована в 1700 р. на кошти Богдана Лятиновича. З 1767 р. вважалась каплицею при вірменському соборі св.Миколи. В 1811 р. була передана уніатам, які освятили її як церкву св.Миколи. В 1840 р. вона вібібрана від уніатів і перетворена в православну церкву св.Миколи. Притвор споруджено в 1890 р. В 1894 р. виконано зовнішній ремонт, пороблено залізні скріпи стін і склепінь. Дзвіницю й аркбутани, що укріплюють церкву, споруджено в 1900 – 1901 рр. На південному фасаді є хачкар (=хрестовий камінь) з датою 1554 р. та іменем Акоп.
Всередині церкви, ліворуч від входу, знаходився горельєфний надгробок ечміадзінського патріарха, пізніше львівського вірменського єпископа Мельхиседека, який помер 27.03.1627 р. в Кам’янці.
А ось особиста думка М.Жарких
Рання дата церкви – 11, 12 чи 13 ст. – є неможливою з причин історичних.
(1) Вірмени в Україні з’явились із Криму. Все достовірне, що ми знаємо з ранньої історії вірменської колонізації в Україні, показує, що вони вже тоді говорили татарською мовою (яку у нас скромно називають вірмено-кипчацькою, аби не написати, що татари мали культурний вплив на наші землі). Звісно, ця мова як розмовна могла утвердитись тільки в Криму.
(2) В Криму вірмени заснували більш-менш поважні колонії лише з початку 14 ст. В Криму відома ціла маса датованих вірменських написів 14 ст. і невідомо жодного, який походив би з ранішого часу. Раніше вірмен в Криму не було, принаймні у такій кількості, щоб ці колоністи могли вислати власні колонії.
(3) Письмові джерела фіксують присутність вірмен в Поділлі й Галичині з 1380-х рр. (Вірменська епіграфіка цих земель, на відміну від Криму, не досліджена і не може слугувати джерелом). Переліки вірменських парафій в землях України 1364 і 1384 р. не згадують про Кам’янець. Допіру в грамоті католікоса Теодороса 2 від 1388 р. така парафія згадана [Дашкевич Я.Р. Кам’янець-Подільський у вірменських джерелах 14 – 15 ст. – Архіви України, 1970 р., № 5, с. 58].
Висновок: вірменська колонія з’явилась в Кам’янці не раніше 4 чверті 14 ст. і негайно почала клопотатись про будівництво церкви. Ця церква з’являється в джерелах з 1388 р., тобто за життя першого покоління переселенців. Нема підстав відносити її заснування у глибину віків, не освітлених джерелами.