Топографічна характеристика
Формування містобудівної структури Кам’янця-Подільського на початкових стадіях еволюції було зумовлене передусім його топографією, яку зараховують до унікальних. Закрут річки Смотрич, що утворив глибокий скелястий каньйон завширшки до 150 та завглибшки до 40 м, мов підковою охопив острів (1200 x 450 м), який сполучається з плато скельним перешийком завширшки 10 м і завдовжки дещо понад 100 м (рис. 1).
Місцерозташування трьох давніх в’їздів на острів (одного через перешийок у рівні плато та двох у рівні дна каньйону), а також напрями його вододілів, що співпали з поздовжньою (північ-південь) та поперечною (схід-захід) осями острова, визначили майбутній урбаністичний каркас міста. На продовженні найдавнішої західної дороги, що вела через перешийок, виникла вулиця, яка пройшла по осі вододілу схід-захід. Від другої міської брами на північному кінці острова розійшлися у напрямі на південь, симетрично до другого вододілу, вулиці Зарванська та первісна Татарська (пізніше Велика Єзуїтська), які визначили габарити Ринку, розташованого в центрі острова. Від третьої брами на південному кінці острова вулиці розійшлися у напрямі на північ, до центру.
Наявність трьох в’їздів зумовила особливості вуличної мережі, в якій виразно читаються три частини. Центральна сформована навколо прямокутного в плані Ринку (155: 176 м) з дев’ятьма вулицями, що вливаються в нього по кутах та по осях північного і південного боків. Цю частину характеризує регулярне розпланування, розподіл на вузькі ділянки-парцели, щільна забудова по фронту Ринку і прилеглих вулиць. Північній частині притаманне плавне пониження рельєфу на північ, де біля бровки острова головні вулиці сходяться в пучок. Розпланування кварталів тяжіє до регулярності, але довільна конфігурація кварталів дещо нівелює її. Південна частина з Вірменським ринком (40: 300 м), який майже перерізає острів впоперек, вирізняється тим, що лежить на терасованому схилі. Лише зона, яка прилягає до Вірменського ринку, має спокійний рельєф. На південному кінці острова вулиці також сходяться в пучок [1] (рис. 2).
Острів площею понад 50 га від моменту заселення мав наперед визначені межі, а отже, певний резерв території. Це дозволяло на ранніх етапах розвитку міста не економити простір, який би за інших умов потребував оточення укріпленнями. Таким чином, у початковий період формування поселення домінували топографічні чинники. На шляхи подальшої еволюції урбаністичної структури вплинула низка інших чинників – історичних, соціально-економічних, релігійних, адміністративно-політичних. Їх сукупний аналіз становить широке поле діяльності для науковців, які розглядають місто в контексті певних історико-містобудівних концепцій.
Історичні концепції в радянській історіографії завжди виконували роль ненав’язливого факультативу до політичної міфології. Саме через це як історія, так і історія архітектури відображали уявну реальність, в якій Україну на всьому історичному просторі було штучно відірвано від Європи і тих історичних процесів, які там відбувалися. В цьому відношенні Кам’янець-Подільський є містом, яке, становлячи об’єкт одночасно польської і російської історіографії, рельєфно демонструє цікавий процес “перетягування канату”. Тому по мірі поглиблення наших знань бажано позбуватися деяких стереотипів, що гальмують розвиток української історико-архітектурної науки.