2018 р. Звід пам’яток України
Наталя Мархайчук, Володимир Новгородов, Валерій Пономарьов
Розмір зображення: 683:583 піксел
Миколаївська церква, 1850 – 52 (архіт.). Пл. Центральна, 3. В історичному центрі міста. Головний (західний) фасад звернений до площі, замикає перспективу вул. Харківської.
Перший храм (дерев’яний) на честь свт. Миколи Чудотворця споруджено 1705. Розташовувався на декілька десятків метрів вище за рельєфом, ніж нинішній. В останній чв. 18 – поч. 19 ст., доки головний собор міста – Покровський – перебував у занедбаному стані, Миколаївський храм був назначений соборним (таким позначений на плані міста, затвердженому імператрицею Катериною ІІ у 1786). Закритий у зв’язку з ветхістю, розібраний у 1824. За затвердженим у 1846 проектом, ймовірно, харківського єпархіального арх. Ф. Данилова зведено 1852 нинішню споруду у т. зв. російсько-візантійському стилі (з елементами класицизму). Церкву побудовано на пожертви поміщика Ананьїна та парафіян, за участі предводителя дворян О. Клепацького. Освячено того ж року.
Первісно споруда відносилась до типу безстовпних хрестових однобанних храмів, в яких основний об’єм поєднувався із дзвіницею. Цегляна, перекрита циліндричним склепінням. В кін. 19 ст. (1871, 1879) прибудовані північний та південний нефи. Центральна апсида та середній неф мають більшу висоту, ніж бічні нефи. Об’ємно-просторову композицію храму вінчають широкий барабан з масивною цибулеподібною банею над центральним об’ємом та шатрове завершення триярусної дзвіниці, яка розміщена над його західним входом.
Основний об’єм має 2 яруси, фасади якого разом із дзвіницею розчленовані пілястрами з пристінками, профільованими карнизами. Із західного боку перед головним входом між 2 симетричними службовими флігелями, вирішеними в стилізованих формах російської архітектури 17 ст., розміщена центральна брама з бічними хвіртками, до яких веде крутий сходовий марш. Фасади службових флігелів, колони брами оброблені під руст. Між флігелями влаштовані сходи до головного входу храму.
Портал головного входу декорований 8 пілястрами і півциркульним фронтоном з обрамуванням кілеподібної форми. Над масивними дверима входу, які увінчує горизонталь профільованого карнизу, розміщені обрамовані профільованою лиштвою 2 арочних вікна, форми яких вторять абрису фронтону. Між вікнами закріплений храмовий образ свт. Миколи. Зберігся рисунок скління віконних отворів. В інтер’єрі напівциркульні підпружні арки оздоблені профільованими гуртами. Стіни храму прикрашають понад 10 ікон кін. 19 – поч. 20 ст., виконаних іконописцями сл. Борисівка, а також рідкісна для Харківщини афонська ікона Богородиці (з монастиря вмч. Пантелеймона?). Художнім та змістовним акцентом храмового простору є сучасний великий трирядний різьблений іконостас та розписи.
У 1930-х рр. храм частково зруйновано. 1932 баню та барабан церкви, ярус дзвіниці із дзвоном розібрано; відновлено після реставрації 1989 – 91. У 1930-х – 1-й пол. 1940-х рр. богослужіння не проводилися, приміщення використовувалося для торговельних справ – у вівтарі було влаштовано м’ясну лавку. Після німецько-радянської війни 1941 – 45 у напівзруйнованому храмі регулярно відбувалися служби, підтримувався внутрішній порядок. З 1988 [за служіння протоієрея Василія (Рак)] розпочато відбудову та реставрацію храму: відновлено дзвіницю і зведено головну баню, яку покрито листами міді з червоним відливом. 2015 окислені листи міді демонтували і, дещо змінивши форму бані, покрили її за новітніми технологіями листами з нітриду титану, що має золотистий відблиск. Відбудову зроблено коштом парафіян та голови правління компанії UFC О. Лущика.
У 1860-х рр. навколо церкви аптекарем О. Воляшком висаджено сад (мав назву Миколаївський), тепер перетворений у сквер, яким оточує церковну ділянку з північного, південного та східного боків. Об’єм церкви домінує серед навколишньої одно-двоповерхової забудови та добре сприймається зусібіч.
Джерела та література:
Державний архів Харківської області, ф. 4, оп. 60, од. зб. 35.
Филарет Гумилевский: Историко-статистическое описание Харьковской епархии, отд. 5. – Х., 1857.
Щелков К. П. Историческая хронология Харьковской губернии. 1882. – Х.: Сага, 2007.
Куп’янськ: Зб. архівних документів і матеріалів. Державний архів Харківської області / Голов. ред. А. І. Епштейн; упоряд.: Л. М. Момот та ін. – Х.: Фоліо, 1994.
Бондаренко І. В. Передумови і тенденції стильового розвитку храмової архітектури Слобожанщини (друга половина XIX – початок XX ст.) // Автореф. канд. архітектури. – К., 1999.
Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби. 2009.
Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.
Православные храмы Харьковской губернии 1681 – 1917 гг.: Альбом-каталог. – Х.: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007.
Фото. Куп’янськ: Поштові листівки поч. ХХ ст. надані В. Титарем та А. Хільковським. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 51 – 54.