Чоловіча гімназія
Олена Конакова, Валентина Марьонкіна
Будинок чоловічої гімназії, 1907 (архіт., іст.). Вул. 1 Травня, 24. У центральній частині міста. На червоній лінії забудови.
Будувався протягом 1902 – 07. Архітектор невідомий. Цегляний, двоповерховий, фасади тиньковані, пофарбовані у жовтий колір. Декоративні деталі виділені білим. Фасади виконані у стилі модерну. Головний фасад має чітко виражену вісь симетрії; розділений на 5 рівновеликих частин. Центральний ризаліт з парадним входом, флангові об’єми мають однакові еліптичні завершення, обмежені по боках частково профільованими пілонами. Аттики підкреслені віконними прорізами другого поверху, виконаними у вигляді стилізованих аркад, але з різним оформленням: по центру – обрамування з каменів, на кутах – сандрики із замковими каменями. Інша частина вікон має вигнуті завершення з притаманним модерну оформленням, яке виконане у вигляді неперервної стрічки. Вікна першого поверху мають більш стримане оздоблення. Парадний вхід підкреслений рустованими до рівня другого поверху частинами пілонів. Завершує будівлю профільований карниз. Бічні і дворовий фасади оздоблені простими пілонами. Планування приміщень – коридорне з двостороннім розміщенням кімнат для навчання. На першому поверсі 8 кімнат, на другому – 6.
1907 – 17 в цьому будинку розташовувалася чоловіча гімназія, 1910-х рр. – жіноча прогімназія, 1918 – 34 – школасемирічка; з 1934 – середня розвиваюча школа з десятилітньою програмою навчання, до 1937 – Куп’янська школа колгоспної молоді, 1939 – 41 – Куп’янська перша зразкова середня трудова школа. У роки німецько-радянської війни 1941 – 45 школа № 1 продовжувала функціонувати як навчальний заклад, але навчання проводилось в ін. приміщеннях. 1944 – здійснено перший випуск учнів середньої школи на Харківщині після звільнення області від нацистів.
1 верес. 1947 школу відбудовано, і перший дзвінок пролунав уже в стінах відновленої будівлі. Навчання проводилося українською мовою. 1947 – 66 перейменовується у середню школу з трудовим навчанням, 1966 – 70 – у середню загальноосвітню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням, 1970 – 96 – у середню школу № 1. 1996 – 2003 і 2004 – до теперішнього часу – загальноосвітня школа I – III ст. № 1 Куп’янської міської ради Харківської області, 2003 – 04 – цей освітній заклад перебував у комунальній власності м. Куп’янська.
1918 – 19 у будинку містився шпиталь для червоноармійців, потім для військ ЗСПР.
1939 – у період радянсько-фінської «Зимової війни» 1939 – 40 будинок школи був пристосований для військового шпиталю, в якому лікувалися червоноармійці. 1941 – 42 містився евакогоспіталь № 17-60 і 1943 – 44 – евакогоспіталь № 59-94 для лікування бійців Червоної армії, які брали участь у боях з нацистами. 1944 – 47 в цьому будинку надавалися медичні послуги полоненим німецьким офіцерам.
Тут у 1943 працював видатний лікар М. Дудко (1901 – 78). Є. Долматовський, який тривалий час після втечі з німецького полону проживав у Куп’янську, часто відвідував бійців у шпиталі, для котрих (хто йшов на поправку) влаштовувалися танцювальні вечори. Враження від одного з таких вечорів, який відбувся в актовому залі школи на поч. 1942, втілилися у вірш «Танці до ранку». М. Фрадкін поклав цей текст на музику, створивши класичну радянську пісню «Прощальний вальс»:
Ночь коротка,
Спят облака,
И лежит у меня на ладони
Незнакомая ваша рука.
Зовнішній вигляд та внутрішнє планування споруди, в основному, збереглося в первісному вигляді. 2006 проведена повна реставрація головного корпусу. Тепер тут містяться (з 2006) музей історії школи та експозиція «Шкільний вокально-інструментальний ансамбль». У 2001 створено єдиний в області Шкільний музей лікарських рослин, у 2003 – музейну експозицію, присвячену Остапу Вишні. Першим директором школи (1918 – 23) був Карпенко Андрій Устинович. У школі працювали:
1944 – 45, 1949 – 51 – директор середньої школи № 1 Уманець Олексій Никифорович – заслужений вчитель школи УРСР (з 1945);
1940-х, 1960 – 70-х рр. – Гончарова Єфросинія Йосипівна – вчитель фізики, математики, електротехніки, з 1952 – завуч школи. Заслужений вчитель школи УРСР (з 1968);
1940-х, 1960 – 70-х рр. – Капленко Євдокія Сергіївна – 1935 – 41 – завуч, 1951 – 55 – директор школи, з 1956 – завідувач Куп’янським міськвно, заслужений вчитель УРСР.
У цій школі навчалися:
Бєлінський Олександр Олександрович – випускник школи (1939), заслужений лікар УРСР, відмінник охорони здоров’я СРСР, учасник німецько-радянської війни 1941 – 45. Нагороджений орденом і медалями; Дзюба Віктор Петрович – випускник школи (закінчив 9 класів у 1939) – почесний громадянин м. Куп’янська, відмінник освіти України, відмінник освіти СРСР, заслужений вчитель УРСР, учасник німецько-радянської війни (1941 – 45). Неодноразово обирався депутатом Куп’янської міської ради, беззмінний директор середньої школи № 6 протягом 1960 – 86, директор станції юних техніків (1987 – 2008). Нагороджений орденами і медалями;
Дьомкін Віктор Петрович (1965 – 85) – рядовий, воїн-інтернаціоналіст. Героїчно загинув під час знешкодження ворожого кулеметного гнізда. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно);
Знова Віктор Олександрович (1964 – 84) – рядовий, воїн-інтернаціоналіст. Помер від тяжкого поранення, яке отримав у бойовій операції під кишлаком Сурхакан в пров. Лагман. Нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
У 1940-х рр. закінчив школу Іскін Олександр Юрійович (1927 – 2003) – філолог, письменник. Народився у м. Куп’янську, у родині сільських лікарів. Під час війни сім’я евакуювалася до Сибіру, де Олександр з 15 років почав працювати на торфорозробках, лісоповалі та в колгоспі. Брав участь у боях війни з Японією, під час якої зазнав тяжкого поранення. 1948 вступив до філологічного факультету Харківського державного університету. По закінченню вузу працював учителем у сільській школі, у вечірній школі, завучем заочної школи, потім завідував відділом листів у газеті «Червоний прапор» (нині «Вісник Куп’янщини» (всі заклади у м. Куп’янську). Перші вірші і оповідання написав, працюючи у вечірній школі. Публікувався у періодичній пресі, альманахах.
Автор повістей на шкільну тематику «Ковалівська черемуха» (1963) і «Між двома дзвінками» (1965), а також творів «Хлопчаки з «Пташиного базару» (1876), «Трав’яні супи», поеми «Хто ти, людино?», в яких ставилася воєнна та морально-етична проблематика. 1993 родина Іскіних переїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання, де письменник друкував свої твори в журналі «Калейдоскоп» і в альманасі «Роза вітрів». 1999 і 2003 виходять останні книги письменника «Недогоріла фотографія» і «Останній урок».
Джерела та література:
Будинок чоловічої гімназії, де у 1942 р. військовим кореспондентом Є. Долматовським були створені слова відомої пісні «Случайный вальс». Харківська обл., м. Куп’янськ, вул. 1 Травня, 24 / Обласний комунальний заклад «Харківський науково-методичний центр охорони культурної спадщини»: облікова картка. – Путятін В. Д. – 13.05.2011.
История городов и сел Украинской ССР: В 26 т. – К.: Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1976. – Харьковская область.
Кукса М. Ф. Куп’янщина в потоці історії. – Х.: Харківський приватний музей міської садиби, 2009.
Кукса М. Війна. Куп’янщина. Пам’ять. 60-річчю Великої перемоги присвячується. КПЛ. Куп’янщина, події, люди. – Куп’янськ; Балаклія: ВД «Балдрук», 2005.
Куп’янську – 350: Історико-економічний огляд / Авт.-укл. А. Григоров. – Х.: Золоті сторінки, 2005.
Колективний шлях. – № 61. – 1958. – 25 трав.
Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог-справочник. – К.: Наук. думка, 1987.
По Харьковщине: Харьков, Изюм, Змиевская ГРЭС, Купянск, Балаклейский гигант, Лозовая, Шебелинка: Путеводитель. – Х.: Прапор, 1977.
Удовик І., Кукса М. Україна, Слобожанщина, Куп’янщина. – Куп’янськ: Друкар, 1998. – Кн. 1.
Материалы к Своду памятников истории и культуры народов СССР по Украинской ССР. (Материалы в помощь авторам). – Вып. 2: Харьковская область. – К., 1984.
Куп’янські письменники. Част. 1. [].
Искин А. Недогоревшая фотография. Повесть. – Израиль, 1999.
Інформаційно-довідковий ресурс Купянської ЗОШ № 1. [].
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України: Харківська область. . – К.: 2018 р., с. 28 – 30.