2008 р. Хто зруйнує «другий Єрусалим»?
Данило Євтухов
Дата: 21.10.2008
От же й фантасмагорія розігрується в Києві! У прагненні до синергії культури й бізнесу всі зайшлися насаджувати вічне й високе у поєднанні з мирським та корисним. Та ще й якими «цікавими» методами! Та ще й за якого запеклого одстоювання цього, здавалося б, протиприродного поєднання обранцями київських виборців.
Найпоказовіші «синергетичні» процеси відбуваються зараз навколо Музею історії Києва, якому ще при владі Олександра Омельченка… забракло місця у Києві. І от історична експозиція вже роками чекає зведення будівлі на вулиці Інститутській, 3, де влада свого часу пообіцяла прихисток неприкаяному музею. Проте останні півтора року ця територія стала такою собі автономією – ані Президент, ані Уряд, ані мер не можуть протиставити свою владу силі одного-єдиного ТОВ «Історія міста», якому, до слова, торік сама Київрада своїм рішенням на сесії й передала наш «об’єкт».
Тривалий час цікаво було – чому-ж раптом така, навіть в незакінченому вигляді, незвична монументальна будівля стоїть, покинута напризволяще? Приземиста і, водночас, потенційно велична ця споруда навіть недобудованою гармонійно збалансовувала пейзаж біля бані верхнього виходу з метро «Хрещатик».
Проте наразі, дочекались. От, мовляв, споруду завершити вже неможливо – давайте її знесемо. А на її місці – увага! – 2012 року стоятиме знову-ж таки той самий музей! Принаймні, так стверджує весь час Віталій Журавський – «гуманітарний» заступник столичного мера Леоніда Черновецького і депутат Київради від того ж таки Блоку Черновецького. Щоправда, в документації на цю будівлю вказано, що Музей Києва розміститься в «адміністративно-готельному комплексі з приміщеннями громадського та торговельного призначення та паркінгом».
Що-ж це, скажіть, за химера така постане – бізнес-центр, паркінг, готель та ще й музей?! Хтось знає про щось подібне – тобто, щоб першорядні музеї світових столиць діяли через… стінку, через коридор з конторами, умебльованими номерами та бутіками чи закусочними?!
Спала на думку в цьому сенсі євангельська притча. Пам’ятаєте? Був у стародавніх євреїв храм зі стародавніми ковчегами та золотими підсвічниками. Владарювали в ньому бородаті равини, та, з якогось часу обжилися там ще й торговці з усіляким крамом. І багато ж їх стало! Тож жителі Єрусалиму ходили в храм не тільки молитись і культурно зростати, а й скуповуватися та торгуватися.
Ісус Христос, хай би яким він був міфічним чи цілком реальним, прийшов та й ну тих торгашів виганяти – що-ж ви, окаянні, собі думаєте?! Ось у такий спосіб відображена культурна модель нормальної інфраструктури: музей має бути в одному місці, бізнес-центр – в іншому, а храм – у третьому.
Цікаво, чому ж мер Києва Леонід Черновецький, який позиціонує себе як ревний християнин, у котрого Біблія на чільному місці серед інших книг, забув про ту притчу? А як він, пам’ятається, натхненно 2006 року вивітрював з кабінетів навіть «дух минулої влади», котра теж частенько діяла не по-християнськи. Згадаймо хоча б історію з «Глобусом» на Майдані? Годували-годували «колишні» обіцянками – створимо, мовляв, культурний комплекс «Музей «Лядські ворота»». А вийшли, перепрошую, тільки б…ські теплиці чи оранжереї…
Виганяв-вивітрював, та очевидно, погано! Бо вже його, Черновецького, влада дарує нам дежа вю… При цьому, якщо вірити київській прокуратурі, то методи у київської політичної еліти – рейдерські. А допомогла нинішній владі хвацько взятись за територію влада колишня. Адже в протесті наглядового органу, який вчора на своїй черговій сесії розглядала Київрада, йдеться про те, що міські депутати 2003 року, попри те, що недобудова перебувала в державній власності, в односторонньому порядку скасували передачу будівлі на Інститутській, 3 «до сфери управління Міністерства культури і мистецтв України».
А 2007 року Київрада віддала будівлю приватному ТОВ «Історія міста», розпоряджаючись об’єктом, таким чином, немов комунальною власністю. Проте, навіть, якщо не копатись у подіях 2003 року, вже цього року сам Президент в Указі «Про невідкладні заходи щодо розвитку Києва» зобов’язав Кабінет міністрів та КМДА вжити тих самих невідкладних заходів щодо збереження, відтворення та охорони історико-культурного середовища столиці, зокрема щодо повернення до державної власності недобудови по вул.Інститутській,3 з метою будівництва нового корпусу Національного художнього музею.
Депутати промерською більшістю протест прокурора вчора скасували – не голосували за відхилення прокурорського протесту тільки представники Блоку Віталія Кличка та БЮТу, інші ж політсили в міськраді будівництво готельно-офісного комплексу знову підтримали.
Виникає запитання – хто ж в країні та столиці керує насправді? Чому міський голова, нинішній прихильник президентської лінії, не виконує указу свого патрона? Мабуть, Київ має вже якусь іншу владу, кабінети якої розкидані по офісах, що хутко зростають на кожному клаптику київської землі…
А ще одне дежа вю, яке вразило останнім часом, також пов’язане з тим самим Ісусом та тою самою притчею. Хто був у Москві – знає, що під собором святого Василія розташовані чи то катакомби, чи то «прєісподняя». Маю на увазі тамтешній паркінг на кілька тисяч місць. Аж тут, виявляється, на моїй любій з дитинства Пейзажній алеї, яку, дякувати Богу, не забудували МЗСівським висотним одороблом, – знову роботи ведуться. Начебто археологічно-рятувальні.
Паркан стоїть – з галереями для проходу, проте місцеві подейкують, що скоро стоятиме на місці цих розкопок чи то церква, чи то церковний офіс… з підземним паркінгом. Почув таке – подумав, що це Московський патріархат експортує технологічно-культурний досвід. Аж ні, замовник – рідний Київський патріархат…
Середньовічна православна традиція величала Київ «другим Єрусалимом». А Апокаліпсис починається з того, що на пагорбах єрусалимських відбудують той самий храм, з якого Ісус проганяв торгівців, а в храмі сяде якийсь чи то адміністратор, чи то сатана пекельний…
А якщо подивитися на усе це, що твориться в Києві нині, як на культурний символ? На нагромадження оцих хаотичних культурно-готельно-бізнесово-релігійно-адміністративно-космічних комплексів до проведення Євро-2012?
То чи не до культурного кінця світу ми невпинно рухаємося? В окремо взятому «єрусалимі»…
Джерело: «Главред»