2011 р. Київ, який ми втрачаємо
Альона Мірошник, Ігор Луценко, Ігор Гурчик
Дата: 12.03.2011
Цінність. Полюс київського романтизму Андріївський узвіз є злиттям двох культур – української і російської. Обов’язковий маршрут усіх туристів, що відвідують Київ, лежить повз пишність імперського бароко і затишок подільських будиночків, у тіні стародавніх пагорбів, від яких „пішла земля руська“. На Андріївському багато лубочності і багато базару в дусі країни третього світу, але його душа все-таки жива, про що свідчить величезна привабливість узвозу для неформалів, художників і закоханих – словом, для всіх, хто спілкується з космосом тісніше за звичайну людину.
Особливий статус цієї місцевості юридично закріплено в багатьох документах. Андріївська церква має статус національного заповідника, сам узвіз знаходиться в межах Державного історико-архітектурного заповідника „Стародавній Київ“ у зоні охоронного ландшафту та археологічної зони пам’ятки археології „Культурний шар Подолу“.
Загрози. Загроза номер один – це руйнація архітектурного флагмана узвозу – Андріївської церкви. Технічний її стан унаслідок нерівномірного осідання будинку значно погіршився, в несучих стінах виникли наскрізні тріщини завтовшки до 10 см. Будинок визнано гостро аварійним, стан церкви визначили як надзвичайну ситуацію „природного характеру“. Втім, у природності може засумніватися кожен, хто може бачити, яке величезне будівництво розгорнулося нижче церкви, з боку Боричевого току.
Доля Андріївської церкви може спіткати й низку будівель біля планованих будівництв на самому Андріївському. Таких на сьогодні не менше чотирьох, переважно це будівлі офісного призначення або готелі. В усіх випадках, окрім впливу вібрацій будівництва на навколишні старовинні будинки, геологічних змін, може постраждати ще й саме середовище Андріївського узвозу, що його отруїть автомобільний трафік, неминучий для обслуговування новозбудованих офісів і готелів.
Безконечною вже здається реконструкція Замку Річарда Левове Серце. Безуспішність спроб привести будівлю у належний вигляд – з причин комерційних або технічних – змушує сумніватися в життєздатності всього будинку. Крім таких уже банальних для Києва нещасть, як руйнування архітектурних пам’яток і варварська забудова, тонкий ансамбль Андріївського страждає і від свого умовно-пішохідного статусу.
Рух автомобілів – невід’ємний елемент оспіваної поетами вулиці, попри обмежувальні знаки. А оскільки грунти під нею самою та прилеглими будівлями хисткі й рухливі, то вібрація від автотранспорту – повільна смерть для Андріївського узвозу.
Загрози є не тільки фізичні, а й естетичні. На пагорбі біля „Замку Річарда“ вже котрий рік функціонує паскудна „наливайка“ – пивний намет із клейончастими стінами та рекламними брендами, ляпас смаку мешканців Андріївського.
Хто будує? Прізвища потенційних убивць Андріївського давно ввійшли в історію України як неоднозначні. На перехресті Боричевого току може вирости будинок з паркінгом, віп-апартаментами і галереєю мистецтв – це плани Петра Ющенка. Рінат Ахметов бажає посередині узвозу, за адресою буд. №10 б, бачити свій офісний центр.
Правовий аспект. Виділення ділянок під таке будівництво за законом є загальнонаціональним політичним рішенням, яке ухвалює парламент країни. Особливо цінні землі, до яких відноситься Андріївський узвіз, відповідно до п. 2 ст. 150 Земельного кодексу, „можуть вилучатися (викуповуватися)… за постановою Кабінету міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України“.
Джерело: «Дзеркало тижня. Україна»