2003 р. Звід пам’яток Києва
Марія Кадомська, Наталія Кондель-Пермінова, Елла Піскова
443.3. Житловий будинок (№ 1) 1898–99, в якому проживали відомі вчені (архіт., іст.).
У центральній частині комплексу інституту. Складає ансамбль з житловим будинком № 2. Разом з ним створює прохід між головним навчальним корпусом і хімічним павільйоном, з якими пов’язаний стилістично та композиційно.
Споруджений за проектом арх. І. Кітнера. По осі проходу між будинками були зведені цегляні служби – льодовня і пральня з коморами (не збереглися).
Крила будинку триповерхові, центральна частина чотириповерхова, цегляний, у плані прямокутний. Дах вальмовий по дерев’яних кроквах, з бляшаним покриттям. Помешкання дво-, чотири- й восьмикімнатні, мають анфіладно-коридорне планування.
Оформлений у цегляному стилі. В центральній частині – зблоковані парадні та чорні сходи, на торцях – сходові клітки, що на верхніх поверхах виступають гранчастими об’ємами. Над торцевими входами з боку просп. Перемоги надбудовано пірамідальні вежки.
Сходові клітки та наріжжя будинку виділені розкріповками, завершеними ступінчастими та прямокутними аттиками. Входи підкреслено широкими напівциркульними віконними прорізами, що відрізняються від видовжених прямокутних вікон з лучковими перемичками інших приміщень. Архітектурний декор виконаний у цеглі, складається з лопаток, карнизних гуртів, фальшивих трикутних фронтонів, геометричного орнаменту.
Будинки № 1 і № 2 разом з навчальними корпусами формують виразний силует історичної частини ансамблю інституту.
У цьому будинку в різні роки мешкали професори КПІ та Київського сільськогосподарського інституту (утворений 1922 на базі агрономічного факультету КПІ, тепер Національний аграрний університет).
1913–22 у квартирі № 4 – Єрмаков Василь Петрович (1845–1922) – математик і механік, чл.-кор. Імператорської Санкт-Петербурзької АН (з 1884), один із фундаторів й активний член Київського фізико-математичного товариства (1890–1917). Засновник і видавець «Журнала элементарной математики» (1884–86) та його продовження – «Вестника опытной физики и элементарной математики» (1886). В 1898–1922 – завідувач кафедри вищої математики КПІ, з 1899 – заслужений професор. Автор наукових праць з проблем математичного аналізу, варіаційного числення, теорії функцій, популярних підручників й навчальних посібників з математики та механіки.
З кін. 19 ст. до 1911 мешкав на сучасній вул. Саксаганського, 41, у квартирі № 6; у 1911–12 – на сучасній вул. Паньківській, 9 у прибутковому будинку М. Грушевського (не зберігся).
У 1920–30-х рр. у квартирі № 13 – Жирицький Георгій Сергійович (1893–1966) – теплотехнік, заслужений діяч науки і техніки Тат. АРСР (з 1953), заслужений діяч науки РРФСР (з 1963).
Викладав у КПІ з 1918, декан механічного факультету (1925–29), завідувач кафедри (1946–66). Автор підручників з теорії парових машин і турбін.
1966 його ім’ям названо один з кратерів на Місяці.
У 1901 – на поч. 20-х рр. – Жуков Іван Діомидович (1860– ?) – хімік, професор кафедри хімічної технології поживних речовин (з 1901), секретар Ради (1904), директор КПІ (1911–17).
Брав участь у діяльності міжнародної комісії з питань встановлення єдиних методів дослідження цукру (Берн, 1906), у підготовці Всеросійської сільськогосподарської виставки 1913 у Києві, роботі Міжнародного конгресу з прикладної хімії (Санкт-Петербург, 1915). Завідувач лабораторії Всеросійського товариства цукрозаводчиків (з 1905), член Опікунської ради Київського комерційного інституту (з 1913).
Експерт з вивчення нових технологій цукроваріння. У роки 1-ї світової війни запропонував оригінальний метод перегонки бензину для потреб авіації. На поч. 1920-х рр. емігрував до Чехії.
1912–21 – Кащенко Микола Феофанович (1855–1935) – ботанік і біолог, акад. УАН (з 1918), перший голова Фізико-математичного відділення УАН (1918–19). Викладав у КПІ 1912–21, завідувач кафедри зоології (з 1912), голова професорського дисциплінарного суду (з 1913), декан сільськогосподарського факультету (1919–20). 1913 заснував на території КПІ акліматизаційний розсадник культурних рослин, перетворений у грудні 1918 на Акліматизаційний сад УАН, його директор до 1935 (територія саду, що містився з 1920-х рр. на сучасній вул. Мельникова, забудована у кін. 1970 – на поч. 1980-х рр.). Фундатор і директор Зоологічного музею УАН (1919–26). Займався проблемами ембріології хребетних тварин і людини, питаннями гістології, мікроскопічної техніки, археології, селекції, акліматизації рослин в умовах України. Засновник патоембріології. З 1920-х рр. до 1935 мешкав на вул. Мельникова, 45 (будинок не зберігся).
В 1920–30-х рр. у квартирі № 11 – Кухаренко Іван Антонович (1880–1938) – вчений у галузі технології цукрового виробництва. Директор КПІ у березні–грудні 1921, завідувач кафедри технології сільськогосподарських виробництв (з 1921). З 1922 працював у КСГІ, завідувач кафедри сільськогосподарської технології. З 1926 – засновник і перший директор Державного експериментального інституту цукрової промисловості (з 1927 – Український НДІ цукрової промисловості).
З 1931 викладав у Київському технологічному інституті харчової промисловості (тепер Український державний університет харчових технологій). Досліджував проблеми цукрового виробництва, кристалізації сахарози. Репресований 1937, реабілітований 1960.
В 1920-х рр. у квартирі № 8 – Малюшицький Микола Кирилович (1872–1929) – ботанік, акад. АН БСРР (з 1928). З 1920 – професор, з 1921 – завідувач кафедри часткового землеробства КПІ, з 1922 – кафедри рослинництва у КСГІ. Одночасно керівник відділу Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції, дійсний член Наукового інституту селекції (тепер Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук).
Досліджував проблеми використання мінеральних добрив у сільському господарстві, селекції картоплі. В 1900–10-х рр. мешкав на тодішніх вул. Дачній, 3, 1-й Дачній лінії, 5 (Шулявка, будинки не збереглися).
1910–28 у квартирі № 12 – Ступін Олекса Якович (1869–1928) – теплотехнік. Викладав у КПІ з 1899. З 1904 – секретар, потім декан механічного відділення. У 1919–20 під час відрядження Г. Де-Метца виконував обов’язки директора інституту. У 1920-х рр. – голова предметних комісій: теплотехнічної на механічному відділенні й інженерно-механічного циклу – на хімічному. Одночасно викладав у інших навчальних закладах міста. Фахівець з парового обладнання, консультант підприємств і установ Києва з питань парового господарства. Наукові праці присвячені дослідженню кам’яного вугілля й антрацитів Донецького басейну, топок для спалювання українських торфів. У 1903–10 мешкав на сучасній вул. М. Коцюбинського, 9 та 5 (будинки не збереглися).
В 1901 – серед. 1910-х рр. – Шапошников Володимир Георгійович (1870–1952) – хімік-технолог, акад. ВУАН (з 1922). Викладав у КПІ з 1899. Засновник і завідувач кафедри технології волокнистих і фарбувальних речовин (1899–1918), декан хімічного відділення (1906–09, 1911–16). Одночасно викладав у Київському університеті, Київському комерційному інституті.
Член комісії з вироблення законопроекту про заснування УАН (1918). Першим серед вітчизняних вчених розпочав дослідження проблем технології волокнистих речовин та хімії барвників. У 1910-х рр. вивчав також питання вологості льону та бавовни. В 1920–30-х рр. мешкав на сучасних вулицях І. Франка, 27, квартира № 10; М. Коцюбинського, 11, квартира № 23; з 1940-х рр. до кінця життя – на вул. Б. Хмельницького, 42, квартира № 9 (будинки не збереглися).
У будинку також проживали професори КПІ, зокрема, вчені у галузі прикладної механіки: в 1910-х рр. – В. Фармаковський, в 1920–30-х рр. – С. Шенберг – у квартирі № 2, В. Шульц – у квартирі № 8.
Література:
ДАК, ф. 18, оп. 1, спр. 205; оп. 2, спр. 84, 90. 92, 116, 248; Весь Киев: Адресная и справочная книга на … (1899–1915) год. – К., 1899–1915; Діденко В. В. Нарис історії Національного аграрного університету. – К., 1998; Записки Київського сільськогосподарського інституту. – 1929. – Т. 4; Історія Академії наук України. 1918–1923: Документи і матеріали. – К., 1993; Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1916 год. – К., 1916; Константинов В. О. Ректори КПІ. – К., 1998; Наука и научные работники СССР (без Москвы и Ленинграда). – Л., 1928. – Ч. VI; Уся Київщина: Довідна книга на 1928 рік. – К., 1928; Хто є хто: Професори Національного технічного університету України «КПІ». – К., 1998.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 953 – 954.