Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Потир, 1757 р.

Потир, 1757 р.

Київський майстер Федір Левицький зробив потир (Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 2281) з написом: «Зделан сей келехъ в голосеевский скитокъ изъ церковного сребра старашемъ начальника иеромонаха Григория 1757 года мая 20 дня» (с. 168)

Роком пізніше [тобто у 1757 р.] Левицький зробив другий потир для Голосіївського скиту (КПЛ, № 2281). Цей потир має стрункішу композицію, хоч його пропорції трохи сплющені, поверхня оброблена надзвичайно майстерно в техніці плоского карбування й різьблення. Майстер знайшов оригінальні форми, які відіграють головну роль у створенні художнього образу. Орнаментальні прикраси скупі й виступають головним чином у вигляді стрічкових мотивів. На чаші потиру, що має циліндричну форму, чітко вирізьблено чотири людські постаті в стрічковому вихлястому обрамленні. Всі вони трактовані в реалістичній манері. На апостолі Павлі справжній козацький кунтуш, поверх якого вдягнена кирея; чоботи гостроносі, ліва рука покладена на ефес вигнутої шаблі, що впирається носком у землю. Яблуко стержня має форму перевернутого глечика. Поверхня його гладенька, без всяких прикрас. Седес конічний, десятигранний, нижня частина – присадкувата. Між округлими лопатями вирізані зубці, які разом з лопатями утворюють на піддоні зубчастий уступ. Грані, як і яблуко, не орнаментовані. Лише по краю лопатей та на випуклості піддону – різьблений орнамент у вигляді стрічкової плетінки. Такою технікою Левицький виконав у 1758 р. дискос на Ближні печери Київської лаври (КПЛ, № 2331). (с. 127 – 128)

Келих, карбований. Майстер Ф. Левицький. XVIII ст. Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, № 2281

Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 167.