[1990 р.] Паспортна інформація
Китаївське городище, поселення та могильник
Пам’ятка археології
X-XIII ст., Київська Русь
Розміщення:
м. Київ, південна околиця, урочище між вулицями Китаївською та Червонопрапорною (за даними 1986 р.).
Загальний опис:
Розташовано на схилах підвищення правого берега Дніпра (вис. 40 м), що має з півночі, сходу та заходу круті схили до долини ріки, а з південної сторони з’єднується з плато. Городище має еліпсовидну форму: витягнуте меридіонально на 370 м, ширина – 100 м.
Дитинець, розмірами 50×75 м, знаходиться в східній частині городища. Характер укріплень обумовлений топографією місцевості, складається з трьох ліній ровів та валів. Перша лінія оточувала дитинець, її вали збереглися до висоти 1 м, ширина в основі – 2-3 м. Залишки другої лінії тягнуться по схилах підвищення нижче дитинця, в західній частині майже впритул підходять до валу 1-ї лінії, а в східній та південній частині віддаляються на 250-300 м. Висота валу 2-ї лінії 1,5 м, глибина рову 1,5 м. Третя лінія простежується в західній та східній частинах городища, в північній частині вал зберігся частково. З півдня простежуються залишки погано збереженого в’їзду в городище. Культурний шар 0,4-0,8 м, на глибині 4-5 см насичений матеріалами XI-XII ст., в північній частині – знищений переплануванням, що проводились у XVII-XVIII ст.
Печери, за виглядом подібні до Лаврських, знаходяться в західній частині городища. Частина їх знаходиться на території виноградинка. Виявлені були у 1857 р. внаслідок обвалу, що відкрив вхід до печер, розташований нижче площі дитинця біля його західної частини. Перший топографічний план печер склав послушник Печерського монастиря Іван Таранов. У 1910-1912 р. обстежено хід висотою 1,4 м з залишками опалювальної системи, камеру з трьома ходами, ще один хід та галерею. Роботи проводились Київським товариством охорони пам’яток старовини та мистецтва під керівництвом члена товариства А.Д.Ертель. Обстежувала печери спеціальна команда саперів під командуванням п-ка А.Павлова та к-на Маркевича.
Поселення прилягає до північної частини городища з напільної сторони. Його культурний шар, синхронний з городищем, вперше виявлено у 1961 р. Поселення займає похилу низину, зі сходу прилягає до бетонного заводу, з заходу частину його займають ділянки Інституту садівництва, на півдні сягає берегів ставу та крутих схилів, на яких знаходиться городище. Загальна площа поселення близько 30 га. Культурний шар до 1 м, насичений фрагментами ліпної та кружальної слов’янської кераміки Х-ХІІІ ст., шиферними пряслами, уламками скляних браслетів, тощо; дуже пошкоджений розпашкою та забудовами. На поверхні трапляється велика кількість підйомного матеріалу.
Могильник знаходиться на протилежному від городища підвищенні, що прилягає до нього з південного сходу. Складається з трьох груп курганів, розділених між собою валами. Має безпосереднє відношення до городища та поселення.
Перша група курганів розташована на південь від городища, займає верхівку та схил підвищення. З одного боку прилягає до городища, з другого – до дороги, що веде на виноградник. Обмежена двома валами, перший з яких розташований напроти в’їзду до городища та відокремлює його від першої групи курганів. Другий вал – на відстані 250 м від першого, завдовжки 75 м, висотою 1,2 м.
Друга група курганів розташована на 700 м на південний схід від городища, вздовж правої сторони дороги, що веде з монастиря на третє, південне підвищення Китаївських висот.
Третя група відокремлена від другої валом, що проходить по схилах виноградинка, розташована на підвищенні з досить крутими схилами напроти курганів другої групи і порівняно малочисельна.
На могильнику існують два типи поховань – трупоспалення та трупопокладення.
Історична довідка, відомості про дослідження:
Китаївське городище відноситься до городищ, споруджених на схилах правого берега Дніпра як сторожові пункти. Його територія заселялась починаючи з епохи пізньої бронзи.
Городище виникло в Х ст. Дослідники (А.Д.Ертель, І.І.Мовчан, А.І.Кубишев) припускають, що воно було знову відбудоване князем Володимиром під час спорудження захисної лінії навколо Києва. Поряд з городищем виникло поселення та могильник. Близько середини ХІІ ст. тут засновує пустинь князь Андрій Боголюбський на прізвисько Китай (звідки, напевно, і походить назва місцевості – Китаєво), тут же знаходився його заміський будинок. Городище було знищено у 1240 р. монголо-татарами.
В XVII ст. монахи Печерського монастиря влаштували тут скит і місцевість остаточно закріпилася за Печерським монастирем. На початку XVIIІ ст. київський генерал-губернатор Д.Голіцин збудував в Китаївському монастирі церкву св. Сергія. Пізніше побудована церква св. Трійці.
У 1857 р. на городищі виявлені печери. У 1874 р. Д.Я.Самоквасовим розкопано 4 кургани, у 1876 р. В.П.Науменко дослідив 3 кургани, у 1886 р. В.Б.Антонович розкопав 1 курган. З 1910 по 1914 р. дослідженням городища, печер та могильника займався А.Д.Ертель. З 1961 р.- Інститут археології АН УРСР (зараз НАН України).
Матеріали досліджень зберігаються в фондах Інституту.
Облікова інформація:
Взято під охорону згідно постанови Ради Міністрів УРСР № 711 від 21.07.1965 р.
Охоронний № : 142
Межі охоронної зони і зони регулювання забудови: встановлені згідно з рішенням Київського міського виконавчого комітету № 422 від 19.09.1973 р. та № 569 від 25.06.1984 р.
Основна бібліографія, архівні дані:
Антонович В.Б. Археологическая карта Киевской губернии.- М., 1859.
Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей.- К., 1874.
Кубишев А.І. Стародавній Китаїв // Археологія.- Т. 17.- К., 1964.
Толочко П.П. Таємниці київських підземель.- К., 1968.
Мовчан І.І., Степаненко Л.Я. Розкопки поселення та могильника в Китаєво // Археологічні дослідження Стародавнього Києва.- К., 1976.
Толочко П.П. Древній Київ.- К., 1976.
Ілюстративні матеріали:
План-схема Китаївського городища.