Актори (Г – Д)

1948 – 90 – Гашинський Аркадій Євгенович (1920 – 91) – актор театру й кіно, народний артист СРСР (з 1971); викладач студії при цьому театрі (1969 – 75), Київського інституту театрального мистецтва ім. І. КарпенкаКарого (з 1980).

У театрі ім. І. Франка зіграв бл. 100 ролей. Серед них: Мансуров («По той бік» А. Барянова), Ашот Мисьян («Вас викликає Таймир» К. Ісаєва, О. Галича), Граф («Житейське море» І. Карпенка-Карого), Артем («Макар Діброва» О. Корнійчука), Бургойн («Учень диявола» Б. Шоу; всі – 1948), Ян («Професор Буйко» Я. Баша), Карл («Юліус Фучік» Ю. Буряківського), Слуга в палаці («Змова приречених» М. Вірти), Комков («Щастя» П. Павленка, С. Радзинського), Капітан Крамер («За другим фронтом» В. Собка), Гірей, Гравець («Маруся Богуславка» М. Старицького), Антоніо («Дванадцята ніч» В. Шекспіра; всі – 1949), Горячин («За горизонтом» І. Гайдаєнка, І. Беркуна), Миша Кочин («Молодість» Л. Зоріна), Лука («Завтра вранці» О. Ільченка; всі – 1950), Капітан Рибалтовський («Незабутній 1919-й» В. Вишневського), Петро Мороз («Калиновий гай» О. Корнійчука), Хрущ («Любов Ярова» К. Треньова), Лоренс («На грані ночі і дня» А. Якобсона; всі – 1951), Світловидов («Дніпрові зорі» Я. Баша), Донат («Єгор Буличов та інші» М. Горького), Член правління колгоспу («В степах України» О. Корнійчука), Сахаров, Князь Гантимуров («Порт-Артур» І. Попова, О. Степанова; всі – 1952), Борис («Земний рай» А. Васильєва), Ібрагім («Угрюм-ріка» за В. Шишковим, обидві – 1953), Вернигора («Крила» О. Корнійчука, 1954), Джон Свенс («Гість з того світу» Л. Гаркуші), Коцур («Кров’ю серця» П. Пасєки, О. Свердлова), Апраш, Хома, Бєлохвостов [«Лиха доля» («Циганка Аза»), «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Не судилося» М. Старицького], Граф Глостер («Король Лір» В. Шекспіра; всі – 1959), Паращенко [«Мертвий бог» («Чужий дім») М. Зарудного], Каштелян, князь Ольшанський («Свіччине весілля» І. Кочерги; обидві – 1960), Командир («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Аристарх («Фараони» О. Коломійця), Анненков («Пророк» І. Кочерги), Механтроп («Фауст і смерть» О. Левади; всі – 1961), Едлай Гамільтон («День народження Терези» Г. Мдівані), Дорані («Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра; обидві – 1962); Андронаті («У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської), Іван Дзещ («Де тирса шуміла» А. Шияна; обидві – 1963); Пол Мелвіл («Регбі» Д. Беллека, П. Кантена), Лопуцковський («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Уільям Трот («Повпред» І. Шведова; всі – 1964), Інтелігент («Планета сподівань» О. Коломійця), Гроза («Сторінка щоденника» О. Корнійчука), Скрипач («Петрівка, 38» Ю. Семенова), Креонт, цар Фіванський («Антігона» Софокла; всі – 1965), Аполлон («Розплата» О. Корнійчука), Дзержинський («Шосте липня» М. Шатрова; обидві – 1966), Урієль Акоста («Урієль Акоста» К. Гуцкова), Чорногуз («Мої друзі» О. Корнійчука; обидві – 1967), Мастаков («Старий» М. Горького), Купер Барклай («Поступися місцем» В. Дельмар), Кнур («Лимерівна» Панаса Мирного), Гейдріх («Коли мертві оживають» І. Рачади), Рудольф («Голосіївський ліс» В. Собка), Лікар («Для домашнього вогнища» І. Франка; інсценізація Ю. Бобошка, А. Драка; всі – 1968), Дон Хозе («Дон Сезар де Базан» А. Деннері, Ф. Дюмануара), Гуля («Рим-17, до запитання» М. Зарудного), Білик («Горлиця» О. Коломійця), Рудольф («Голосіївський ліс» В. Собка; всі – 1969), Арсен Рай («Вірність» М. Зарудного), Піп («Правда» О. Корнійчука), Ярослав («Ярослав Мудрий» І. Кочерги), Дейфоб («Кассандра» Лесі Українки, всі – 1970), Сервантес («Людина з Ламанчі» Д. Вассермана, Дж. Деріона), Дервіш, Рискул-бей («В ніч місячного затемнення» М. Каріма; всі – 1971), Градобоєв («Гаряче серце» О. Островського, 1972), Палех («Лавровий вінок» Л. Дмитерка, 1973), Лаврін («Незабутнє» О. Довженка), Берик («Таке довге, довге літо» М. Зарудного), Новаш («Здрастуй, Прип’ять» О. Левади; всі – 1974), Хорст Занненбах («Комендант Берліна» В. Собка, 1975), Береговой («Тил» М. Зарудного), Макбет («Макбет» В. Шекспіра; обидві – 1978), Полковник («Поєдинок» Л. Синельникова), Серебряков («Дядя Ваня» А. Чехова, обидві – 1980), Прохор («Васса Желєзнова» М. Горького), Контр-адмірал («Загибель ескадри» О. Корнійчука; обидві – 1981), Чародій («Камінь русина» О. Коломійця, 1982), Воланд («Майстер і Маргарита» за М. Булгаковим), Генерал Дубельт («Здавалося б, одне лиш слово…» А. Малишка), Джеймс Тайрон («Подорож у ніч» Ю. О’Ніла; всі – 1990).

Глієр Рейнгольд Моріцович (1875 – 1956) – композитор, диригент, педагог, народний артист СРСР (з 1938); професор (1913 – 20) і директор (з 1914) Київської консерваторії, 1920 – 41 – професор Московської консерваторії. Автор музики до вистави театру ім. І. Франка «Гайдамаки» за Т. Шевченком (інсценізація Леся Курбаса, 1927; у співавт.).

Гріншпун Ізакін Абрамович (1912 – 90) – режисер, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1958). У театрі ім. І. Франка поставив спектакль «Гра без правил» Л. Шейніна (1962).

1951, 1957 – 81 – Давиденко Олексій Михайлович (1914 – ?) – актор, заслужений артист УРСР (з 1951); актор Харківського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка (1934 – 36), Харківських ТРОМу і ТЮГу (1936 – 37), Львівського драматичного театру ім. М. Заньковецької (1951 – 57).

Ролі у театрі ім. І. Франка: Гнат («Назар Стодоля» Т. Шевченка, 1951), Андрій Іванович («Не судилося» М. Старицького), Граф Кент («Король Лір» В. Шекспіра; обидві – 1959), Перегон, Денис Варта («Фортуна», «Марина» М. Зарудного), Андронаті («У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської), Бородань («Планета сподівань» О. Коломійця), Генерал фон Ріхтер («Зупиніться!» І. Рачади), Комісар міліції («Петрівка, 38» Ю. Семенова), Тіресій («Антігона» Софокла), Бабич («Украдене щастя» І. Франка), Іван Сірко («Де тирса шуміла» А. Шияна; всі – 1965), Гервасій («Мартин Боруля» І Карпенка-Карого), Лопух [«Лиха доля» («Циганка Аза») М. Старицького], БончБруєвич («Шосте липня» М. Шатрова; всі – 1966), Колотуха («Мої друзі» О. Корнійчука, 1967), Остап Кнур («Лимерівна» Панаса Мирного), Микита («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Гінденбург («Коли мертві оживають» І. Рачади; всі – 1968), Мільчек («Помста» А. Фредра, 1969), Басов, Генерал («Правда» О. Корнійчука), Ратибор («Ярослав Мудрий» І. Кочерги; всі – 1970), Астров («Дядя Ваня» А. Чехова, 1980), Гайдай («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1981).

1957 – 90 – Дальський Володимир Михайлович (справж. – Нестеренко; 1912 – 98) – актор театру і кіно, народний артист СРСР (з 1960).

Ролі в цьому театрі: Столяр Морж («Чому посміхалися зорі» О. Корнійчука), Живота Цвійович («Доктор філософії» Б. Нушича; обидві – 1957), Антон Кряж («Веселка» М. Зарудного, 1958), Солопій Черевик («На хуторі біля Диканьки» В. Минка), Граф Глостер («Король Лір» В. Шекспіра; обидві – 1959), Сава («Дівоча доля» Л. Дмитерка), Гаврило Нечай («Над Дніпром» О. Корнійчука), Шавула («Свіччине весілля» І. Кочерги; всі – 1960), Батько («Щедрий вечір» В. Блажека), Сиплий («Оптимістична трагедія» В. Вишневського; обидві – 1961), Журден («Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра), Штумпе («Гра без правил» Л. Шейніна; обидві – 1962), Галушка («В степах України» О. Корнійчука; новий сценічний варіант, 1963), Браун («Регбі» Д. Беллека, П. Кантена), Кирило Шпак («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка; обидві – 1964), Черчілль («Зупиніться!» І. Рачади), Євген Дибенко («Правда і кривда» М. Стельмаха; обидві – 1965), Василь Крим («Калиновий гай» О. Корнійчука), Ступай-Ступаненко («Патетична соната» М. Куліша; обидві – 1966), Мартин Боруля («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Гроза, Степан Моргун («Сторінка щоденника», «Мої друзі» О. Корнійчука; всі – 1967), Труффальдіно («Слуга двом панам» К. Гольдоні), Пропотєй, Дуньчин чоловік («Єгор Буличов та інші», «Варвари» М. Горького), Самохід («На сьомому небі» М. Зарудного), Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Іван Непокритий («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Шевчук («Сильні духом» Д. Медведєва, А. Гребньова), Лепорелло («Кам’яний гість» О. Пушкіна), Дрейлінг («Коли мертві оживають» І. Рачади), Сват («Назар Стодоля» Т. Шевченка; всі – 1968), Кирило Сергійович («Пам’ять серця» О. Корнійчука, 1969), Очерет («Вірність» М. Зарудного, 1970), Слуга (Санчо Панса) («Людина з Ламанчі» Д. Вассермана, Дж. Деріона), Токарський («Вірність» М. Зарудного), Третій аксакал («В ніч місячного затемнення» М. Каріма), Крамарюк («Житейське море» І. Карпенка-Карого; всі – 1971), Курослєпов («Гаряче серце» О. Островського, 1972), Роман Супрун («Пора жовтого листя» М. Зарудного, 1973), Каїтан («Таке довге, довге літо» М. Зарудного), Павел Петков («Шоколадний солдатик» Б. Шоу; обидві – 1974), Бартломат («Краків’яни і гуралі» В. Богуславського, 1976), Воротар («Макбет» В. Шекспіра, 1978), Самокрут («Маестро, туш!» М. Зарудного), Мартин («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого; нова редакція; обидві – 1979), Тартатовський («Поєдинок» Л. Синельникова), Телєгін («Дядя Ваня» А. Чехова; обидві – 1980), Боцман Бухта («Загибель екскадри» О. Корнійчука), Веллуто («Моя професія – синьйор з вищого світу» Д. Скарначчі, Р. Тарабузі; обидві – 1981), Пустаревич («Павлинка» Я. Коласа), Борич («Камінь русина» О. Коломійця; обидві – 1982), Свистиков («Тіні» М. Салтикова-Щедріна), Винник («Майська ніч» М. Старицького, за М. Гоголем; обидві – 1986), Анхіз («Енеїда» за І. Котляревським, 1990).

1978 – 2001 – Данченко Сергій Володимирович (1937 – 2001) – режисер, народний артист УРСР (з 1980) і СРСР (з 1988), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1978) і Державної премії СРСР (1980); режисер (1965 – 67), головний режисер (1970 – 78) Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької, головний режисер Львівського театру юного глядача (1967 – 70), викладач Київського інституту театрального мистецтва (з 1979).

Художній керівник театру ім. І. Франка, в якому поставив спектаклі: «Украдене щастя» І. Франка (1979), «Поєдинок» Л. Синельникова, «Дядя Ваня» А. Чехова (обидва – 1980), «Загибель ескадри» О. Корнійчука (1981), «Конотопська відьма» за Г. Квіткою-Основ’яненком (1982), «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта (1983), «Вибір» Ю. Бондарєва, «Регіон» М. Зарудного, «Здавалося б, одне лиш слово…» А. Малишка (всі – 1984), «Злива» О. Коломійця (1985), «Бронзова фаза» М. Зарудного, «Енеїда» за І. Котляревським (1986), «Аукціон» М. Гараєвої (1987), «Камінний господар» Лесі Українки (1988), «Тев’є-Тевель» Г. Горіна, за Шолом-Алейхемом; 1989), «Санаторійна зона» Ю. Михайлика, за М. Хвильовим; 1990), «Біла ворона» Ю. Рибчинського (1991), «Зимовий вечір» М. Старицького (1992), «Патетична соната» М. Куліша (1993), «Росмерсгольм» Г. Ібсена (1994), «Мерлін, або Спустошена країна» Т. Дорста, У. Елер, «Приборкання норовливої» В. Шекспіра (обидва – 1996), «Король Лір» В. Шекспіра (1997), «За двома зайцями» М. Старицького, «Пігмаліон» Б. Шоу (обидва – 2000) та ін.

Данькевич Костянтин Федорович (1905 – 84) – композитор, піаніст, педагог, народний артист СРСР (з 1954); викладач (з 1929), професор (1948 – 53) Одеського музично-драматичного інституту, директор (1944 – 51) Одеської, професор (з 1953) Київської консерваторій, голова Спілки композиторів України (1956 – 67), лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1975).

Написав музику до вистав театру ім. І. Франка: «Поетова доля» С. Голованівського (1939), «Багато галасу даремно» В. Шекспіра (1941, 1964 – нова редакція), «Далеко від Сталінграда» А. Сурова (1947).

1946 – 85 – Дашенко Василь Павлович (1916 – 85) – актор, народний артист УРСР (з 1970).

Ролі: Перший ад’ютант («Правда» О. Корнійчука), Красавін («Далеко від Сталінграда» А. Сурова), Олег Кошовий, Василь Земнухов («Молода гвардія» за О. Фадеєвим; всі – 1947), Болдирєв («По той бік» А. Барянова), Гришко («Вас викликає Таймир» К. Ісаєва, О. Галича), Демид, учитель («Суєта» І. Карпенка-Карого), Артем («Макар Діброва» О. Корнійчука), Незнамов («Без вини винуваті» О. Островського), Пічугін («Велика сила» Б. Ромашова; всі – 1948), Васильєв («Професор Буйко» Я. Баша), Марек («Юліус Фучік» Ю. Буряківського), Марк Піно («Змова приречених» М. Вірти), Гриць («В степах України» О. Корнійчука), Юрій Піднебеско («Щастя» П. Павленка, С. Радзинського; всі – 1949); Бурляй («Завтра вранці» О. Ільченка), Микола Гуляницький («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого; обидві – 1950), Командир загону, Перебіжчик («Незабутній 1919-й» В. Вишневського), Демид («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), Офіцер («Любов Ярова» К. Треньова), Назар Стодоля («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Хенрік («На грані ночі і дня» А. Якобсона; всі – 1951), Сергій («Дніпрові зорі» Я. Баша), Звонарьов, Інженер, Генерал Кондратенко («ПортАртур» І. Попова, О. Степанова; всі – 1952), Ройовий («Крила» О. Корнійчука, 1954), Мойчук («Гість з того світу» Л. Гаркуші), Демид («Суєта» І. Карпенка-Карого), Погода, Андрій Тур («Чому посміхалися зорі», «Банкір» О. Корнійчука), Назар Вирвидуб («На хуторі біля Диканьки» В. Минка), Граф Кент («Король Лір» В. Шекспіра; всі – 1959), Іван Кортун [«Мертвий бог» («Чужий дім») М. Зарудного], Гурій Струна («Над Дніпром» О. Корнійчука), Міка Ставинський («Барабанщиця» А. Салинського; всі – 1960), Другий ведучий («Оптимістична трагедія» В. Вишневського, 1961), Священнослужитель («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Аполоніо Сельвіро («День народження Терези» Г. Мдівані), Зачепило («На дні морському» М. Руденка), Леонтьєв («Гра без правил» Л. Шейніна; всі – 1962), Шамрай («Істина дорожча» С. Голованівського), Данило Гундя («Де тирса шуміла» А. Шияна; обидві – 1963), Вацлав Вестемпольський, Перегон («Марина», «Фортуна» М. Зарудного), Самсонов, батько («Петрівка, 38» Ю. Семенова; всі – 1964), Штульберг, Бичевський («Зупиніться!» І. Рачади), Григор Задніпровський («Правда і кривда» М. Стельмаха; всі – 1965), Михайло («Розплата» О. Корнійчука), Гамар («Патетична соната» М. Куліша), Ксьондз («Перехресні стежки» за І. Франком), Ріцлер («Шосте липня» М. Шатрова; всі – 1966), Клим Островенко («Сині роси» М. Зарудного, 1967), Джордж («Поступися місцем» В. Дельмар, 1968), Генерал («Пам’ять серця» О. Корнійчука), Семен Михайлович («Голосіївський ліс» В. Собка), Капітан Слівінський («Для домашнього вогнища» І. Франка, інсценізація Ю. Бобошка, А. Драка; всі – 1969), Чорба («Вірність» М. Зарудного), Недосєкін («Спадщина» А. Софронова), Нечхай («Маруся Богуславка» М. Старицького; всі – 1971), Федір («За дев’ятим порогом» О. Коломійця), Панок з вусами («Гаряче серце» О. Островського; обидві – 1972), Прищов («Солдатська вдова» М. Анкілова), Некований, Остап Точило («Пора жовтого листя» М. Зарудного), Вічний («Голубі олені» О. Коломійця), Денис («Дві сім’ї» М. Кропивницького; всі – 1973), Лаврін («Незабутнє» О. Довженка), Новаш («Здрастуй, Прип’ять!» О. Левади), Антін Гай («Недоспівана пісня» О. Підсухи; всі – 1974), Ністор («Каса маре» Й. Друце), Берзарін («Комендант Берліна» В. Собка; обидві – 1975), Варжинець («Краків’яни і гуралі» В. Богуславського; 1976), Наріжний («Тил» М. Зарудного), Назаров («…і змовкли птахи» І. Шамякіна), Дункан («Макбет» В. Шекспіра; всі – 1978), Кобаха («Загибель ескадри» О. Корнійчука, 1981).

1939 – 64 – Добровольський Віктор Миколайович (1906 – 84) – актор театру і кіно, народний артист СРСР (з 1960), Лауреат Державної премії СРСР (1951), Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка (1983); актор театрів Одеси, Харкова, Донецька, Київського академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки (1964 – 84).

Ролі в театрі ім. І. Франка: Дульчин («Остання жертва» О. Островського, 1939), Михайло Гурман («Украдене щастя» І. Франка, 1940), Богдан Хмельницький, Гайдай («Богдан Хмельницький», «Загибель ескадри» О. Корнійчука), Бенедикт («Багато галасу даремно» В. Шекспіра; всі – 1941), Шолуденко («Хрещатий Яр» Л. Дмитерка, 1944), Лопахін («Вишневий сад» А. Чехова), Кривенко («Переможці» Б. Чирскова; обидві – 1946), Меррік («Глибоке коріння» Дж. Гоу, А. Д’Юссо, 1947), Кіндрат Тополя («Макар Діброва» О. Корнійчука), Річард («Учень диявола» Б. Шоу; обидві – 1948), Юліус Фучік («Прага залишається моєю» Ю. Буряківського), Макс Вента («Змова приречених» М. Вірти), Тобі Белч («Дванадцята ніч» В. Шекспіра; всі – 1949), Карпо Вітровий, Батура, Тарас Голота («Калиновий гай», «Правда» О. Корнійчука; всі – 1950), Шибаєв («Незабутній 1919-й» В. Вишневського), Оскар Андерс («На грані ночі і дня» А. Якобсона; обидві – 1951), Бережний («Дніпрові зорі» Я. Баша), Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Єгор («Єгор Буличов та інші» М. Горького), Борейко («ПортАртур» І. Попова, О. Степанова; всі – 1952), Петро Ромодан («Крила» О. Корнійчука, 1954), Генерал Рибаков («Іван Рибаков» В. Гусєва, 1955), Роман Круча («Банкір» О. Корнійчука, 1956), Петро Несвятипаску («Дума про Британку» Ю. Яновського, 1957), Родіон Нечай («Над Дніпром» О. Корнійчука), Чіп («Свіччине весілля» І. Кочерги; обидві – 1960) та ін.

Поставив спектакль «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького (1956).

1926 – 49 – Драк Матвій Ілліч (1887 – 1963) – художник театру, заслужений артист УРСР (з 1940); художник-декоратор у театрах Вінниці, Одеси, Пскова, Петрограда, один із засновників і художник Українського драматичного театру ім. І. Франка (з 1920).

У цьому театрі оформив вистави: «Гайдамаки» за Т. Шевченком (інсценізація Леся Курбаса), «Джума Машід» Г. Венеціанова (обидві – 1927), «Кам’яний острів» О. Корнійчука (1930), «Початок життя» Л. Первомайського (1935), «Загибель ескадри» (разом з М. Уманським), «В степах України» О. Корнійчука, «Державна справа» В. Малакова, Д. Шкневського (усі – 1940), «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Партизани», «В степах України», «Фронт» О. Корнійчука, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Назар Стодоля» Т. Шевченка (усі – в Семипалатинську, 1942), «На перші гулі» С. Васильченка, «Бувальщина» С. Велісовського, «По ревізії» М. Кропивницького, «Весілля Кречинського» О. Сухово-Кобиліна (усі – в Ташкенті, 1943), «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Загибель ескадри» О. Корнійчука, (обидві – 1945), «У пущі» Лесі Українки, «Старі друзі» Л. Малюгіна (обидві – 1946), «Котигорошко» А. Шияна (1947), «Житейське море» І. Карпенка-Карого, «Платон Кречет» О. Корнійчука (обидві – 1948), «Маруся Богуславка» М. Старицького; 1949), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1950), «Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького (1951), «Честь сім’ї» Г. Мухтарова (1952).

1935 – 48 – Дуклер Валентин Самійлович (1908 – 97) – актор, заслужений артист УРСР (з 1940); актор театрів Одеси, Харкова, Київського академічного російського драматичного театру ім. Лесі Українки (1948 – 66).

Ролі в театрі ім. І. Франка: Нейфах («Початок життя» Л. Первомайського, 1935), Дон Карлос («Дон Карлос» Ф. Шіллера, 1936), Олександр («Останні» М. Горького), Мічман Кноріс, Тарас Капуста, Керенський («Загибель ескадри», «Банкір», «Правда» О. Корнійчука; всі – 1937), Пан Клембовський («Ішов солдат з фронту» В. Катаєва), Аркадій Павлович («Платон Кречет» О. Корнійчука), Надір («Честь» Г. Мдівані), Грицько Шандура («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Маркіз Поза («Дон Карлос» Ф. Шіллера; всі – 1938), Богун («Богдан Хмельницький» О. Корнійчука), Костомаров («Поетова доля» С. Голованівського; обидві – 1939), Дульчин («Остання жертва» О. Островського), Іван («Суєта» І. Карпенка-Карого), Довгоносик («В степах України» О. Корнійчука), Гірей, Мурза («Маруся Богуславка» В. Чаговця, за М. Старицьким; усі – 1940), Гоуард Меррік («Глибоке коріння» Дж. Гоу, А. Д’Юссо), Кругляк («Макар Діброва» О. Корнійчука), Мілягін («Велика сила» Б. Ромашова; всі – 1948).

Духновський Микола Іванович (1908 – 99) – художник театру, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1954); художник (1929 – 31), головний художник Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки (1934 – 62), професор Київського художнього інституту (з 1967).

У театрі ім. І. Франка оформив вистави: «Далеко від Сталінграда» А. Сурова (1947), «Професор Буйко» Я. Баша, «Щастя» П. Павленка, С. Радзинського (обидві – 1949), «Любов Ярова» К. Треньова (1951), «Остання зустріч» О. Левади (1957), «Червоні дияволята» П. Бляхіна (1963).