Київ 10 – 13 століть: карта-реконструкція
Петро Толочко
Стародавній Київ належав до найбільших центрів східнослов’янської і європейської культури. Його появу, згідно з літописним переказом кін. 11 ст., провістив сам учень Христа апостол Андрій. Показавши своїм учням на дніпровські кручі, він промовив: «На цих горах возсіяє благодать Божа, постане велике місто і буде багато церков». У кін. 9 ст. вустами князя Олега Київ проголошується «матір’ю міст руських». На міфологічному рівні це означало, що він дав життя усім іншим містам Русі, а на державно-політичному визнавалася його столична роль для усіх східнослов’янських земель. Літописці продовжували підкреслювати богообраність і велич Києва навіть у часи феодальної роздробленості Русі. Невідомий автор серед. 12 ст. зауважив: «І хто ж бо не полюбить київського княжіння, адже вся честь і слава, і велич, і глава всім землям руським Київ».
Слава Києва вийшла далеко за межі східнослов’янського світу. Його знали арабські історики і географи 9 – 11 ст., європейські хроністи 11 – 13 ст. За словами німця Титмара Мерзебурзького, Київ на поч. 11 ст. був великим містом з незліченною кількістю народу, мав 400 храмів і 8 торжищ. Адам Бременський на поч. 70-х років 11 ст. називав його «суперником Константинополя».
До нас дійшло небагато з того, що викликало захоплення сучасників від стародавнього Києва. Час і лихоліття іноземних навал стерли з лиця його землі чудові храми, князівські палаци, оселі киян. Сьогодні тільки археологія може дати уявлення про минулу велич і красу столиці Русі. За розрахунками автора цих рядків, Київ у 12 – 13 ст. займав територію понад 30 кв. км., мав площу забудови близько 400 га. і кількість населення 50 тис. осіб. За середньовічними масштабами це було справді велике місто, яке не поступалося багатьом європейським столицям.
З поч. 70-х років 20 ст. археологи у співдружності з художниками й архітекторами розпочали роботу з відтворення архітектурного образу стародавнього Києва. Перша спроба дати об’єктивну модель центральної частини міста здійснена Д. Мазюкевич за науково-консультативною участю Ю. Асєєва, П. Толочка та С. Кілієвич. Макет експонується у Національному заповіднику «Софія Київська». Згодом цю роботу продовжив О. Казанський. Він у творчій співдружності з Ю. Асєєвим і П. Толочком створив для Державного історичного музею прекрасну діораму стародавнього Києва. Обидві роботи досить повно відтворили історико-архітектурний образ Києва 10 – 13 ст.
Наступним етапом моделювання стародавнього Києва стала графічна карта-реконструкція, виконана архітекторами О. Кутовим, В. Розенбергом і О. Зоріним у першому варіанті, і першими двома авторами – у другому. На відміну від попередників О. Кутовий і В. Розенберг відтворили архітектурний образ Києва у повному просторовому його обсязі – від Кирилівського до Видубицького монастирів і від Дніпра до Либеді. Звичайно, дати повну гарантію того, що Київ 10 – 13 ст, був саме такий, неможливо. І все ж, перед нами не просто красива картинка, покликана до життя уявою архітекторів і археологів, а максимально близький до реального образ давнього міста. В його основі – результати багаторічних архітектурно-археологічних досліджень, здійснених кількома поколіннями археологів. Внаслідок цього вдалося відтворити містобудівну планувальну структуру, дати реконструкції майже усіх монументальних будівель, а також скласти уявлення про характер масової забудови стародавнього Києва.
Переконаний, що карта-реконструкція допоможе читачам краще осягнути таке непересічне явище нашої історії та культури, яким був Київ у 10 – 13 ст., і стане добрим путівником, завдяки якому вони зможуть здійснити захоплюючу екскурсію його вулицями і площами, ознайомитися з найвідомішими пам’ятками.