Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Олена Мокроусова, Тетяна Скібіцька, Тетяна Трегубова, Лариса Федорова

2011 р. Звід пам’яток Києва

496.11. Садиба 1900-х рр., 1912, 1930-х рр., в якій проживали Істоміни М. П., О. П. і Ф. П., Ковалевський В. І. (архіт., іст.).

Вул. Січневого повстання, 16, 18/29. Складається з наріжного будинку, спорудженого 1912, і двох прилеглих до його торців бічних об’ємів 1900-х рр.

Ділянка з 1880-х рр. належала родині Рибинських. Купець З. Рибинський одержав її у власність за роздільним актом 1884. Майно успадкувала за заповітом 1899 його родина – дружина Є. Рибинська і діти. Периметральна забудова садибної ділянки остаточно сформувалась у 1910-х рр. Крім житлових приміщень, тут розташовувалися різноманітні торговельні заклади та установи. В цоколі будинку на вул. А. Іванова, 29 – бакалійна крамниця, кухня, господарські приміщення, велика казарма для робітників з ремонту трамваїв; на другому поверсі шість кімнат займало поштово-телеграфне відомство; у півтораповерховому флігелі на подвір’ї (не зберігся) на першому поверсі була казарма, на другому – мебльовані кімнати.

Житловий будинок, 1903 (№ 16).

На червоній лінії забудови вулиці. Зведений за проектом інж.-підполковника О. Желтухіна як прибутковий, односекційний з двома великими квартирами на кожному з верхніх поверхів і обслуговуючими приміщеннями на першому поверсі. Первісно триповерховий; надбудований у 1939 – 40 під житло для робітників київської друкарні «Оборонгиз». Не збереглося первісне завершення чолового фасаду – тридільний фронтон, прямокутний аттик та засклений світловий ліхтар у вигляді піраміди.

Чотириповерховий з підвалами, цегляний, пофарбований, у плані Г-подібний. Перекриття пласкі. Дах двосхилий під бляхою.

Чоловий фасад виконаний в цегляному стилі з елементами ренесансу. Центральну та бічні осі симетричного за композицією фасаду виявлено різноширокими розкріповками (п’ять віконних осей – у центрі, дві – на флангах) з канелюрованими пілястрами на рівні другого – третього поверхів. Прорізи прямокутні, крім здвоєних аркових вікон третього поверху у бічних розкріповках. Вхід – у центрі, в площинах між розкріповками – два ряди балконів. Одним з основних елементів декорування є зубчасті й аркатурні пояси у карнизних, міжповерхових та підвіконних гуртах. Вінцевий карниз доповнено прямокутними фільонками без декору й невисокими прямокутними аттиками над розкріповками. Площину стіни пофарбовано у жовтуватий колір, архітектурні деталі – білого кольору.

Дворовий фасад без оздоблення.

Споруда – характерний зразок київського прибуткового будинку межі 19 – 20 ст.

На поч. 20 ст. у будинку № 16 проживали брати Істоміни.

Істомін Михайло Павлович (1855 – після 1932) – історик, педагог, громадський діяч. Викладав історію в жіночих гімназіях О. Дучинської, М. Левандовської та при євангелістсько-лютеранській церкві. 1912 – 13 – товариш голови Київського релігійно-філософського товариства, пізніше – член його ради. Брав участь у діяльності Київського товариства старожитностей і мистецтв.

1924 – 30 – позаштатний постійний співробітник Комісії Києва та Правобережжя, яку заснував і очолював М. Грушевський. Досліджував українське мистецтво, історію Київського полку на Гетьманщині 17 – 18 ст., селянські рухи на Київщині серед. 19 ст.

Істомін Олександр Павлович – філолог, педагог. Викладав російську мову, словесність і педагогіку в Міністерській (Ольгинській) жіночій гімназії (1889 – 1920), педагогіку в гімназії О. Дучинської. Член ради Київського релігійнофілософського товариства (з 1912).

Істомін Федір Павлович (1862 – 1917) – історик, філолог, педагог. По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету викладав в Інституті шляхетних дівчат і П’ятій київській гімназії, у 2-й пол. 1910-х рр. працював також у політехнічному інституті. Член Київського товариства охорони пам’яток старовини і мистецтва (з 1910), ради Київського релігійно-філософського товариства (з 1912), редакції журналу «Христианская мысль» (1916 – 17). Досліджував історію релігії, церкви, церковних старожитностей.

1915 у будинку жив Ковалевський Володимир Іванович (1848 – 1934) – вчений-аграрник, державний діяч, голова Російського технічного товариства (1906 – 16), почесний член Київського політехнічного інституту. Під час 1-ї світової війни – член бюро Центрального військово-промислового комітету, позаштатний голова Торфяного комітету Головного управління землевпорядкування і землеробства Російської імперії.

У 1910-х рр. у будинку мешкав також начальник «Арсеналу» генерал-майор М. Блажовський.

Тепер у будинках на перших поверхах офіси.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 2593; ф. Р-330, оп. 1, спр. 581, 765; ДАКО, ф. 1636, оп. 6, спр. 696; ІР НБУ, ф. Х, №. 4258, 4264; Андрієнко-Нечитайло М. Мої спогади про В. Пещанського // Мистецтво. – 1932. – № 1 – 2; Весь Киев: Адресная и справочная книга на… (1899 – 1915) год. – К., 1899 – 1915; Гіляров С. О. Архітектура Києва передвоєнної доби // Соц. Київ. – 1936. – № 4; Календарь: Справочная и адресная книга г. Киева на 1916 год. – К., 1916; Отечественная история: Энциклопедия: В 5 т. – М., 1996. – Т. 2; Федор Павлович Истомин (Некролог) // Христианская мысль. – 1917; Шурляков С. До історії філософських товариств у Києві (Київські релігійно-філософське та науково-філософське товариства) // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 7 – 8.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1441 – 1442.