2011 р. Звід пам’яток Києва

Марія Гончаренко, Лариса Добрийвечір, Елла Піскова

496.7. Житловий комплекс з дитячим садком 1934 – 40, де проживали Кулик К. П., Куценко В. І. (архіт., іст.).

Вул. Січневого повстання, 3-а, 3-б, пров. Аскольдів, 5. У кварталі між пл. Арсенальною та пров. Аскольдовим, над крутосхилом Дніпра. Зведений для співробітників Українського військового округу (тогочасна назва) на місці розібраних залишків садиби останнього гетьмана України К. Розумовського й ансамблю споруд Пустинно-Микільського (Слупського) монастиря 18 – 19 ст.

Проект житлового комплексу розроблено 1934 арх.-худ. Й. Каракісом за участю арх. І. Заславського (Перша архітектурна майстерня АПУ Київської міськради під орудою арх.-худ. М. Холостенка). Керівник будівництва – інж. М. Карпов. Передбачалося спорудження трьох житлових корпусів, що обіймали б увесь квартал, дитячого садка по осі провулку та впорядкування схилів з влаштуванням на них парку та сходів до Паркової дороги. Споруджено лише скорочений на чотири секції будинок № 3-а, будинок № 3-б і дитячий садок на пров. Аскольдовому, 5.

Житловий будинок, 1934 – 38 (№ 3-а). На червоних лініях забудови пл. Арсенальної і вул. Січневого повстання. Є містобудівною домінантою у панорамі правобережної частини Києва.

Різноповерховий (від чотирьох до дев’яти поверхів) з підвалами, цегляний, тинькований, у плані – ускладненої дугоподібної форми з ризалітами на чоловому й тильному фасадах. Перекриття пласкі. Складається з восьми рядових п’ятиповерхових двоквартирних секцій, розрахованих на дво- і трикімнатні квартири, а також п’яти підвищених наріжних секцій з ліфтами та дво-, три- й п’ятикімнатними квартирами, що відзначаються добре продуманим плануванням, вдалими пропорціями житлових приміщень.

Архітектура будинку вирішена у формах пізнього конструктивізму, наближеного до модерну. Композиційним стрижнем асиметричної в цілому споруди є наріжний дев’ятиповерховий об’єм, завершений терасоподібною надбудовою з гранчастою ротондою, призначеною для оглядового майданчика. Від нього під кутом понад 90° розходяться п’ятиповерхові крила різної довжини, перехід до яких здійснюється через симетричні шестиповерхові об’єми з ризалітами й терасоподібними завершеннями, поєднані між собою чотириповерховими вставками з розкресленими на квадри аттиковими поверхами. Обабіч дев’ятиповерхового об’єму – аркові проїзди на подвір’я (лівий тепер закладений).

Основними архітектурними елементами, що формують виразну пластику вуличних фасадів, є тригранні еркери й балкони, доповнені нішами лоджій.

Вертикальність домінантного об’єму підкреслено центральним еркером, фланкованим глибокими лоджіями (тепер здебільшого засклені). Еркерами доповнено наріжжя шестиповерхових частин. На бічних фасадах еркери підтримують спрощені трикутні консолі.

Стилізований ордер у вигляді заокруглених стовпів застосовано у міжвіконнях еркерів, простінках терасоподібних завершень, на першому поверсі дев’ятиповерхового об’єму та обабіч входів з боку вул. Січневого повстання.

На рівні підвіконь третього поверху проходить горизонтальна смуга зі стилізованих балясин. Важливе значення має чергування рустованих і гладеньких площин сірих стін, пожвавлених пофарбуванням у білий колір окремих архітектурних деталей.

Дворовий фасад, розчленований ускладненими в плані ризалітами житлових секцій, втратив первісне оформлення внаслідок облицювання в 1965 керамічною плиткою.

Будинок отримав неоднозначну оцінку у сучасників. Одні вважали його «конструктивістською коробкою, прикрашеною в стилі голландського ренесансу», «переспівом французького спрощення сухого модерну», «абсолютно позбавленим відтінку монументальності», або таким, що не відповідав основним принципам класичної архітектури; інші відносили його до найкращих новобудов з рисами «оригінальних пошуків нового стилю в архітектурі».

Житловий будинок, 1938 (№ 3-б).

У другому ряді забудови, над крутим схилом.

П’ятиповерховий з напівпідвалом, цегляний, тинькований, у плані викривлений по дузі, складається з шести житлових секцій, ідентичних рядовим секціям будинку № 3-а. Вирішений у формах пізнього конструктивізму.

Звернений до Дніпра головний фасад має вигляд ледь увігнутої пластини, де основним елементом є об’єднані по вертикалі лоджії, які починаються від високого цоколю й продовжуються до рівня карниза, що відокремлює п’ятий (аттиковий) поверх. Завдяки ощадності художніх засобів фасад, задуманий як тло для майбутнього парку, лаконічний до театральної умовності. Декоративність його площини підкреслює великомірний геометричний орнамент на місці вінцевого карниза аттикового поверху.

Вежоподібні гранчасті ризаліти торцевих фасадів споріднені з оформленням будинку № 3-а, на дворовому фасаді – аналогічні ускладнені у плані виступи житлових секцій, але зі входами до сходових кліток.

Будинок – складова частина житлового комлексу.

Житловий комплекс, що відзначається високим професіоналізмом у вирішенні планування й об’ємно-просторової організації складових частин, є зразком містобудівного утворення 1930-х рр.

1944 – 66 (з перервами), з 1951 – постійно у будинку № 3-а у квартирі № 41 жив Кулик Кирило Панкратович (1904 – 66) – генерал-лейтенант, член Військової ради 40-ї армії 1-го Українського фронту (з 1943), яка брала участь в операціях з форсування Дніпра і звільнення Києва від німецьких загарбників у листопаді 1943. Після війни – командувач військових округів, з 1951 – перший заступник голови Українського республіканського комітету ДТСААФ, радник першого заступника голови Президії Верховної Ради УРСР.

1988 – 98 у цьому будинку в квартирі № 10 мешкав Куценко Володимир Ілліч (1921 – 98) – філософ, акад. АН УРСР (з 1985). У цей період працював завідувачем відділу (1970 – 89), потім – радником дирекції Інституту філософії АН УРСР (з 1994 – НАН України). Одночасно – заступник акад.-секретаря Відділення історії, філософії і права АН УРСР (з 1975). Наукові праці вченого присвячені з’ясуванню методологічної ролі соціальної філософії у дослідженнях процесів політичного та духовного розвитку суспільства. Один з ініціаторів розробки методологічних проблем соціального передбачення й управління. Проживав також за адресами: пров. Дзержинського, 4, квартира № 6 (у 1967 – 86); вул. Липська, 16-а, квартира № 4 (у 1986 – 88).

Тепер використовується дитячим садком «Орлятко»; на першому поверсі містяться магазини, офіси.

Література:

МІК, фонди, КП – 5830, 5834, 5836; Володимир Ілліч Куценко. (Некролог) // Вісник НАНУ. – 1998. – № 3 – 4; Гончаренко М. И., Черная В. И. Жилой комплекс на улице Январского восстания в Киеве // Памятники архитектуры Украины (новые исследования). – К., 1986; Свобода Л. От Бузулука до Праги. – М.,1963; 60-річчя члена-кореспондента АН УРСР В. І. Куценка // Вісник АН УРСР. – 1981. – № 2.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1437 – 1438.