2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України
Церква всіх святих над Економічною брамою
Належить до центричних, хрещатих у плані п’ятибаневих храмів. Вона є класичним прикладом панівної течії в церковній архітектурі Наддніпрянщини 17-18 ст., заснованої на традиціях народного дерев’яного будівництва. Композиція об’ємів та вирішення внутрішнього простору церкви успадковують структуру п’ятизрубового українського дерев’яного храму, її увінчують п’ять високих бань, серед яких домінує центральна – над середохрестям, а менші бічні бані завершують рамена просторового хреста.
Церква всіх святих належить до типу надбрамних храмів. Вона збудована одночасно з оборонним муром та баштами Києво-Печерської лаври у 1696-1698 рр. у північній ділянці муру над проїздом Економічної брами. Це ускладнило вирішення входу до церкви. Широкі дубові сходи починаються з боку подвір’я під невисокою триарковою галереєю, органічно поєднаною з південним фасадом храму.
У плані церква має вигляд рівнораменного хреста; всі рамена – шестигранні, до східного прилягає прямокутна ризниця. Грані об’ємів зовні підкреслюють пілястри з численними горизонтальними поясками, увінчані оригінальними капітелями з оберненими вгору волютами. Вікна фланковані півколонками. Фасади завершує багатопрофільний розкріпований карниз. Восьмигранні підбанники увінчані бароковими банями з декоративними ліхтариками.
Стрункі, гармонійні пропорції, мальовниче членування об’ємів будівлі та пишне пластичне оздоблення фасадів свідчать про видатний талант архітектора. У храмі творчо поєднуються форми українського бароко з окремими елементами декору російської архітектури XVII ст.
Характерною рисою інтер’єру церкви всіх святих, як і інших храмів цього типу, є висотне розкриття внутрішнього простору кожної з п’яти його частин. Домінантна роль в оздобленні інтер’єру належить різьбленому дерев’яному позолоченому іконостасу.
Церква всіх святих – один з найвидатніших храмів кінця XVII ст. в Україні.
Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 26 – 27.