[2007 р.] Довідка
Фортечні мури
Фортечними мурами ще в давнину була обнесена Києво-Печерська лавра. Спочатку вони були дерев’яними, а вже в ХІІ ст., після набігів половців, зведені кам’яні. На жаль, під час монголо-татарської навали у 1240 р. стіни були зруйновані та аж до ХVІІІ ст. Києво-Печерська лавра огороджувалася дерев’яним парканом. В середині ХVІІ ст. в монастирі почалося інтенсивне кам’яне будівництво. В 1698-1702 роках навколо верхньої території Києво-Печерської лаври на кошти гетьмана Івана Мазепи були зведені кам’яні фортечні мури. Їх довжина складає 1090 м, товщина близько 3 м, а висота 7 м. Вони мали три основні брами (Святі врата з Троїцькою надбрамною церквою; Економічну браму з Всіхсвятською церквою та Південну, або печерну) та чотири вежі (Івана Кущника, Онуфрієвську, Малярну, Годинникову). Зовнішня поверхня мурів гладенька, на рівні бійниць тягнеться валик, вище від нього мури прикрашає профільований карниз. Уздовж внутрішньої поверхні мурів улаштовані амбразури для стрільби з рушниць, а на висоті трьох метрів прокладена галерея для стрільців.
На початку ХVІІІ ст. для захисту від нападу зовнішніх ворогів, в зв’язку із загрозою шведської інтервенції, було вирішено побудувати нову Печерську фортецю та включити до її складу лаврські оборонні споруди. Будувалася фортеця під керівництвом інженерів Гелерта та Лямота де Тампія, за проектом і наказом Петра І. Печерська фортеця являла собою добре продуману систему земляних валів та редутів з бастіонами і ровами. На її озброєнні перебувало 467 гармат, 27 мортир та 3 гаубиці.
Вже пізніше, в середині ХІХ ст., навколо Ближніх та Дальніх печер, за проектом інженера Київського гарнізону Отто фон Фреймана, спеціальною військово-інженерною командою під керівництвом інженера-підполковника Бурмана, зводяться кам’яні мури довжиною 1039 м, товщиною три з половиною цеглини, висотою – близько чотирьох метрів. Фундаменти мурів глибиною 1,5 м викладено з цегли і тільки в окремих місцях проглядає кам’яна забутовка на вапні. В оборонній стіні улаштовані бійниці для стрільби з рушниць та амбразури для гармат. Амбразури закривалися дерев’яними заслінками. Зверху стіни вкрито бляхою. Повторюючи рельєф місцевості, мури то стрімко збігають до Дніпра, то знову піднімаються на пагорб і напівколом охоплюють всі будівлі на Ближніх та Дальніх печерах – зі сходу та півдня відокремлюючи нижню територію монастиря від міської забудови, із заходу – від Гостиного двору, а з півночі з’єднаються з мурами XVIII ст.
В кінці ХІХ ст. Печерська фортеця втрачає своє оборонне призначення. Сучасну реставрацію цієї пам’ятки фортифікаційного мистецтва здійснено за проектом архітекторів Л.Мішуткіної та Д.Ільницької.
Джерело: kplavra.kiev.ua