Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Підземні споруди

Євгенія Чередниченко

Підземні споруди

Розмір зображення: 1040:1069 піксел

489.1.41. Підземні споруди верхньої території Лаври, 11 – 18 ст. (археол., архіт.).

Найдавнішими підземними спорудами Лаври є печерні комплекси (Ближні і Дальні печери) з ходами, келіями, церквами, поховальними нішами тощо. З розвитком монастиря виникла необхідність у побудові інших підземних споруд, які за функціональним призначенням можна поділити на: культові – лабіринти Антонієвих і Феодосієвих печер з церквами, келіями, локулами; господарські – льохи, підвали, льодовні; інженерні – водогін, артезіанська система, опалювальні системи; військово-оборонні – виходи за межі оборонних мурів (потерни), «слухи» тощо. Умовно підземні споруди верхньої території Лаври поділяються на три системи: під соборною площею – між собором Успіння Пресвятої Богородиці та будинком митрополита (корпус № 2); під Свято-Троїцькою надбрамною церквою (корпус № 27); між келіями соборних старців (корпус № 4) та корпусами № 21, 21-а.

Підземні споруди, № 1 – 6, 35, 18 ст.

Під келіями соборних старців (корпус № 4). Складаються з семи об’єктів різних розмірів і конфігурації. Деякі з них побудовано до зведення корпусу келій соборних старців, коли на його місці, згідно з планом 1638 з «Тератургіми» Афанасія (Кальнофойського) стояли окремі будинки з підвальними приміщеннями кожен.

Споруда № 1. Під середньою частиною корпусу. Була засипана піском під час повоєнної його реставрації. 1973 розчищена до підземного коридору, вхід у який забутовано камінням на цементному розчині. Після дослідження засипана піском, 1989 розчищена.

Вхід у цегляному тамбурі на північному фасаді по цегляних сходах, що звертають на південь під кутом 90°. Коридор (3,5 × 1,0 м) веде до основного приміщення, що являє собою у плані прямокутну камеру. Розміри – 4,4 × 5,4 м, вис. – 2,7 м. У стінах зроблено п’ять ніш з арковим завершенням [дві – східні, одна – південна (з вентиляційним отвором), одна – західна, одна – у південній частині західної стіни, що веде через отвір до приміщення, яке забучено]. Склепіння основного приміщення циліндричне на підпружних арках, що спираються на центральний квадратний у плані пілон. 2005 у південно-східній частині основного приміщення виявлено залишки споруди дерев’яного будинку, який зображено на плані Афанасія (Кальнофойського).

У південній стіні, ближче до західної, зберігся отвір зі слідами дверної коробки. Від нього йде склепінчастий коридор з підлогою, що різко понижується.

Коридор звертає на схід у бік собору Успіння Пресвятої Богородиці, закінчується нішею. На його західній стіні влаштовано ще дві ніші (0,87 × 0,20 м; 0,82 × 0,20 м). Розміри коридору: шир. – 0,67 – 0,95 м, довж. – бл. 25 м, вис. – 1,7 – 2,1 м. Стіни обкладено цеглою 18 ст. на глиняному розчині, конструкції змуровано на вапняному, цегла жовтого кольору (розміри 31,5 × 15,0 × 16,0 см).

Підлога не збереглася. Ймовірно, коридор входив до підземної системи під соборною площею.

Споруда № 2. Частково за межами плану корпусу. Вхід оформлено цегляною будкою. Обстежено 1973 – 74 загоном спелеологів Київської лабораторії спелеологічних досліджень, а також 1989 дільницею Спеціального управління протизсувних підземних робіт (СУППР), обстеження продовжено спеціальною дільницею заповідника.

1973 – 74 розчищено понад 40 м тунелю – від спускових цегляних сходів з боку двору келій до наріжних сходів ділянки № 4, закладених бутом та цеглою. 1989 проведено обстеження споруди з півночі – з боку входу в середній частині корпусу № 4. Конструкція входу була втрачена і відбудована у 1970-х рр.

На ділянці № 1 розчищено три підземні приміщення. Розчищені склепінчасті ніші влаштовано у стінах, деякі з них вимуровано цеглою, деякі не облицьовано. Ніші на ділянці № 3 закладено жовтою цеглою 18 ст., з якої виконано основні конструкції та вимуровано стіни й склепіння; розміри – 9,5 × 14,5 (15,0) × 6,5 (7,0) см. Нішу № 15 виконано з червоної цегли 15 – 16 ст., в ніші № 16 торцеву стіну вимуровано червоною цеглою 15 – 16 ст., стіни – жовтою – 17 ст., під якою виявлено мурування з давнішої червоної цегли. Ніша № 18 – з цегли 15 – 16 ст.

Ділянка № 5 за нішею № 16 містить стару підземну споруду, заповнену грунтом після обвалів. Не обкладена цеглою, в стінах виявлено сліди ніш. Зі стіни, на відстані від підлоги виступав бутовий фундамент корпусу. Ймовірно, ця ділянка існувала до побудови корпусу № 4 і була зруйнована під час його спорудження. На ділянці № 1, протилежній від входу, південну стінку овального приміщення № 3 було замуровано жовтою цеглою 18 ст., завтовшки 80 см; на межі ділянок № 3 і № 4 була друга замуровка цеглою 18 ст. завтовшки в одну цеглину. У глухому куті ділянки № 2 і тупика ділянки № 3 частково збереглася підлога.

Являє собою склепінчастий тунель завдовжки 50 м з шістьма поворотами, 21 нішею, з виходом до келій соборних старців. Вниз ведуть цегляні сходи, які через 4,5 м повертають під кутом 90° на схід. У стінах на відстані 2,8 м від входу влаштовано дві невеликі аркові ніші № 1 і № 2 розміром 0,53 × 0,72 м. Шир. спуску – 1,5 м, вис. – 2,0 м. Через 5,5 м спускові сходи закінчуються невеликим майданчиком, над яким розміщено вентиляційну шахту пізніших часів. На цій ділянці сходів у стінах влаштовано дві аркові ніші – № 3 (0,44 × 0,27 м) та № 4 (0,60 × 0,33 м).

Навпроти сходів квадратна у плані камера (2,75 × 2,75 м) зі слідами дверного отвору й арковими нішами в стінах.

Шир. ділянки № 2 – 1,5 м, вис. – 2,0 м.

Підземелля на ділянці № 2 являє собою склепінчастий тунель. Стіни і склепіння муровано жовтою цеглою 18 ст. (27 × 13 × 7 см) на вапняному і глиняному розчині зі слідами тинькування «під рукавицю». Вапняний розчин – сірий, з заповненням із дрібного піску. Ділянка № 4 – відрізок між сходами і приміщенням № 1, спрямований на південь. Розміри: довж. 6,0 м, шир. – 1,5 м, вис. – 2,0 м. З цього місця починається основна галерея. На самому початку видно сліди одвірка. 1996 встановлено двері. У цегляному муруванні стін влаштовано аркові отвори для ніш (ніша № 5 – 0,73 × 0,26 м). На відрізку № 5 зроблено підземне приміщення (камеру) № 2 (розміри – 2,33 × 1,33 м, вис. – 2,0 м) з трьома нішами в стінах. Розміри ніш: № 6 – 0,93 × 0,26 м; № 7 – 1,13 × 0,27 м; № 8 – 0,66 × 0,33 м.

При вході до приміщення помітно сліди одвірків (1995 встановлено грати).

На цій ділянці глибина пролягання тунелю найбільша – 8,15 м. Далі тунель проходить через овальне у плані приміщення зі сферичним склепінням, у замок якого вмуровано металевий гак для підвіски ліхтаря. Поверхню склепіння тиньковано глиняним розчином, побілено. Вздовж стін приміщення обабіч проходу влаштовано підвищення земляної підлоги розмірами 1,93 × 0,6 м; 1,8 × 0,6 м. На відрізку № 4 фрагментарно збереглися залишки тинькування «під рукавицю». Стіни і склепіння муровано з жовтої цегли на лесовій основі. Шир. тунелю – 1,6 – 1,7 м, вис. – 1,9 – 2,0 м. Ділянка № 4-Б розташована далі до повороту основного тунелю на 90°. По коридору у шаховому порядку влаштовано п’ять ніш.

Нішу № 9 не обмуровано. Її розміри – 1,33 × 0,33 м. Ніша № 10 – 1,33 × 0,33 м; № 11 – 0,99 × 0,40 м; № 12 – 0,86 × 0,33 м. Шир. ходу ділянки – 1,5 – 1,6 м, довж. – 9,0 м, вис. – до 2,0 м, глибина прокладання – 7,78 – 7,16 – 6,68 м.

Стіни і склепіння муровано з жовтої цегли. Підлога не збереглася. Ділянка № 5 характерна різким звуженням проходу. Шир. – 0,70 – 0,65 м. Сходовий майданчик містить дві ніші. Нішу № 15 (0,73 × 0,63 м) було повністю закладено цеглою у 18 ст., розчищено 1974. Мурування з червоної цегли 15 – 16 ст. Такою ж цеглою викладено частину ніші № 16 (0,60 × 0,59 м). За нею виявлено продовження підземної споруди № 2. Дві склепінчасті ніші – № 17 (0,6 × 1,0 м) і № 18 (0,7 × 1,5 м) обкладено цеглою 16 ст. На цій ділянці глибина залягання зменшується від 6,54 м до 3,76 м – у тому місці, де експедиція 1973 – 74 вийшла за межі корпусу № 4 і наштовхнулася на коріння дерев. 1995 тут встановлено грати. На ділянці № 5 стіни і склепіння муровано з цегли, збереглися фрагменти цегляної підлоги. Шир. тунелю – 0,78 – 0,90 м, вис. – 1,7 – 2,0 м. На цьому відрізку – № 6 – у стінах влаштовано чотири ніші, розташовані симетрично: № 19 (0,8 × 0,8 м), № 20 (1,1 × 0,8 м), № 21 (0,53 × 0,54 м), № 22 (0,60 × 0,54 м), збереглися фрагменти цегляної підлоги. Глибина залягання – від 3,76 м до 2,91 м біля сходів, що ведуть до приміщення корпусу.

1990 на цьому місці розчищено забутовку з цегли та лящадника, реконструйовано цегляні сходи (1995 прокладено дерев’яні проступи), за допомогою яких з корпусу потрапляли до підземелля. Шир. ходу на відрізку № 6 – 0,7 – 0,9 м, вис. – 1,9 м, стіни та склепіння з цегли 18 ст. Споруда могла поєднувати функції господарські і комунікаційні (між келіями та іншими будівлями верхньої території Лаври).

Час спорудження ділянок № 4, 5, 6, – до побудови корпусу № 4; № 1, 2, 3, 4-А до звуження ходу до 0,7 м – 18 ст. 1995 у південній стіні підземного ходу під його фундаментом на глибині 3,0 м від рівня підлоги корпусу, під східчастим підйомом до нього, виявлено побутову яму 14 – 15 ст., що передувала спорудженню корпусу № 4. Яма майже кругла у плані, діам. – 0,9 – 1,1 м. Дно – на глибині 3,82 м. Стіни мають сліди затікання, зверху помітно сліди розшарування й руйнування. Заповнення ями багатошарове. Зверху на третину – шар гумусного грунту з дрібними залишками плінфи, фрагментами кераміки 15 – 16 ст. Нижній шар, що виник в результаті засипання ями, маркірує прошарок вапняку, що перекриває нижчі відкладення, які виникли внаслідок функціонування об’єкта.

Далі – грудчаста грунтова маса. Археологічні знахідки нечисленні. Побутова яма входила до комплексу споруд верхньої території Лаври, знищених пожежею 1718. Об’єкт припинив існування задовго до пожежі, можливо, під час однієї з перебудов 15 – 16 ст. Споруда має третій вихід, який влаштовано біля південного фасаду корпусу.

Споруда № 3. Розчищена 1990. Вхід (1996 встановлено грати і дерев’яні двері) розташований у західній прибудові до корпусу № 4. Сходи – у склепінчастому тунелі, орієнтованому по осі північ – південь. Розміри коридору: довж. – 5,0 м, шир. – 0,9 – 1,0 м, вис. – 1,6 – 2,0 м. Наприкінці у стіні влаштовано нішу № 1 з арковим завершенням.

Її розміри: 1,00 – 1,12 м, глибина – 0,40 – 0,49 м. Стіни, сходи, нішу обкладено світло-вохристою цеглою, у деяких місцях збереглися фрагменти тинькування «під рукавицю». Після майданчика сходи повертають на схід під кутом 90°, далі – короткий марш з нішею № 2 у стіні (шир. – 0,27 м, глибина – 1,1 м). Ліворуч – відгалуження у північний бік, довж. – 2,01 м, шир. – 0,87 – 1,08 м. Основним приміщенням є квадратний у плані господарський льох. Розміри: 3,43 × 3,43 м, вис. – 2,0 м, глибина залягання – понад 5,0 м. Зберігся вхідний отвір зі слідами завісів. Склепінчасте перекриття підтримують кругла у плані колона та підпружні арки. Ніші з арковим завершенням обкладено цеглою.

Ніша № 3: шир. – 0,91 м, глибина – 0,56 м; № 4 відповідно – 0,92 м і 0,58 м; № 5 – 0,92 м і 0,57 м. У приміщенні влаштовано два вентиляційні віконця, обкладених цеглою. Підлога не збереглася. Круглу в перетині колону, обмурування стін, ніш виконано на вапняному розчині з домішками глини. Система перев’язки мурування верстова.

Розміри цегли: 29,5 × 14,5 (15,0) × 5,5 (7,0) см. Шов горизонтальний – 3,0 – 3,5 см, вертикальний – 2,0 – 3,5 см.

Споруда № 4. Вхід розташовувався у прибудові до корпусу № 4, яку знесено в 1960-х рр. 2001 споруду реставровано. 2003 побудовано цегляну будку і сходи. Має чотири ділянки. Ділянка № 1 – колишній вхід з рештками цегляних сходів завдовжки бл. 3,0 м, являє собою склепінчастий тунель (шир. – 1,04 – 1,05 м, вис. – 1,6 – 2,0 м). У стінах дві обкладені цеглою ніші з арковим завершенням. Розміри ніш: № 1 – 0,44 м, глибина – 0,3 м; № 2 – 0,35 м, глибина – 0,4 м. Стіни, рештки сходів, склепіння обкладено великомірною світло-вохристою цеглою. Ділянка № 2 – майже прямокутне у плані основне приміщення. Розміри – 3,5 × 3,3 м, на глибині – 4,7 м. Перекрито циліндричним склепінням з розпалубками, у стінах – п’ять ніш з арковими завершеннями, обкладених цеглою. Розміри ніш на східній стіні: № 3 – 0,47 × 0,47 м; № 4 – 0,77 × 0,62 м; № 5 – 0,42 × 0,43 м. На західній стіні: № 6 – 0,46 × 0,40 м; № 7 – 0,46 × 0,35 м.

Усі конструкції виконано з цегли на вапняному розчині, стіни обкладено цеглою [30,0 × 14,5(15,0) × 6,5 см] на глиняному розчині, система перев’язки мурування – верстова. Підлога не збереглася. Ділянка № 3. Починається від основного приміщення вузьким ходом у вигляді склепінчастого тунелю, що поступово розширюється. Розміри ходу: 4,50 × 0,68 – 1,80 м. Закінчується ще одним приміщенням – ділянкою № 4 розміром – 2,30 × 1,67 м. Перекрито циліндричним склепінням з розпалубками. У східній, західній і південній стінах зроблено по одній ніші: № 9 – 1,11 × 0,40 – 0,48 м; № 10 – 1,30 × 0,25 – 0,30 м; № 11 – 1,18 × 0,55 м.

Мурування конструкцій на вапняному розчині, стіни обкладено цеглою [30,0 × 14,0 (15,0) × 6,5 см] на глиняному розчині. Система перев’язки мурування верстова.

Споруда № 5. Сучасний вхід – у тамбурі на північному фасаді східної прибудови до корпусу № 4. Первісний вхід було влаштовано у східній частині північної стіни прибудови. Сучасні сходи цегляні, ведуть вниз у похилому склепінчастому коридорі (2,54 × 1,4 м; вис. – 2,0 м) з поворотом на 90°.

Розміри другого коридору: 3,74 × 1,4 м; вис. – 2,0 м. У східній частині є відгалуження, з якого йдуть східці входу у прибудову до корпусу № 4. Основне приміщення у плані прямокутне (10,4 × 5,9 м); вис. – 3,0 м. У стінах по периметру – дев’ять ніш. У західній стіні – два віконця. Перекриття циліндричні півциркульні склепіння на підпружних арках, що спираються на прямокутний у плані пілон. Всі конструкції, облицювання стін, підлогу викладено з цегли.

Система перев’язки мурування верстова. Цегла жовта (31,5 × 14,5 × 5,5 см).

Споруда № 6. Вхід – через цегляну будку біля північного фасаду корпусу № 4. Сходи цегляні, частково зруйновані, ведуть вниз, повертають під кутом 90°. Розмір першого коридору: 5,8 Ч1,2 м; вис. – 2,0 м; другого – 2,6 × 1,2 м; вис. – 2,0 м. Перекриття – півциркульне циліндричне склепіння з підпружною аркою. У першому коридорі у протилежних стінах – дві ніші.

Всі конструкції, облицювання стін муровано з цегли; конструкції – на вапняному розчині, стіни – на глиняному.

Система перев’язки мурування верстова. Розміри цегли: 31,5 × 14,5 × 5,5 см. Підлога цегляна, збережена частково. У південній стіні світлове вікно.

Споруда № 35. На північ від келій соборних старців (корпус № 4). Було розташовано під прибудовою до корпусу, яку знесено у повоєнні роки. Виявлено 2003 під час будівельних робіт. У плані квадратна (3,11 × 3,11 м), заввишки 3,0 м, перекриття склепінчасте. У північній та східній стінах по дві ніші, у південній – одна; всі завширшки 0,75 м, закладені цеглою. На східній стіні під нішами – заглиблений у грунт арковий отвір з прогоном 1,5 м. Від східного боку південної стіни відходить галерея завдовжки 2,5 м, завширшки 0,8 м, заввишки 2,0 м зі сходами, що ведуть на поверхню (раніше – у прибудову). Вхідний отвір закладено цеглою.

На початку галереї збереглися металеві завіси із залишками деревини. У стінах з обох боків влаштовано ніші, з яких східна завширшки 0,51 м, завглибшки 0,48 м. У північній половині західної стіни – отвір для вентиляції та освітлення завширшки 0,65 м. Поряд, з південного боку на захід відходить склепінчаста галерея завдовжки 4,5 м, завширшки 0,75 м, заввишки 1,55 – 1,09 м, підлога якої знижується у напрямку від споруди. У стінах – дві ніші: північна завширшки 0,65 м, південна – 0,59 м. У кінці галереї склепіння роздвоюється.

Стіни та склепіння викладено цеглою 18 ст., підлога грунтова.

Споруда № 7, льох винний, 18 ст.

На південь від келій (корпус № 21).

Розчищено 1990. Вхід – перед південним фасадом корпусу, через цегляну будку, зведену 2001. Хід повертає на схід під кутом 90° під аркову цегляну перемичку, потім – другий поворот на 90° на південь. Звідси починається основний прямолінійний коридор завдовжки 13,0 м, завширшки 1,2 м, заввишки 1,6 – 2,0 м, що пролягає з півночі на південь на глибині 5,4 м від земної поверхні. Підлога з невеликим поздовжнім ухилом. У двох місцях долівка має вертикальні уступи. У північній частині східної стіни – вхід до кімнати (3,0 Ч4,0 Ч2,0 м). У стінах коридору влаштовано глибокі ніші, перекриті циліндричними склепіннями: три – у східній стіні (1,47 × 2,0 м; 1,48 × 2,0 м; 1,46 × 2,20 м); чотири – у західній (1,08 × 1,9 м; 1,08 × 2,0 м; 1,1 × 1,9 м; 1,1 × 2,0 м); одна – у торці (1,42 × 2,1 м).

Стіни та склепіння облицьовано світловохристою цеглою (30,0 × 13,0 – 14,6 × 6,5 см) на вапняному розчині з глиняними вкрапленнями. Система перев’язки мурування хрещата.

Споруда № 8, 18 ст. Частково під паламарнею (корпус № 21-а) та на захід від неї. Має господарське призначення.

Вхід через цегляну будку, збудовану раніше за корпус. Після зведення корпусу опинився у приміщенні. До підземної споруди веде склепінчаста галерея з двома поворотами і двома сходами, на нижній ділянці орієнтована по осі північ – південь. Розміри до першого повороту: 1,7 × 1,1 м, вис. – 2,23 м; до другого: 5,0 × 1,2 – 1,45 м, вис. – 2,05 м.

Основне приміщення у плані неправильної, наближеної до прямокутної форми. Його північна частина під тупим кутом повертає на схід. Розміри: шир. – 1,7; 2,07; 1,8 м; довж. західної частини – 5,55 м, східної – 4,52 м. На відстані 0,62 м у східній стіні – вхід у приміщення, розташоване на сході від галереї. У вхідному отворі збереглися з обох боків завіси, тобто двері були двостулкові. Розмір приміщення: шир. західної частини – 1,3 м, східної – 1,69 м; довж. північної частини – 3,0 м, південної – 3,25 м, вис. – 2,0 м. Тут у циліндричному склепінні влаштовано прямокутний у плані отвір шахти, що виходить у корпус № 21-а. Її розміри: 1,75 × 1,35 м. На відстані 2,75 м від сходів у західній стіні розташоване приміщення у плані прямокутної форми, зорієнтоване по осі північний захід – південний схід. Розміри: 5,07 × 1,94; 1,92 м. Стіни та циліндричні склепіння споруди муровано з жовтої цегли розміром 27,5 × 13,5 × 7,5 см.

Споруда № 9, льох винний, 18 ст.

На південь від будинку півчих митрополичого хору (корпус № 6), на північний схід від вежі Іоанна Кущника (корпус № 89), у саду. Призначався для зберігання церковних вин Лаври. На планах 18 – 19 ст. позначений як дерев’яний сарай над льохом. Розчищено 1989. Підлога не збереглася. 1990 побудовано цегляну будку, основне приміщення обкладено сучасною цеглою, конструкції зміцнено залізобетонним кріпленням.

Являє собою льох з трьома галереями.

Вхід міститься у невеликому тамбурі, з якого у склепінчастому похилому коридорі до основного приміщення ведуть сходи завдовжки 8,63 м, завширшки 1,52 м. Основне приміщення у плані прямокутне. Розміри: 9,5 × 6,0 м, вис. – 3,5 м. Перекрито коробовим склепінням, що починається майже від підлоги. У центрі – підпружна арка, під якою влаштовано два вентиляційні отвори, що виходять на поверхню. Система перев’язки мурування стін і циліндричного склепіння хрещата, мурування на вапняному розчині, із світло-жовтої цегли (29,5 × 14,5 × 6,5 см).

У східній стіні – вхід в аркову галерею. Розміри галереї: довж. – 34,5 м, шир. – 1,6 м, вис. – 1,8 м. Грунтова підлога нижче рівня підлоги основного приміщення на 1,2 м. Стіни і склепіння коридору до розгалуження обкладено цеглою (28 × 14 × 7 см; 27,5 × 13,5 × 7 см), товщина швів – 1,0 – 1,5 см. Цегляне облицювання збереглося на відрізку завдовжки 2,5 м. Розчин вапняний, із заповненням з дрібного піску. Підлога грунтова. Ліворуч від входу у циліндричному склепінні влаштовано арковий проріз для вентиляції завширшки 0,62 м. До кінця коридору цегляне облицювання стін та склепіння майже втрачено. У південній стіні на відстані 4 м від входу – вхід у другу галерею.

Оформлений як отвір з півциркульною перемичкою зі стрілою 25 см. Цегляне склепіння циліндричної форми. Хід завдовжки 5,7 м, на цьому відрізку завширшки 1,0 – 2,0 м, вис. – 1,8 м. Хід закінчується цегляною стіною з прорізом завширшки 0,89 м з арковою перемичкою. Підлога не збереглася. Вис. останньої ділянки ходу – 1,2 – 1,5 м, довж. – 23 м. У стінах – чотири ніші з арковими перемичками, влаштовані на вис. 0,5 м від підлоги: № 1 – 0,65 Ч0,41 м; № 2 – 0,88 × 0,34 м; № 3 – 0,83 × 0,34 м; № 4 – 0,90 × 0,25 м. У південній стіні основного приміщення – вхід до третьої галереї у формі аркового отвору заввишки 1,65 м, завширшки 1,6 м, від якого ведуть цегляні східці з розміром проступінка – 27 см, присхідця – 15 см.

Галерея йде майже паралельно галереї № 2, з поворотом на південний схід. Біля входу у галерею – цегляні стіни і склепіння на ділянці завдовжки 1 м. Розміри цегли: 26 × 14 × 7 см. Розчин вапняний. На відстані 17 м від входу зберігся ще один фрагмент цегляного облицювання стін (1 м) та склепіння. На кінцевому відрізку ходу залишилися цегляні стіни заввишки 1,4 – 1,6 м.

Склепіння на всьому протязі цієї галереї зруйновано. Розміри галереї: довж. – 23,5 м, шир. – 0,93 – 1,60 м, вис. – 1,8 м.

1820 двоповерхові дерев’яні келії, щ о стояли над винним погребом, перенесено на Гостиний двір. На їхньому місці споруджено дерев’яну будку з вікнами.

Споруда № 10, льох, 1912. Біля кухні Трапезної палати (корпус № 85).

Побудовано за проектом арх. Є. Єрмакова для зберігання соління. Виявлено 1990 під час проведення робіт з підсилення фундаментів методом силікатизації грунту під корпусом № 85. Розчищено частково, тому що з північного боку проходить теплотраса. Льох був засипаний сміттям, цеглою, фрагментами тиньку з розписом із собору Успіння Пресвятої Богородиці. 1991 його відбудовано. Сучасною цеглою вимуровано втрачені ділянки стін, закладено північну частину споруди між стовпом та стіною, льох перекрито залізобетонними плитами, зроблено дверний отвір в приміщення № 2, влаштовано новий вхід у споруду в її західній частині.

Складається з чотирьох приміщень, зорієнтований по осі схід – захід, планування ланцюжкове. У східному приміщенні є цегляний стовп. Північно-західне приміщення не сполучається з іншими. Всі об’єми прямокутні у плані. Розміри: № 1 – 6,88 × 4,98 м; № 2 – 7,1 × 5,7 м; № 3 – 8,94 × 4,69 м; № 4 – 8,94 × 6,22 м, вис. – 3,73 м.

Стіни облицьовано цеглою. Мурування на вапняному розчині. Розмір цегли світло-вохристого кольору: 29,5 × 14,0 × 6,5 см. Перекриття пласке, залізобетонне. Підлога цегляна, збереглася фрагментарно. Вхід у західній частині, обладнано тамбуром і сходами.

Споруда № 11, 11 – 18 ст. У 1888 внаслідок прориву водогону між будинками намісника (корпус № 1) та митрополита (корпус № 2) виявлено підвали, 1894 відбувся аварійний виток води з водогону під площею, навпроти дзвіниці. Того ж року провалля засипано глиною, лабіринти підвалів – сміттям та землею. У травні 1896, після чергової аварії водогону, грунт було змито водою в підземелля, вхід у яке містився біля будинку митрополита. Зберігся фрагмент плану підземних ходів, складеного 1894. Дані з архівних джерел свідчать про розташування споруди у двох рівнях. У 1952 – 53 досліджено частину підземної системи біля будинку митрополита, 1962 проведено зондування грунту на глибину 1,4 – 1,5 м.

1963 і в 1970 – 80-х рр. частину відгалужень забутовано і засипано піском.

1985 у центральній частині споруди відбувся обвал, досліджений архітектурно-спелеологічною експедицією Інституту «Укрпроектреставрація». 1992 забутовані та засипані ходи розчистила спеціалізована дільниця підземних робіт заповідника. Частину системи від входу біля корпусу № 2 до центру споруди було укріплено бетоном. Інша частина залишена у цегляному муруванні 18 ст. 2000 збудовано вхідний тамбур.

Являє розгалужену систему галерей з нішами та основним приміщенням, у лесовому грунті, на глибині 3 – 12 м.

Заг. довж. – 118 м, шир. – 1,0 – 3,5 м, вис. – 1,5 – 3,0 м. Система перев’язки мурування хрещата. Цегла світло-жовтого та червоного кольорів, розміром 27 × 15 × 5 см, типова для 18 ст. Розчин вапняний, із піщаним заповненням.

Вхід у побудованому 2000 тамбурі міститься перед західним фасадом корпусу № 2. Привхідне приміщення № 1 у плані прямокутне, видовжене по осі захід – схід. Розміри: 4,0 × 1,5 м, вис. – 3 м. Перекрито залізобетонною плитою. Приміщення № 2 між привхідним та основним об’ємами у плані прямокутне, зорієнтоване по осі північ – південь. Розміри: 1,7 × 1,5 м. Основне приміщення № 3 у плані прямокутне, зорієнтоване по осі північ – південь.

Розміри: 10,0 × 2,5 м, вис. – 3,5 м. У склепінні – отвори для трьох вентиляційних труб. У південній частині основного приміщення є забучений колодязь, який веде до нижнього ярусу споруди. У південно-східній частині – вхід у південну галерею № 4, зорієнтовану по осі схід – захід, довж. 48 м, шир. – 1,5 м. У південній стіні – чотири ніші (0,9 × 4,0 м), у північній – три ніші (0,9 × 4,0 м). На відстані 17 м від входу в галерею з її південного боку починається відгалуження № 5 в бік Трапезної палати розміром 8 × 1 м. У північній стіні на відстані 26 м від входу в галерею – відгалуження у бік собору Успіння Пресвятої Богородиці розміром 13,5 × 1,5 м. На відстані 2,5 м від початку південної галереї міститься вхід до північної галереї № 7, що прямує на схід. На відстані 6,0 м – поворот під тупим кутом на північ у бік дзвіниці. Довж. галереї – 14,5 м. На її південній стіні на відстані 5,0 м від входу – три ніші розміром 0,6 × 0,8 м, на північній – також три ніші розмірами 1,3 × 0,8 м; 0,4 × 0,6 м; 1,0 × 0,4 м.

Ймовірно, підземну систему започатковано в 11 ст. 1982 під час архітектурно-археологічних досліджень собору Успіння Пресвятої Богородиці у південній частині нартекса, де стояла гробниця Феодосія Печерського, на глибині 0,5 м від давньої підлоги у підмурках було виявлено отвір з півциркульною перемичкою, складеною з плінфи розміром 35 × 27 × 4 см, характерної для мурування 11 ст. Замок перемички роздавлено і деформовано.

Поверхню стін ходу виконано охайно, плінфи виступного ряду вирівняно, розчин затерто та підрізано у верхній частині. Лицьові поверхні каменю-пісковика, використаного у муруванні стін проходу, ретельно затерто з країв та підрізано. Поверхню стін ходу було пофарбовано світло-сірою фарбою. Вис. ходу – 1,5 м, шир. – 0,73 м, довж. – бл. 2,0 м. Отвір вів у підземний хід, ймовірно, у крипту, що була задумана 1073 під час спорудження підмурків собору та засипана в 11 ст. при зведенні стін собору.

На планах Афанасія (Кальнофойського) 1638 цю споруду позначено як винний погріб при ключні (корпус № 1). Після того як ключню перебудували під будинок намісника, вхід споруди перенесено на задвірки будинку митрополита. Пізніше споруда не використовувалась як винний погріб. Після перебудови змінено конфігурацію галерей – їх продовжили.

Споруда № 12, потерна, 18 ст. На північ від церкви Всіх Святих над Економічною брамою (корпус № 87).

Слугувала виходом за межі фортеці.

Зорієнтована по осі північ – південь.

Являє собою тунель з циліндричним склепінням завдовжки 18,75 м, завширшки 2,13 – 2,15 м, заввишки – понад 2,0 м. Стіни і склепіння обкладено жовтою цеглою (29,5 × 15,0 × 7,0 см) на вапняному розчині з домішками глини.

Шов горизонтальний завтовшки 3,5 см, вертикальний – 1,5 – 2,0 см. Підлога не збереглася. Північний вхід було замуровано, південний закрито дерев’яними дверима. Рівень грунту в обох входах підвищено на 1,2 м.

Споруди № 16, 16-а, 16-б, 18 ст. Під Економічним корпусом (корпус № 7).

Виявлено п’ять підземних споруд: дві маленькі, розташовані під центральною його частиною, побудовані у 18 ст. одночасно з Економічним корпусом. Заг. пл. 16,0 кв. м, вис. – 2,1 м і 1,75 м.

Розміщені на різних рівнях. Споруди № 16 і 16-а під північною та південною частинами корпусу існували раніше його зведення і були забуті. Знайдені 1873 у ході відбудови пошкодженого пожежею корпусу. У цей час обладнали входи до підземних споруд, на східному фасаді розібрали цегляний тамбур перед входом у приміщення друкаря, вхід перебудували.

Споруда № 16. У північній частині Економічного корпусу. Вхід у тамбурі на східному фасаді корпусу № 7.

Розміри сходів: довж. – 6,3 м, шир. – 1,3 – 1,5 м. Підлога споруди міститься на глибині 3,2 м від денної поверхні землі. Сходи ведуть до прямокутного у плані приміщення пл. 1,7 × 2,5 м, перекритого циліндричним склепінням. У північній стіні – вхід у коридор розміром 1,5 × 3,0 м. У західній та східній стінах – по одній невеликій ніші. В південній частині – початок коридору (1,4 × 7,0 м) до основного прямокутного у плані приміщення розміром 6,0 × 3,12 м, зорієнтованого по осі схід – захід. У центрі приміщення пілон (1,5 × 1,5 м), на який спираються чотири підпружні арки. Коробове склепіння перекриває простір між арками та стінами.

Пілон умовно поділяє приміщення на дві частини – західну та східну. В західній стіні – дві ніші, у східній – одна, їхні стіни грунтові. В північній та західній стінах – аркові ніші. В східній стіні північної частини є відгалуження, на початку якого в південній частині влаштовано сходи на перший поверх корпусу. Решту відгалуження, що повертає на південь, потім – на схід, забутовано. Довж. – 9,43 м. Західна частина основного приміщення зорієнтована по осі північ – південь, у плані прямокутної форми (4,42 × 2,5 м). У південній стіні – ніша (2,0 × 0,8 м) та світлове вікно, що виходить на західний фасад корпусу.

Східна частина зорієнтована по осі північ – південь, у плані прямокутної форми (4,42 × 2,1 м). У східній стіні – ніша (1,2 × 0,8 м), в південній частині стіни – вентиляційна галерея.

Споруда № 16-а, 18 ст. Вхід у тамбурі на південному боці східного фасаду корпусу. Сходи двомаршові, починаються у тамбурі поза корпусом, перший марш орієнтовано по осі схід – захід. Розміри: 4,32 × 1,3 м. Далі сходи пролягають під підмурками корпусу, повертають під тупим кутом на південний захід, закінчуються арковим вхідним отвором завширшки 1,2 м у східній стіні основного приміщення. Розмір сходів: південна стіна – 4,5 м, північна – 5,5 м; їх прокладено у похилій склепінчастій галереї. У місці її проходження під фундаментами влаштовано підпружну арку з майданчиком під нею розміром бл. 1,2 × 1,5 м. Основне приміщення у плані прямокутної форми, зорієнтовано по осі північ – південь, розміри: 9,8; 8,44 × 4,11 м. Пілони, на які спирається підпружна арка, поділяють приміщення на дві рівні частини.

Дві паралельні стіни південної частини, ймовірно, підведені 1873 для укріплення підвалу. У східній та західній її стінах – ніші. У північній стіні основного приміщення – невеликий вхідний отвір, за яким у північному напрямку йде відгалуження зі зниженням рівня підлоги. Розміри галереї: 9,3 × 1,2 м. На відстані 3,6 м від входу у східній стіні на вис. 0,7 м від підлоги за обвалом видно мурування, до якого ведуть східці. Можливо, тут був первісний вхід у споруду. Склепіння підземної споруди циліндричне півциркульне.

Споруда № 16-б. На південь від Економічного корпусу (корпус № 7). Конструктивно не пов’язана з ним. Виявлена 1946 під час прокладання водогону. Існує три плани підземної споруди: кін. 19 ст. – О. Ветринського, 1946 – Д. Красицького, 1960-х рр. – інституту «Київпроект», на яких вона має різні окреслення. Вірогідним є план кін. 19 ст. (під час натурних досліджень споруди виявлено вхідні сходи, позначені на цьому плані). Складається з галерей-ходів та у плані квадратного основного приміщення з нішами у стінах.

Цеглою 15 ст. обкладено поверхні стін і склепінь, замуровано ніші. Споруду частково забутовано, частково засипано піском. Потребує дальшого дослідження й атрибуції.

Споруди № 25. Біля Свято-Троїцької церкви над Святою брамою (корпус № 27). У кін. 17 – на поч. 18 ст. побудовано фортечний мур навколо верхньої території Лаври. Майже по всьому його периметру зроблено «слухи» на глибині 7,0 м, завширшки 1,2 м і заввиш-ки 2,0 м з нішами у шахматному порядку.

Галереї облицьовано цеглою, ніші не облицьовано. Частину «слухів» виявлено в кін. 1950-х – на поч. 1960-х рр.

Скадаються з галереї й ходів.

Галерея, 18 ст. Виявлено 1959 внаслідок осідання грунту під оборонним муром з півночі від Свято-Троїцької надбрамної церкви. Того ж року проведено маркшейдерські та геологічні роботи, вздовж оборонного муру зроблено сім шурфів завглибшки 6,5 – 10,0 м.

1961 – 62 розчищено бл. 100 м коридору, встановлено тимчасове кріплення. 1963 підземну споруду забутували камінням та залили цементним розчином під тиском. Потребує дальшого дослідження й атрибуції.

Розташована на глибині 10 м зі зниженням у бік церкви, зорієнтована по осі північний захід – південний схід, з двома відгалуженнями, перпендикулярними до основного коридору. Являє склепінчасту галерею, облицьовану цеглою 17 ст. Вис. – бл. 2 м, шир. – 1 м. Довж. основного коридору – бл.

20,5 м. По стінах у шаховому порядку на відстані 2,0 м одна від одної влаштовано ніші. На північному боці – п’ять ніш, на південному – чотири. Ніша № 1 – прямокутна, розмір – 2,0 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 0,4 Ч0,3 м.

Ніша № 2 – трапецієподібна, розмір – 1,9 × 0,9 × 1,2 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 1,7 × 1,5 × 0,7 × 1,0 м. Ніша № 3 – прямокутна, розмір – 2,5 × 0,7 м, вис. – 2 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м.

Ніша № 4 – прямокутна, розмір – 2,5 × 0,7 м, вис. – 2,0 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м. Ніша № 5 – прямокутна, розмір – 2,9 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м. Ніша № 6 – прямокутна, розмір – 1,7 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м. Ніша № 7 – трапецієподібна, розмір – 1,7 × 1,8 × 0,9 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м. Ніша № 8 – прямокутна, розмір – 1,7 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, розмір гирла – 0,4 × 0,3 м.

Ніша № 9 – на розі, прямокутна, розмір – 2,5 × 0,7 м, вис. – бл. 2,0 м, гирло відсутнє. Від основного коридору на схід, з поворотом на південь, під приміщенням церкви йде відгалуження № 1, закінчене циліндричною торцевою стінкою. Розміри відгалуження: до повороту – 9,5 × 1,3 м, вис. – 2,0 м, після повороту – 6 × 1,5; 1,3 м, вис. – 2 м. Розміри північного відгалуження: 11,5 × 1,2 м, вис. – 2 м. Має п’ять ніш, розташованих обабіч парами на двох перпендикулярних до ходу осях. На північному боці три ніші: № 1 – розміром 1,6 × 1,0 м; № 2 – 1,2 × 1,0 м; № 3 – 1,2 × 1,0 м. На південному боці дві ніші: № 4 – 2,0 × 1,5 м; № 5 – 1,5 × 1,0 м. Хід закінчується камерою розміром 2,0 × 1,5 м, вис. – 2,0 м. Північно-західна частина споруди пролягає під оборонним муром.

Споруда № 28, 18 ст. З північного боку будинку позолотної майстерні (корпус № 31). Сучасний вхід влаштовано у північній стіні підвалу корпусу.

Споруджена до побудови будинку, з яким конструктивно не пов’язана.

Склепінчаста галерея, що веде до підземної споруди, облицьована цеглою 19 ст. Розмір галереї: 9,5 × 2,9 м. Основне приміщення у плані квадратне. Розміри: 12,0 × 12,0 м, вис. – 3,5 м.

Склепіння підтримують чотири арки, що спираються на хрещатий у плані пілон та стіни. Конструкції, облицювання стін і склепінь виконано з цегли 18 ст. розміром 31,0 × 14,5 см. У східній частині північної стіни – відгалуження з цегляними сходами, які ведуть вгору.

Можливо, приміщення сполучалося раніше з кухнею Трапезної палати (корпус № 85). У східній частині південної стіни влаштовано вентиляційну галерею, обкладену цеглою 19 ст. У південній частині східної стіни починається опалювальна галерея 19 ст.

Первісний вхідний отвір у західній стіні основного приміщення з південного її краю замуровано цеглою 19 ст.

Від входу починається тунель завдовжки 6,85 м, завширшки 2,6 м, підлога якого має невеликий ухил у бік споруди. В отворах на східній, західній та північній стінах збереглися металеві завіси для дверей.

Споруда № 32, 19 ст. Біля південної частини прясла підпірного муру (корпус № 30-а). Тут міститься вхід у споруду, що має гідротехнічне призначення.

З’єднується з одним із трьох підвальних поверхів будинку ключні (корпус № 30). Зорієнтована по осі північ – південь. Розміри: 15,0 × 0,6 м, вис. – 1,5 м. Стіни, циліндричне склепіння та підлогу викладено цеглою 19 ст.

Підземні споруди верхньої території Лаври – цінні пам’ятки інженерно-будівельного мистецтва.

Література:

НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-1032; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3519; оп. 1 вотч., спр. 14546; оп. 1 заг., спр. 42, 1362, 1787, 2097, 2632; оп. 3 заг., спр. 494, 1888 – 1894; Асеев Ю. С., Харламов В. А. Об архитектуре Успенского собора Киево-Печерского монастыря в Киеве (исследования 1982 г.) // Архитектурное наследие. – 1986. – № 34; Болховітінов Є. Вибрані праці з історії Києва. – К., 1995; Красицкий Д. Ф. Археологические исследования новых пещер на Печерске: [реферат]. – К., 1949 (рукопись); Проблемы охраны, изучения и реставрации архитектурных памятников Киево-Печерской лавры. – К., 1991; Толочко П. П. Стародавній Київ. – К., 1976; Його ж. Таємниці київських підземель. – К., 1968.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1301 – 1307.