Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Лариса Мішуткіна, Людмила Рилкова

489.1.33.2. Вежа Онуфріївська (Палатна), 1701 (архіт.).

Корпус № 83. На зверненій до Дніпра східній ділянці оборонного муру верхньої території Лаври, у точці зміни його напрямку.

Збудована коштом гетьмана І. Мазепи.

Найдавніше зображення споруди – на гравюрі 1702 Л. Тарасевича. Первісно була двоярусною. У 18 – на поч. 20 ст. завершувалася хрестом-корогвою – («прапором Христової перемоги»). За період існування зазнала перебудов і переробок. До 1718 використовувалась як церква св. Онуфрія, культ якого був поширений в Україні в минулі століття (звідси й назва вежі). Наявність церкви підтверджує Інокентій (Щирський) у присвяті гетьману І. Мазепі до гравюри із зображенням преп. Онуфрія – «великому великого угодника Бжія Прп. Онуфрія любителю и любовь свою воздвиженны во память его на стенах Лавры Печерской храмом известившему».

Будівля пошкоджена під час пожежі 1718. Про необхідність поновлення церкви св. Онуфрія йдеться у повідомленні архімандрита Іоанникія (Сенютовича) Київському губернатору – князю П. Голіцину. На існування церкви на оборонних мурах до пожежі 1718 вказує історик М. Берлинський («одна церква на північно-хідному наріжжі монастиря перетворена на монастирську палатну»). У поясненні до плану Києво-Печерської лаври видання 1826 митрополита Євгенія (Болховітінова) також позначена «палата, колишня церква, де зберігаються тепер різні столові припаси».

Переведена з корпусу № 13 палата (полата) розміщувалась у вежі з останньої чв. 18 ст. Бляшане покриття даху зроблено у серед. 1780-х рр. З кін. 18 ст. до 1920-х рр. використовувалася для зберігання запасів соленої та в’яленої риби, круп, бобових, сухофруктів, олії та інших продуктів харчування для трапези. Звідси друга назва вежі – Палатна.

1906 капітально відремонтована з облицюванням цеглою, 1907 встановлено металеві грати у вікна. Пошкоджена 1918, 1942 – 43. У 2-й пол. 1940-х рр. використовувалась овочевою базою.

1952 – 53 відремонтована за проектом арх. І. Шмульсона й пристосована під лабораторію спецсплавів Інституту металознавства АН УРСР (містилася тут до кін. 1960-х рр.). Залізобетонними конструкціями було укріплено мурування стін, влаштовано систему вентиляції, водяного опалення та енергопостачання. Таке пристосування негативно впливало на стан збереження пам’ятки. 1986 за проектом арх. Л. Мішуткіної розпочато комплексні роботи з реставрації споруди у формах поч. 18 ст. Було укріплено фундаменти, замінено перекриття, сходи, відновлено конструкції завершення, встановлено нові заповнення вікон і дверей, грати (реставрацію не закінчено).

Двоярусна, цегляна, тинькована, побілена, у плані хрещата зі зрізаними наріжжями рамен. Дах напівшпилястий над кожним раменом, з вальмами над зрізаними наріжжями, з мансардними приміщеннями, завершений на перетині гребенів дерев’яною маківкою-ліхтариком. Стіни й склепіння другого ярусу виконано з цегли на вапняному розчині. Міжповерхові перекриття – із сучасних матеріалів. Фундаменти гранітні.

Вирішена у формах українського бароко. Фасади другого ярусу декоровано наріжними лопатками, розкріпованим карнизом, профільованими лиштвами і трикутними сандриками в оформленні вікон, міжповерховими гуртами. Перший ярус має гладеньку площину стін. Вхід влаштовано з заходу.

Пам’ятка – цінний зразок оборонної архітектури поч. 18 ст. Тепер на реставрації.

Література:

ДАК, ф. Р-6, оп. 1, спр. 111; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 благ., спр. 3409; оп. 1 заг., спр. 31; Болховитинов Е. Описание Киево-Печерской Лавры с присовокуплением разных грамот и выписок… – К., 1826; Нові студії з історії Києва Володимира Івановича Щербини. – К., 1926; Попов П. Матеріали до словника українських граверів. – К., 1926.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1294.