2011 р. Звід пам’яток Києва
Людмила Рилкова
489.1.33.4. Вежа Північна («Малярна»), 1838 – 41 (архіт.).
Корпус № 17. На північно-східному наріжжі оборонного муру верхньої території Лаври, між церквою Всіх Святих над Економічною брамою та Онуфріївською (Палатною) вежею. Західний фасад вежі з боку подвір’я перекрито корпусами № 16 та № 18.
Першу кам’яну сторожову вежу на цьому місці споруджено 1698 – 1701. До пожежі 1718, в ній, за припущеннями деяких вчених, на другому поверсі розміщувалася лаврська малярня, згодом переведена у келії «майстрові» (корпус № 20). На плані монастиря 1744 та на «Першпекте Киево-Печерской крепости и части форштата от московской стороны» 1783 зображена хрещатою в плані. Поряд з вежею розташовувався Павловський бастіон Києво-Печерської фортеці. У 1-й третині 19 ст. в стінах вежі з’явилося кілька тріщин, що призвели до аварійного стану споруди, яку було розібрано разом із фундаментом.
Нову вежу побудовано 1838 – 39 за проектом командира Київської інженерної команди підполковника І. Дзичканця підрядчиком В. Сафроновим. Фундамент зроблено з каменю, нової цегли та щебню. Стіни по верху зміцнено залізними в’язями та зведено баню «зі шкінцем». Впродовж 18, 19 і на поч. 20 ст. вежу увінчував хрест-корогва – «прапор Христової перемоги». 1841 ззовні потинькована й побілена. У тому ж році київським майстром В. Молодовим обабіч вежі замість старих споруджено нові ділянки муру.
Ремонтні роботи проводилися 1947 – 48 та в 1950-х рр. До кін. 1960-х рр. приміщення використовувалися лабораторією Інституту чорної металургії АН УРСР. Реставрована в кін. 1980-х рр.
У кін. 1990-х рр. спрощено форму даху, розібрано південно-західну стіну, вежу сполучено з корпусом № 16 і пристосовано під спортивну залу.
Назва вежі «Малярна» затвердилася у серед. 20 ст.
Двоповерхова, цегляна, тинькована, побілена, у плані восьмикутна. Дах з бляшаною покрівлею, восьмисхилий, банеподібний, плескатих пропорцій, увінчаний конічним шпилем на кулі.
Перекриття пласкі балкові. Об’єм вежі переебудовано.
Зведена у стилі класицизм. Первісні бійниці та амбразури розтесано. На першому та другому поверхах у зовнішніх стінах прорізано по два невеликі вікна. Серед інших веж Лаври вирізняється строгістю зовнішнього вигляду та стриманістю декору.
Вежа – цінна пам’ятка мурованої оборонної архітектури України.
Тепер – спортзала Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України.
Література:
МФ ДержНДІТІАМ. Бессонов С. В. Архитектура Киево-Печерской лавры. – К., 1949 (рукопис); ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 254; ф. 1434, оп. 1, спр. 28; Жолтовський П. М. Малюнки Києво-лаврської іконописної майстерні: Альбом-каталог. – К., 1982.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1295.