2011 р. Звід пам’яток Києва

Михайло Дегтярьов, Людмила Рилкова

489.2.12. Келії братські, 1830-і рр. (архіт.).

Корпус № 48. Східним (торцевим) фасадом прилягає до притвору церкви Здвиження Чесного Хреста Господнього.

Споруджено 1836 як келії ченців Ближніх печер за проектом військового інж. І. Дзичканця. У зв’язку з відсутністю на території Ближніх печер теплої церкви Духовний собор 1839 вирішив влаштувати її на другому поверсі корпусу. Проект реконструкції виконав арх. П. Спарро. Восени 1839 зроблено дерев’яні сходи на другий поверх, розібрано перегородку, груби тощо. Із закриттям приділу Трьох святителів на другому поверсі собору Успіння Пресвятої Богородиці Лаври його іконостас перемістили у цю споруду, де було освячено церкву в ім’я Всіх преподобних Печерських.

1840 келії тиньковано й побілено. 1872 здійснено розширення та ремонт приміщення церкви за проектом військ. інж. О. Ветринського: розібрано перегородку, що відокремлювала храм від «пустопорожнього» місця, переміщено сходи на горище у західний кут, зроблено дві нові голландські груби тощо. Церква діяла до 1920-х рр. (закрита, вірогідно, 1929). З серед. 1940-х рр. до закриття монастиря використовувалася за призначенням.

2002 завершено капітальний ремонт споруди і церкви в ній.

Будинок двоповерховий, цегляний, тинькований, побілений, у плані Г-подібний, вкритий вальмовим дахом з бляшаною покрівлею. Має кілька входів. Система планування змішана, на другому поверсі – зального типу. Перекриття першого поверху – циліндричні склепіння з розпалубками, другого – пласкі. Сходи гранітні. Вирішений у формах класицизму. Центральні частини семиосьових південного і західного фасадів акцентовано чотириколонними пристінними вхідними портиками з трикутними фронтонами.

Прямокутні віконні прорізи і дверні отвори обрамлено профільованими лиштвами. Фасади завершено профільованим карнизом. В інтер’єрі другого поверху сучасний розпис.

Є невід’ємною складовою комплексу Ближніх печер. 1990 корпус передано монастирю.

Тепер на першому поверсі – книжкова та іконна крамниця, службові приміщення монастиря, на другому – церква Всіх преподобних Печерських.

Література:

НКПІКЗ (бібліотека). Бессонов С. В. Архитектура Киево-Печерской лавры. – К., 1949 (рупокис); Там само, фонди, КПЛ – ПЛ-47, 536; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 1264, 1941, 2625; оп. 2 заг., спр. 370; Килессо С. К. Киево-Печерская лавра. – М., 1975; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1; Титов Ф. И. Краткое историческое описание Киево-Печерской лавры и других святынь и достопримечательностей города Киева. – К., 1911.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1338 – 1339.