Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Людмила Рилкова

489.2.13. Келії братські 1-ї пол. 19 ст. над льохом 18 ст. (архіт.).

Корпус № 44. На схилі вздовж дороги, що веде до Ближніх печер.

У 18 ст. над льохом споруджено дерев’яні одноповерхові келії для ченців Ближніх печер, розібрані у 1820-х рр. За проектом арх. А. Меленського на цьому місці споруджено одноповерховий цегляний будинок з ганком. 1847 київський підрядчик М. Симонов за проектом арх. П. Спарро надбудував другий поверх. 1848 корпус тиньковано та влаштовано груби, облицьовані білими кахлями. Капітальний ремонт проведено 1985 – 86. У 1984 на захід від будинку влаштовано підпірний мур. 1988 – 90 розчищено та укріплено підземну частину споруди (льодовню). 1997 – 98 здійснено ремонт першого поверху та ганку. Після націоналізації і до 1981 будинок використовували як житловий. 1960 – 63 частину приміщень першого поверху займали Науково-виробничі реставраційні майстерні, пізніше – господарський корпус Музею театрального, музичного і кіномистецтва УРСР.

Келії. Будинок двоповерховий, цегляний, тинькований, побілений, у плані прямокутний. Дах чотирисхилий з бляшаною покрівлею. Південно-східну частину будинку розміщено на стилобаті.

Планування галерейно-секційного типу. Перекриття пласкі балкові, над підвалом – склепінчасті. Споруджений із застосуванням класицистичної симетричної схеми.

Оздоблений у стилі класицизм з окремими ремінісценціями бароко (розкріповані карнизи, «вухаті» лиштви прорізів першого поверху). Вінцевий карниз дрібнопрофільований, розкріпований. Віконні прорізи першого поверху – з лучковими перемичками, другого – прямокутні, декоровані замковими каменями, обрамлені пласкими лиштвами. Південний і торцеві фасади членовано гуртами, спрощеними пілястрами. На північному фасаді – галерея з квадратними у плані пілонами першого та тосканськими колонами другого ярусів. Зовнішні одномаршові дерев’яні сходи, що починаються на лінії східного торцевого фасаду, ведуть на другий ярус. З галереї влаштовано входи до будинку – по два на кожному поверсі. Вздовж південного фасаду з двома вхідними отворами – відкрита тераса. Під одномаршовими кам’яними сходами на терасу – вхід у підвал.

Льох. Складається з невеликого тамбура, вхідного зі сходинками коридору і трьох мурованих ділянок. На стінах першої влаштовано дві ніші та вхід до двох інших глухих відгалужень (одне з них з 1990 має залізобетонне укріплення). Вис. – від 1,4 до 2,1 м, шир. – від 0,7 до 1,6 м, заг. довж. – бл. 35,0 м. Глибина залягання – понад 4,0 м.

Келії – цінний зразок житлової архітектури монастиря доби класицизму.

Тепер корпус пристосовано під житло вихованців Київської духовної семінарії УПЦ.

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація». Рилкова Л. П. Братські келії (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1990 (рукопис); НКПІКЗ, фонди, КПЛ – А-ВХ-40; ПЛ-124, 664; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 2122; Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – К., 1983. – Т. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1339.