Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

2011 р. Звід пам’яток Києва

Сергій Білокінь, Людмила Рилкова

489.2.15. Крамниця іконна та книжкова 1870 – 72, в якій проживав Касперович М. І. (архіт., іст.).

Корпус № 39. Поряд із входом у галерею Ближніх печер, на ділянці крутого рельєфу.

Споруджена за проектом військового інж.-підпоручика Київського кріпосного управління О. Середи на місці старої дерев’яної крамниці, зведеної 1824. Окрім двох іконних крамниць, тут містилися відділення з продажу хромолітографічних зображень святих та житлові приміщення службовців крамниці (згодом у ній продавались і книжки). 1871 столяр З. Щербаков з м. Стародуба Чернігівської губ. виготовив для крамниць шафи та вітрини (у кін. 1920-х рр. їхнє обладнання використано для створення експозиції музейного містечка). У кін. 1890-х рр. перероблено ганок, під корпусом влаштовано дренаж. 1906 за проектом та під керівництвом арх. Є. Єрмакова проведено капітальний ремонт: підсилено міжповерхові перекриття, частково переплановано приміщення, влаштовано балкон, дзеркальні вікна, на північному фасаді закладено два вхідні отвори з трьох, перебудовано підвальні приміщення та дренажну систему під будинком. Після націоналізації 1920-х рр. у споруді розміщувалась амбулаторія, пізніше тривалий час вона використовувалася під житло. Ремонти проведено 1948, 1983 (підсилено торцеву стіну, замінено дерев’яні сходи), 1994.

В кін. 1980-х – на поч. 1990-х рр. корпус використовувався заповідником. У ході експлуатації втрачено первісний декор дверних отворів та віконних прорізів першого поверху, закладено частину вікон, переплановано приміщення.

На поч. 1990-х рр. відновлено крайній зліва вхід до будинку у прилеглому північно-західному тамбурі.

Будинок розміщено на ділянці різкого перепаду рельєфу, через що південний фасад триповерховий, чоловий (північний) – двоповерховий. Цегляний, у плані прямокутний, вкритий вальмовим дахом з бляшаною покрівлею.

Планування змішане з переважанням коридорного типу. Перекриття другого поверху – цегляні склепінця по металевих балках, інших – пласкі.

Оздоблений у спрощених формах цегляного стилю. Горизонтальний характер членувань побілених по цеглі фасадів з прямокутними прорізами підкреслено простим міжповерховим гуртом та вінцевим карнизом складного профілю. Симетрію побудови п’ятиосьового чолового (північного) двоповерхового фасаду з великими вітринними вікнами першого поверху порушує вхідний тамбур з лівого його краю.

Дверний отвір у тамбурі захищено кілеподібним металевим піддашком на ажурних кронштейнах. В опорядженні віконних прорізів другого поверху використано мотив сухариків. Головну вісь симетричного південного триповерхового фасаду підкреслено центральним розміщенням вхідного та балконного отворів. На західному торцевому фасаді влаштовано ганок-терасу і вхід у будівлю.

Будинок – невід’ємна частина історичної забудови монастиря.

У 1930-х рр. (ймовірно, з 1932) – до 1938 у помешканні № 14 будинку проживав Касперович Микола Іванович (1885 – 1938) – художник, один з основоположників української школи наукової реставрації, засновник київської школи музейної реставрації. З травня 1924 працював реставратором, 1927 – 30 – завідувач реставраційної майстерні відділу станкового малярства Лаврського музею культів та побуту, з 1926 – Всеукраїнського музейного містечка. Майстерня містилась у корпусах № 7 (до 1928) і № 5. В 1930 – 32 проживав у Криму та, вірогідно, на Кавказі. З 1932 – реставратор Всеукраїнських художньо-реставраційних репродукційних майстерень на території Всеукраїнського музейного містечка та Музею західного і східного мистецтва (тепер Музей мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків). 3 березня 1938 заарештований у цьому помешканні, утримувався в Лук’янівській в’язниці. Розстріляний 22 квітня 1938 за звинуваченням у контрреволюційній діяльності.

З 1993 у споруді розміщено відділи УПЦ

Література:

Архів «УкрНДІпроектреставрація», № 3825-П. Рилкова Л. П. Крамниця іконна (Паспорт на пам’ятку архітектури). – К., 1987 (рукопис); НКПІКЗ, фонди, КПЛ – А-39; ПЛ-105; ЦДІАУК, ф. 128, оп. 1 заг., спр. 1617, 2574, 2792, 3067; оп. 1 мон., спр. 371; Білокінь С. Смерть Миколи Касперовича // Розбудова держави. – 1992. – № 2 (липень); Тимченко Т. Микола Касперович перший реставратор колекції Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Г. Шевченка // Матеріали ювілейної конференції «Національний художній музей України: Історія. Сучасний стан. Проблеми розвитку: До 100-річчя з дня заснування». – К., 1999.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1340 – 1341.